Жінка працює, чоловік вдома, чи правильно це? Чому ти, Женька, не мужик?

Добрий день, дорогі читачі. Сьогодні черговий випадки з життя, історія, яку мені надіслала читачка блогу. Мене ця історія дуже зворушила ця наші реалії, наше життя, але змушує задуматися, осмислити все. Мені дуже цікава ваша думка, дорогі читачі. Чи повинна жінка працювати за двох, а чоловік сидіти вдома, займатися домашніми справами, або ще гірше, чекати дружину, коли вона прийде з роботи, і займеться домашніми справами. Чи Правильно це? Норма це? Що з цим робити і як себе вести. Що рухає жінками, страх залишитися одній з дітьми або любов до чоловіка?

В сім’ї очікувалося поповнення, мріяли про появу сина. Придумали ім’я Євген, але за іронією долі на світ з’явилася дівчинка. Батько вирішив назвати Женею. Нікому невідомо, чому маленька Дружина зростала таким паливодою.

Може характер у дівчинки такий, а може і ім’я чоловіче позначилося. Зростала як хлопчисько. Впаде – не плаче, покарають – повністю понесе покарання.

Батько пішов з життя рано, залишивши двох дітей. Так як Женя була старшою в сім’ї, їй і довелося всім допомагати. На роботу вийшла рано, трудилася не покладаючи рук. Подорослішавши вийшла заміж, народила двох дітей.

Була одна біда – дружину вічно не щастило з роботою, більшу частину часу проводив вдома.

Дівчині нічого не залишалося, як працювати за двох.

Через п’ятнадцять років змогла заробити на власну квартиру, купила все необхідне, в цей момент від неї чоловік і пішов. Все майно розділили навпіл.

Довелося Євгенії знову працювати за двох, щоб дітей поставити на ноги.

Свою квартиру обміняла на приватний будинок, посадила город. Вдень ходила на роботу, вечорами займалася дітьми та городом.

Все у неї налагодилося, а от молодшого брата і сестри все погано, часом грошей навіть на їжу не вистачало. Стали вони просити старшу сестру про допомогу. Діватися нікуди, рідні адже, стала допомагати.

Власні діти виросли і прийшла дівчині в голову ідея – відкрити власний магазин і продавати будівельні матеріали.

У цьому вона розбиралася найкраще, та й не дивно, сама займалася ремонтом, а якщо чогось не знала, то книжки читала. Покупцям її поради дуже допомагали, в результаті клієнти до неї і пішли.

Раптом з’явився чоловік, виявився вільним. Подруга Свєтка почала умовляти вийти заміж за нього. Переконувала, що хоч якась допомога в будинку буде.

Подумала Євгенія і прийняла чоловіка. Тут як раз вирішила дівчина баню будувати. Знову вся робота на ній, часом навіть колоди носила, а новий чоловік осилити роботу не може, постійно скаржиться. Не довго прожили, пішов мужик, а наостанок уїдливо кинув, що вона не баба, а трактор.

Але дівчина не впадала у відчай, звикла вона вже все сама робити, чого не можна було сказати про подругу.

Свєтка за кілька років встигла три рази заміж вийти і кожен раз розлучалася. Все їй догодити ніхто не міг: подарунки не дарують, грошей мало дають, то взагалі ледар.

Кожен раз подруга ходила до Дружини, щоб на свою долю нещастя поскаржитися, та грошей зайняти.

Сидить дівчина, на свою долю нарікає, зрозуміти не може, що їй так не щастить у житті. Євгенія співчуває подрузі, та гарячий чай підливає, ароматні пироги підносить.

І раптом подруга заговорила: «Ех, Женька, народилася б ти мужиком, тобі б ціни не було. Ти тільки нічого поганого не подумай, я ж це про те, що ні у одного мужика немає таких якостей як у тебе.

Ти роботяща, все у тебе добре: свій магазин, дім, діти, город, рідним постійно допомагаєш. Ціни б тобі не було».

А дівчина лише посміхається у відповідь, дивиться на подругу і говорить? «Раз я баба, то що виходить, ціна у мене низька?»

Несподівано для самої себе і подруги розплакалася Женя, ніяк заспокоїтися не може, попросила Світлану піти, захотіла побути одна.

Довго вона плакала, слова подруги зачепили її за саме серце. Все своє життя вона працює, допомагає іншим. Спочатку допомагала матері підняти брата і сестру на ноги, потім першого чоловіка, другого, дітям своїм, подрузі Світлані.

Часом так хочеться, щоб її проблеми хтось на себе взяв, хоча б частину. Вона ще дівчина молода, красива, струнка, а щастя немає особистого. Не хотіла бути сильною, як Свєтка казала, тим більше мужиком.

Сумно стало на душі, не по собі. Одного разу, біля магазину машина зламалася. Відкрила капот і не може зрозуміти, в чому проблема. Тут поруч з нею зупиняється машина, виходить чоловік непоказний, маленького росту.

Подумала Женя та пішла до нього, просити допомоги. Чоловік не відмовив, вислухав, подивився, завів машину. Дивляться вони один на одного, відірватися не можуть і раптом чоловік питає, чому такій гарній дівчині ніхто не допомагає.

Зізналася дівчина, що нізвідки чекати їй допомоги, від почутих слів в особі змінилася, стала посміхатися, давно їй такого не говорив.

Поступово непоказний чоловік перетворився в очах у красеня.

Стали зустрічатися, як на щастя, чоловік виявився вільним, але дівчина довго мучилася, все думала, що виявиться таким же, як і чоловіки її колишні. Підозри швидко зникли.

Олександр виявився порядною і працьовитим, всю важку роботу виконує сам, Женю люби більше всього на світі.

Подруга ходити не перестала, тільки тепер не скаржиться на свою долю, а заздрить щастю Євгенії, а вона дивиться на Світлі, посміхається і тільки від неї й чути:

«Маю повне право, я це щастя заслужила»!