Артеріальнагіпертензія
Діуретики в якості антигіпертензивних засобів показані для початкової терапії м’якої й помірної АГ у літніх пацієнтів з ізольованою систолічною АГ, а також при наявності супутньої ХСН. Перевага віддається тіазидних і тиазидоподобным діуретиків до початку застосування яких необхідно визначити вміст калію, сечової кислоти, глюкози, креатиніну в крові. У пацієнтів з цукровим діабетом або схильністю до його розвитку (дані сімейного анамнезу, ожиріння) препаратом вибору є індапамід.
Терапію починають з призначенням мінімальних терапевтичних доз препаратів 1 раз на добу вранці, з подальшим поступовим підвищенням до ефективної дози. Призначення високих доз тіазидів не веде до вираженого збільшення антигіпертензивного ефекту, проте значно підвищує ризик розвитку небажаних реакцій (електролітні порушення, зниження толерантності до глюкози, дисліпідемія). Поєднання діуретиків з інгібіторами АПФ, р-адреноблокаторами та блокаторами кальцієвих каналів дозволяє досягти вираженого гіпотензивного ефекту у пацієнтів зі значним підвищенням артеріального тиску. При лікуванні тіазидними діуретиками рекомендується обмежити споживання кухонної солі з їжею і збільшити споживання овочів і фруктів, багатих калієм. Якщо споживання калію з їжею не запобігає розвитку гіпокаліємії, додатково призначають препарати калію або використовують поєднання тіазидних діуретиків з калійзберігаючими.
У контрольованих дослідженнях виявлено, що тіазидові та тиазидоподобные діуретики при систематичному прийомі можуть викликати зворотний розвиток гіпертрофії лівого шлуночка у хворих на АГ, а також покращити віддалений прогноз (зниження ризику розвитку інсульту, ішемічної хвороби серця, збільшення тривалості життя).
Антигіпертензивний ефект петльових діуретиків у цілому менш виражений, ніж у тіазидних і тиазидоподобных. Петльові діуретики (крім торсемида) при прийомі 1 раз на добу викликають «феномен рикошету». На тлі дії препаратів цієї групи екскреція іонів натрію з сечею значно зростає, однак після припинення діуретичного ефекту швидкість екскреції знижується до рівня нижче початкового. Таким чином, общесуточная екскреція натрію не збільшується. У зв’язку з цим петльові діуретики не слід призначати для тривалої терапії АГ. Їх застосовують при необхідності швидко знизити АТ у разі гіпертонічного кризу, при резистентній до інших препаратів АГ, зокрема, зі злоякісним перебігом та наявністю ниркової та серцевої недостатності. Фуросемід та буметанид слід призначати 2 рази на день (вранці та вдень), торсемид — 1 раз на добу.
