В структурі захворювань пародонта найбільш частими формами є довгостроково протікають генералізовані запальні процеси — (хронічний катаральний гінгівіт 1.ХКГ) та (хронічний генералізований пародонтит ХГП).
Незважаючи на численні дослідження, проведені в цьому напрямку, досі не вироблено єдиного загальновизнаного погляду на етіологію і патогенез запальних захворювань пародонту. Спроби пояснити виникнення пародонтиту лише порушенням якого-небудь одного функціонально-анатомічного ланки в організмі слід визнати безпідставними. Не отримали достатнього клінічного і наукового підтвердження теорії етіології пародонтиту, засновані на пріоритетній ролі змін судинного русла, нейротрофических і метаболічних порушень, оклюзійної травми.
В результаті отримуємо вкорінене серед лікарів-практиків думка, що «етіологія пародонтиту не з’ясована, патогенез до кінця не вивчений, тому його лікування малоефективне і єдине, що може зробити лікар-стоматолог, — трохи відстрочити випадання зубів». Таке «відсутність ідеології» в практичної пародонтології є, на наш погляд, основною причиною низької ефективності пародонтологічної допомоги.
Слід визнати, що в даний час відсутня теорія, переконливо пояснює всі аспекти виникнення і розвитку, хронічних генералізованих запальних процесів у пародонті, однак численні накопичені в цій області дані дозволяють запропонувати спрощену, адаптовану до потреб практичної охорони здоров’я медичну концепцію етіології і патогенезу цієї поширеної патології, яка, ґрунтуючись на сучасних наукових
даних, дасть стоматолога просту, зрозумілу, практично осуществимую і ефективну схему лікування і профілактики хронічних запальних захворювань пародонту.
Загальновідомо, що ураження інших складових пародонтального комплексу завжди передує генералізоване запалення слизової оболонки ясен — хронічний катаральний гінгівіт. Потім відбувається поширення запалення на підлеглі тканини, тобто трансформація (перехід) гінгівіту в пародонтит. Об’єднує ці дві нозологічні форми патології пародонту розвиток хронічного запального процесу і в різній мірі виражених супутніх запалення ушкоджень тканинних структур. Головне, чим різняться між собою гінгівіт і пародонтит, — локалізація ураження та ступінь вираженості запалення, а також тяжкість і топіка ефектів пошкодження. У той же час встановлено, що вже на стадії хронічного генералізованого гінгівіту мають місце клінічно не виявляються морфологічні ознаки поширення активного запального процесу за межі ясна вглиб кісткової тканини альвеолярного відростка, що супроводжується цілою гамою деструктивних змін: резорбцією кісткової речовини, лизисом колагенових волокон периодонтальної зв’язки.
Отже, мова може йти про єдиний запальних захворюваннях пародонту, стадії якого відрізняються одна від одної лише в кількісному, але ніяк не в якісному відношенні. Тому думка про те, що причину виникнення запальних захворювань пародонту слід шукати на стадії виникнення початкових проявів хронічного катарального гінгівіту, представляється цілком обґрунтованим. В даний час найбільш ймовірною причиною цього явища вважається порушення пародонтального балансу — динамічної рівноваги між захисними факторами пародонту і організму в цілому і агресивними, пародонтопатогенными факторами зовнішнього середовища. Саме розуміння цього механізму дає відповідь на питання: «Чому мікробна бляшка утворюється у всіх, але у одних розвивається, наприклад, генералізований пародонтит, а в інших — ні?»
Згідно концепції «пародонтального балансу», при нормальному стані морфофункціональних і захисних факторів пародонту і організму в цілому тканини ясен успішно протистоять пародонтопатогенному дії мікрофлори зубного нальоту.
Запалення ясен (гінгівіт) запускається при порушенні пародонтального балансу, коли організм не може протистояти патогенного дії бактеріального нальоту за допомогою власних захисних сил. Важливу роль при цьому відіграють як підвищення патогенних властивостей зубного нальоту, пов’язане, як правило, з недостатньою гігієною порожнини рота, так і зниження резистентності тканин пародонту і організму в цілому. Ці фактори «загального» порядку розглядаються як фактори ризику, умови виникнення і розвитку захворювання і т. д. Слід підкреслити, що фактор ризику не є безпосередньою причиною хвороби, але збільшує ймовірність її виникнення, Детермінує схильність до розвитку захворювання. Порушення пародонтального балансу сприяють патологія внутрішніх органів і систем, зміни водно-сольового обміну, імунологічні, судинні, гормональні та метаболічні зрушення, хронічна інтоксикація і гіпоксія, порушення режиму харчування, гіподинамія, шкідливі звички (куріння, зловживання алкоголем), а також місцеві несприятливі фактори: функціональна перевантаження або недостатня резистентність тканин пародонту, аномалії розвитку зубочелюстнои системи, якісні і кількісні зміни слини і ротової рідини. Важлива роль у цьому процесі належить кількісних і якісних змін сполучної тканини пародонту, пов’язаних з віковими змінами в організмі.
Важливо враховувати, що етіологічні і сприятливі фактори починають діяти ще на стадії здорової десни», однак патогенний потенціал мікрофлори зубних відкладень як одного з основних етіологічних чинників виникнення та прогресування запальних захворювань пародонту реалізується лише при порушенні пародонтального балансу.
В той же час не слід заперечувати роль і деяких інших факторів прогресування патологічних змін тканин пародонтального комплексу. Такі процеси, як хронічне запалення ясен, утворення пародонтальних кишень, рухливість зубів, травматична оклюзія, порушення гомеостазу тканин пародонту, будучи, як правило, наслідком існування і прогресування хронічного запального процесу в яснах, поступово набувають роль ведучих, самостійних патогенних факторів, утворюючи свого роду «порочне коло» і сприяючи; поряд з відсутністю адекватного лікування, подальшого прогресування патологічного процесу в пародонтальном комплексі. Тому для успішного лікування хронічного генералізованого пародонтиту необхідні адекватні, логічно обгрунтовані, цілеспрямовані, своєчасні, максимально індивідуалізовані заходи, спрямовані на усунення не тільки зубної бляшки, але і найбільш значущих в даній клінічній ситуації симптомів захворювання, факторів і факторів «порочного кола».
У зв’язку з вищенаведеними уявленнями про етіологію і патогенез стають логічними і доводи, що лікування хронічного генералізованого пародонтиту, будучи, за визначенням, суворо індивідуалізованим, має, тим не менш, містити кілька обов’язкових, послідовно проведених етапів, які повинні лежати в основі
комплексної терапії цього виду патології. Необхідно підкреслити також, що хворі на пародонтит повинні знаходитися під динамічним спостереженням лікаря-стоматолога (пародонтолога) і проходити огляд і отримувати підтримуючу терапію не рідше 1 разу в 3 місяці. Тільки завдяки системі повторного відвідування лікаря хворим і такої підтримуючої терапії гарантується тривалий успіх при лікуванні запальних захворювань пародонту, що найбільш ефективно при диспансеризації населення.
Висновок
Таким чином, лікування пародонтиту повинно бути комплексним. Воно повинно передбачати не тільки здійснення лікарем-стоматологом певного обсягу лікувально-профілактичних заходів, але й активне мотивоване співробітництво в лікувальному процесі з боку пацієнта. Разом з тим ми переконані, що лікарі-стоматологи можуть і повинні самостійно виконувати до 90 % обсягу пародонтальних лікувально-профілактичних заходів. Саме в такому перерозподілі центру тяжкості надання лікувально-профілактичної допомоги нам бачиться основний напрямок підвищення ефективності пародонтологічної служби.
Оптимальним рішенням, на наше глибоке переконання, може стати створення центрів або функціональних об’єднань фахівців на чолі з пародонтологом в рамках спеціалізованих міждисциплінарних програм профілактики і лікування захворювань пародонту.
Багато захворювання протікають з прогресуючим руйнуванням зуба, відповідно рано чи пізно необхідна реставрація зубів, на сьогоднішній день стоматологія досягла чималих успіхів у вирішенні даної проблеми. В сучасних клініках Волгограда відновлення зруйнованих зубів проводять фотокомпозитами та іншими матеріалами, які увійшли в практику Волзьких лікарів зовсім недавно.
