Альманах МНОАР, 1999.

Інститут хірургії ім.А.В.Вишневського РАМН, Москва. E-mail:vino@ixv.comcor.ru

Про – або антиконвульсантное дію пропофолу досі неясно. За даними Kerz T and Jantzen J (1990), Borgeat A et al. (1993) пропофол може викликати міоклонічні судоми з відповідними епілептиформними змінами на ЕЕГ під час індукції в анестезію, так і під час пробудження. За даними Van Dijk B et al. (1991), це можливо навіть у пацієнтів без вказівок на якісь неврологічні порушення в анамнезі. Навпаки, Mackenzie S et al. (1990) та Prause G et al. (1994) вважають пропофол препаратом вибору при лікуванні епілептичного статусу. На думку Цейтліна А. М. і Лубніна А. Ю. (1999) епілептиформна активність і судоми можуть виникнути при болюсному введенні низьких доз пропофолу (0,7-1 мг/кг), пояснюючи це тимчасовою активацією ЦНС.

У період 1997-1999 рр. у відділі термічних уражень Інституту Хірургії ім.А.В.Вишневського РАМН перебували на лікуванні 8 осіб (6 чоловіків, 2 жінки у віці від 24 до 62 років) з різним ступенем опікових уражень і епілепсією в анамнезі. Семеро з них отримали травму в момент епілептичного нападу, один з інших причин. Всі хірургічні маніпуляції у цих хворих (багаторазові травматичні операції перев’язки і) виконувалися в умовах диприван+фентаніл+N2O загальної анестезії. Загальна кількість проведених наркозів склало 32 (в середньому – 4, мінімум -1, максимум – 13, на одного хворого).

Під час перев’язок премедикація не передбачалася, перед операцією в неї включалися: фенобарбітал 200мг на ніч і феназепам 2мг за 1 годину до операції перорально. Всі перев’язки проводилися на спонтанному диханні хворих, під час операцій передбачалася інтубація трахеї або установка ларингиальной маски з подальшою ШВЛ в умовах помірної гіпервентиляції киснево-закисной сумішшю (EtCO2=32-35 mmHg)

У всіх хворих в ході наркозів і протягом 2-х годин після операції проводився моніторинг ЕЕГ за допомогою монітора “ASPECT A-1000”, Aspect, США, у фронтальних відведеннях з наступним записом на ЕОМ.

Тривалість анестезії, витрата основних препаратів при проведенні перев’язок і операцій представлені в таблиці.

В ході ретроспективного аналізу записів ЕЕГ не було виявлено виражених змін, які могли б трактуватися як «епілептиформні прояви», ні на одному з етапів загальної анестезії. В післяопераційному періоді тільки в одного хворого був зареєстрований випадок епілептичного нападу (6 добу після 5 наркозу), який купірувався самостійно. Ми вважаємо, що загальна анестезія на основі дипривана може вважатися методом вибору у цієї категорії хворих.