Вузлувата еритема — це захворювання, при якому відбувається запалення сполучної тканини з ураженням шкірного покриву. Зовні хвороба проявляється невеликими симетричними шишками, розташованими під шкірою. У зону ризику найчастіше потрапляють жінки у віці від 20 до 40 років. Серед дітей недуга зустрічається у дівчаток після 6 років. У більшості випадків еритема виникає у жінок в період виношування дитини і гормонального збою. Щоб підібрати адекватне лікування, треба вчасно виявити хворобу і звернутися до лікаря.
1
Причини розвитку хвороби
У більшості випадків вузлувата еритема розвивається як самостійне захворювання. Проте часто вона є наслідком серйозних патологій в організмі. Найбільш схильні до розвитку недуги люди, які мають спадкову схильність. Але основними причинами виникнення еритеми стають захворювання інфекційної або неінфекційної природи:
- запалення кишечника;
- розвиток новоутворень та пухлин;
- рак крові;
- саркоїдоз;
- лімфома Ходжкіна;
- туберкульоз;
- сифіліс;
- хламідіоз;
- токсоплазмоз;
- гепатит та інші інфекційні захворювання.
Найбільше недугу схильні жінки під час вагітності, оскільки їх сильно послаблюється імунітет у цей період гормональний фон стає нестабільним. Внаслідок цього організм нездатний боротися з інфекцією, з-за чого виникає реакція у вигляді вузлуватої еритеми кінцівок.
Основною причиною розвитку хвороби у дітей є послаблення імунної системи в період міжсезоння. В цей час організм дитини більше схильний до вірусної та бактеріальної атаці. Симптоми захворювання у дітей більш виражені, ніж у дорослої людини. Дитина стає вередливою, млявим, у нього піднімається температура, з’являються характерні вузлові висипання.
2
Симптоматика хвороби
Основним симптомом еритеми є невеликі вузлики, які розташовуються під шкірою ніг. Розмір таких висипань може варіюватися від 3 до 5 мм. При цьому їх межі розмиті, є невелике випинання в області вузла. Шкіра навколо них не лущиться, але червоніє.
Чітко виражені вузли стають тільки в період загострення. В стадії хронічного перебігу їх можна виявити на дотик. Зростання кожного вузла на початковому етапі відбувається стрімко, але з часом він припиняється. Межі висипань визначаються при цьому чітко.
Пацієнт страждає від болів різного характеру. Іноді вони відчуваються тільки при натисненні на області ущільнення, в інших випадках вони зберігаються постійно. Больовий синдром може бути сильним або практично невідчутним.
У перші кілька днів з початку розвитку хвороби з’являються вузли, шкіра навколо них червоніє і запалюється. Через 2 дні вони повністю розсмоктуються, покриви набувають синюшний відтінок. Потім шкіра стає жовтою. Зовні цей процес нагадує розвиток гематом.
Найчастіше хвороба супроводжують такі симптоми:
- висока температура тіла;
- нездужання і озноб;
- відмова від їжі і виснаження;
- больові відчуття в суглобах, що супроводжуються запальним процесом.
У більшості випадків вузлики з’являються на передній частині гомілки і розташовуються на ній симетрично. Набагато рідше вони покривають тільки одну кінцівку. Зустрічаються випадки, коли висипання переходять на інші частини тіла, де є сполучна тканина — руки, обличчя, сідниці.
Загострення еритеми найчастіше проходить за 25 діб. Саме за цей час розпадаються вузлові висипання, а шкіра набуває нормального забарвлення. Болі в суглобах також повністю проходять. Але при хронічній формі хвороба може часто рецидивувати і приводити до руйнування великих суглобів.
2.1
Різновиди хвороби
Залежно від клінічної картини і ступеня вираженості симптомів лікарі виділяють кілька видів еритеми нижніх кінцівок.
Гостра форма виявляється як хворобливих великих вузлів в області гомілки, колінних і гомілковостопних суглобів. Розвиток патології починається раптово і призводить до швидкого погіршення самопочуття. Вона супроводжується лихоманкою, ознобом і сильним головним болем. Вузли при гострій формі великі, яскраво виражена гіперемія шкірного покриву. В запальний процес втягуються не тільки великі, але й дрібні суглоби, що призводить до посилення больового синдрому. Шкіра в області ущільнень стає щільною і гарячою на дотик. Після зникнення вузликів проходить біль у суглобах. Характерною особливістю гострої форми є зміна кольору висипань по мірі послаблення запалення. У більшості випадків вузлики розсмоктуються вже через 3 тижні з моменту виникнення. Слідів на шкірі після їх зникнення не залишається. Але пігментація і лущення зберігаються тривалий час.
гостра форма еритеми
Хронічна форма хвороби найчастіше зустрічається у жінок після 40 років. Основним чинником для її розвитку є наявність в анамнезі пухлиноподібних процесів в органах малого тазу або інфекційних вогнищ в організмі. Ознаки хвороби слабо виражені, інтоксикація повністю відсутня. Вузлові висипання локалізуються в області стегон, сідниць і гомілки, але зовні вони непомітні. Над поверхнею шкіри вузлики не проступають. Запальний процес відсутній, тканини навколо висипань не піддаються змінам. Посилення симптомів відбувається тільки в момент загострення недуги.
хронічна форма еритеми
Мігруюча форма еритеми проявляється менш вираженими ознаками. Температура тіла підвищується незначно. Хворий може відчувати невеликий озноб, слабкість, болі в суглобах. Після цього на гомілки з’являється один щільний і яскраво виражений вузол, який при натисканні доставляє дискомфорт. Над шкірою вузол підноситься незначно, покриви навколо нього мають синюшний колір. У міру розвитку хвороби вузол переміщається по поверхні кінцівки з утворенням невеликої бляшки з блідим центром і яскраво-червоними краями. Трохи пізніше на ногах можуть утворюватися невеликі вузлики, які швидко зникають. Повністю хвороба проходить через 3 тижні.
мігруюча форма еритеми
Кожна з форм патології вимагає своєчасного виявлення та лікування, щоб запобігти розвитку ускладнень.
3
Діагностика
Правильно визначити вузлувату еритему може тільки фахівець, оскільки її потрібно диференціювати від інших хвороб зі схожими симптомами. Зокрема це стосується запальних явищ в області суглобів. Якщо вчасно поставлено діагноз і розпочато лікування, то перетікання еритеми в хронічну форму не відбудеться.
Лабораторні дослідження калу, сечі і крові допоможуть визначити наявність запальних процесів в організмі. Бакпосів на туберкульоз дозволить виявити розвиток хвороби на ранній стадії, а мазок з носоглотки покаже присутність стафілококів. При сильних болях в суглобах пацієнт направляється на обстеження до ревматолога і проходження рентгенографії.
Часто призначається консультація окремого спеціаліста, виходячи з основної причини, що викликала хворобу.
4
Методи терапії
Лікування еритеми підбирається індивідуально в кожному випадку, виходячи з клінічних рекомендацій і симптомів недуги. Якщо розвиток хвороби сталося з причини якої-небудь патології, то спочатку пацієнта відправляють на прийом до вузького спеціаліста, який допомагає підібрати відповідну терапію. Тільки після цього можна приступати до лікування еритеми.
У більшості випадків пацієнту призначаються нестероїдні препарати з протизапальним ефектом, антибіотики, мазі, протиалергічні засоби. Точне дозування медикаментів зможе підібрати тільки фахівець після встановлення ступеня тяжкості хвороби. Пацієнту протягом всього періоду лікування рекомендовано постільний режим і відмова від фізичних навантажень.
З протизапальних препаратів часто призначаються Ібупрофен, Диклофенак, Індометацин. Також засоби, що допомагають розрідженню крові і сприяють швидкому розсмоктуванню вузлів, — аспірин, Аскофен. З антигістамінних добре зарекомендували себе Зодак, Зовіракс, Супрастин і Тавегіл.
При відсутності запальних процесів лікар прописує кортикостероїди — Преднізолон, Метилпреднізолон. Якщо еритема часто рецидивує або перейшла в хронічну форму, хворому рекомендується застосування аминохинолиновых препаратів — Делагіл, Плаквеніл.
Місцеве лікування засноване на усунення симптомів лущення і запалення шкірного покриву. Для цього використовуються гормональні мазі — Акридерм, Сінафлан, компреси з Димексидом. Екстракорпоральних методи допомагають усунути сильний біль в області суглобів і м’язів. В більшості випадків використовуються плазмоферез, гемосорбція, лазерне опромінення крові.
Хорошим ефектом володіє фізіотерапевтичне лікування. Застосовуються наступні методи:
- фонофорез з використанням гідрокортизону;
- лазерне опромінення;
- магнітотерапія;
- УФО.
Для відновлення імунітету хворого рекомендується використовувати вітамінні комплекси та імуномодулятори.
4.1
Народна медицина
Лікувати підшкірні вузли за допомогою народної медицини можна тільки в тому разі, якщо вона поєднується з традиційною. Дозволяється використовувати наступні рецепти:
- 1. Взяти в рівних частинах буркун звичайний і кінський каштан. 1 ст. л. складу залити склянкою окропу. Дати настоятися протягом півтори години і процідити. Приймати засіб по 1 ч. л. 3 рази в день.
- 2. Змішати з 1 ст. л. меду один зубчик часнику і з’їсти протягом дня.
- 3. Взяти листя алое і прокрутити через м’ясорубку. Отриману кашку змішати в рівних частинах з медом і соком лимона. Вживати засіб потрібно по 1 ст. л. 3 рази в день.
Всі рецепти народної медицини спрямовані на те, щоб прискорити струм крові в судинах і підняти імунітет хворого. Тоді еритема розсмокчеться набагато швидше, а рецидивів стане менше.
