Віддалені наслідки для нащадків матерів з цукровим діабетом 1 типу
Проспективні дослідження показали, що у потомства матерів з ЦД в пубертатному періоді підвищений ризик розвитку ожиріння та порушення толерантності до глюкози [29].
Висока частота вроджених аномалій у новонароджених від матерів з ЦД типу 1 може бути прямо або побічно пов’язана з нейропсихологической інвалідністю. Церебральний параліч і епілепсія у таких дітей зустрічаються у 3-5 разів частіше в порівнянні з дітьми від матерів без порушення вуглеводного обміну [30].
Якщо грубі вади розвитку ЦНС зустрічаються не так часто і виявляються відразу після народження, то такі віддалені наслідки декомпенсації ЦД у матері, як затримка інтелектуального розвитку дитини, залишаються без належної уваги як з боку лікарів-педіатрів, так і майбутніх батьків.
Затримка розумового розвитку у потомства матерів з ЦД типу 1 пов’язана зі ступенем компенсації вуглеводного обміну під час вагітності, віком матері, тяжкістю діабету, затримкою внутрішньоутробного розвитку, ускладненим перебігом вагітності. Stehbens і співавт. провели психологічне обстеження таких дітей у віці 1, 3 і 5 років. Дослідження показало, що найбільш часто інтелектуальні пошкодження відзначаються віком 3 і 5 років, особливо у дітей з низькою масою тіла при народженні або внутрішньоутробний розвиток яких супроводжувалося ацетонурией у матері [31]. Ці дані були підтверджені дослідженнями Rizzo і співавт. [32]. М. В. Федорової та співавт. було проведено катамнестичне дослідження 46 дітей у віці 1-9 років, що народилися в МОНИИАГ з 1988 по 1997 р. у матерів з ЦД типу 1. Всі діти до 1,5 років життя спостерігалися у невропатолога з діагнозом “незначна енцефалопатія”. При огляді фахівцями було виявлено, що у 20% дітей неврологічні порушення зберігалися і в більш старшому віці і проявлялися у вигляді істеричних припадків (5,5%), епілепсії (2,7%), судомного синдрому (підвищена судомна готовність, за даними ЕЕГ, у 5% дітей), відставання психомоторного розвитку (11%), затримки мовного розвитку (9,6%). З соматичної патології у дітей відзначалися порушення вуглеводного і жирового обміну, що проявляються в ожирінні I–II ступеня і виникають з 5-6-річного віку (у 25%). Тільки 25% дітей не мали ніякої соматичної та/або неврологічної патології.
Ризик розвитку діабету у дітей, один з батьків яких хворий на ЦД типу 1, становить 1-6% [33, 34]. Якщо мати хвора на ЦД типу 1, її Якщо мати хвора на ЦД типу 1, її вік старше 25 років, то шанс розвитку СД у дитини становить приблизно 1%: якщо їй менше 25 років, то ступінь ризику збільшується до 4% [35]. Ризик захворіти на ЦД у дітей від матерів з ПГСД типу 2 в 2 рази вище, ніж у загальній популяції.
