В період виношування малюка жінка обов’язково здає аналізи на TORCH-інфекції. Уреаплазмоз і мікоплазмоз при вагітності несуть велику загрозу для нормального внутрішньоутробного розвитку плоду.
Що це за захворювання
Мікоплазма і уреаплазма відносяться до бактерій, у них відсутня клітинна мембрана. З-за останнього властивості ускладнюється їх діагностика та лікування. Вони проникають в слизові оболонки людини і активно розмножуються в статевих і дихальних органах.
Деякі штами мікоплазм і уреаплазм провокують розвиток патології сечостатевої системи. Варто відзначити, що ці мікроорганізми відносяться до природної мікрофлори людини і не завжди їх виявлення в аналізі крові свідчить про наявність інфекційного процесу.
Більшістю носієм уреаплазми і мікоплазми є жінки, у чоловіків ці збудники зустрічаються дуже рідко. Вони тривалий час перебувають у латентному стані і при ослабленні імунітету проявляють високу активність.
Шляхи передачі
Основні шляхи попадання інфекції в організм — статевий (незахищений статевий акт). В такому випадку збудник впроваджується в епітеліальний шар матки і починає там своє розмноження. Більшою мірою мікоплазми і уреаплазми вражають м’язовий шар в органі.
Мікоплазмоз і уреаплазмоз під час вагітності відносять до групи ЗПСШ. Ймовірність передачі збудника при оральному сексі дуже велика, тому важливо дотримуватися всіх правил захисту при інтимній близькості.
Причини розвитку патології
Оскільки дані мікроорганізми входять до складу природної мікрофлори, повинні бути причини для їх розмноження. Уреаплазми мають властивість розщеплювати сечовину, викликаючи тим самим уреаплозмоз.
Це відбувається при наявності інших патогенних мікроорганізмів (хламідії, гонококи та ін) або дисбактеріозі в організмі. Поштовхом до такого процесу служить ослаблення імунітету, недотримання правил особистої гігієни, неправильне харчування, авітаміноз і т. д.
Часто мікоплазмоз і уреаплазмоз у жінок розвивається на тлі сильного переохолодження, частих стресів, після перенесених гінекологічних операцій і т. д. Поштовхом для активного росту патогенів виступає і сам період вагітності.
Ранній початок статевого життя, часта зміна статевих партнерів, ведення незахищеною інтимного життя підвищують шанси на зараження збудниками уреаплазмозу та мікоплазмозу. Ці захворювання зустрічаються серед жінок репродуктивного віку. Несвоєчасне лікування підвищує шанси на розвиток ускладнень (гінекологічні захворювання, безпліддя тощо).
Основні симптоми
У початковій стадії інфекція ніяк себе не проявляє. У міру розмноження патогенів виникають такі симптоми, як печіння і біль унизу під час акту сечовипускання.
Жінка виявляє в себе виділення білого кольору, що нагадують сир (дуже часто початкові стадії хвороб приймають за банальний кандидоз).
Симптоми уреаплазмоза і микоплазмов наступні:
- ущільнення і біль тягнучого характеру знизу живота, що віддає у поперек;
- кров’янисті виділення під час і після закінчення статевого контакту;
- порушення процесу сечовипускання.
Період інкубації патогенів становить 21-30 днів. Саме тому ознаки проявляються не відразу, а в міру накопичення певної концентрації мікроорганізмів.
Небезпека для вагітних
Вплив цих захворювань на здоров’я жінки — колосальне. Мікоплазми і уреаплазми підвищують шанси на розвиток циститу, уретриту і інших захворювань сечостатевої системи. Також ці мікроорганізми сприяють розвитку багатоводдя, знижують м’язовий тонус матки (загрожує викиднями на ранніх термінах або передчасними пологами).
Кожна жінка при плануванні вагітності повинна здати аналізи крові на виявлення цих мікроорганізмів. Рання діагностика підвищує шанси на позитивний результат лікування. Уреаплазми викликають запалення ендометріального шару в матці, особливо в післяпологовому періоді.
Небезпека для дитини
Ці захворювання викликають серйозні наслідки для плода. Лікарі діагностують порушення внутрішньоутробного розвитку, часто відбувається інфікування дитини при пологах. Тривале перебування патогенів у формі сплячої призводить до внутрішньоутробного зараження плоду.
Особливу небезпеку представляє приєднання хламідій або гонококів (наслідок для дитини може виражатися в розумовому відставанні, порушення в роботі внутрішніх органів і систем).
Важливість діагностики
Кожній жінці, плануючи свою вагітність, фахівці рекомендують здати аналізи на наявність цих видів інфекції. Це дозволить виявити захворювання на ранній стадії і провести ефективне лікування.
Для дослідження використовують венозну кров і мазки з піхви і шийки матки. Найбільш інформативним вважається метод ПЛР, завдяки якому можна отримати повну картину стану пацієнтки. Рекомендується пройти подібну діагностику і статевого партнера жінки.
Методи лікування
Лікувальні заходи підбирають залежно від виду збудника та стадії розвитку захворювання (обов’язково враховується термін вагітності, у деяких випадках жінці пропонують штучне переривання). Особливістю уреаплазмозу і мікоплазмозу вважається їх стійкість до багатьох груп антибактеріальних препаратів пеніцилінової, цефалоспориновой та інших груп).
Лікування уреаплазмоза при вагітності включається в себе прийом препаратів, які допомагають відновити мікрофлору піхви. Для цього використовують антибіотики з групи тетрациклінів та макролідів.
Лікування обов’язково включає в себе примі імуномодуляторів, які зміцнюють імунітет пацієнтки. Для профілактики супутнього зараження застосовують ліки з групи протипротозойних і протигрибкових.
Обов’язково жінці призначають прийом пробіотиків, які за короткий час нормалізують мікрофлору. Терапію вагітних проводять на терміні до 22 тижнів (це дозволяє знизити шанси на внутрішньоутробне інфікування).
Відгуки пацієнток, які зіткнулися з цими захворюваннями при вагітності, показують, що поліпшити результат лікування допомагає правильно підібрана дієта (продукти з високим вмістом вітамінів та мікроелементів), примі гепатопротекторних лікарських засобів (відновлюють роботу печінки).
Середній курс лікувальних заходів становить 14 днів, при необхідності лікар може продовжити його. По завершенню терапії здають аналізи на наявність інфекції (якщо її не виявляють, та пацієнтка вважається повністю здоровою).
Несвоєчасне лікування підвищує шанси на період уреаплазмозу і мікоплазмозу у хронічну стадію. У таких пацієнток спостерігається періодичне загострення та затухання симптоматики.
Небезпека такого стану полягає у високих шансах передчасних пологів і викиднях. У важких випадках хворий загрожує позаматкова вагітність або повне безпліддя.
Висновок
Уреаплазмоз і мікоплазмоз належать до групи інфекційних захворювань, що передаються статевим шляхом. При несвоєчасній діагностиці і лікуванні хвороби супроводжуються негативними наслідками для плода та вагітної.
Для виключення ризику інфікування рекомендується стежити за здоров’ям і уникати незахищених статевих актів.
