Трихомоніаз у жінок – захворювання, що передається статевим шляхом, яке залучає до поразки сечостатеву систему. Патологія часто протікає приховано.
Рідко на початковому етапі виникають явно виражені прояви. Якщо терапія почата вчасно, можна сподіватися на сприятливий прогноз.
Чому виникає захворювання
Від чого з’являється трихомоніаз у жінок? Запуск в дію патологічного процесу відбувається внаслідок проникнення в організм і життєдіяльності піхвової трихомонади – складного і високорозвиненого мікроорганізму, якщо порівнювати зі звичайними бактеріями.
Такі патогени мають специфічну мембрану і особливий джгутик, завдяки яким вони вміють активно пересуватися. Після потрапляння на слизові оболонки мікроорганізм викликає пошкодження епітелію і поява виразки на статевих губах. Через останню можуть проникати інші вірусні частки (сприяють розвитку ВІЛ, гепатиту та інших патологій).
Перші ознаки виникають в період від 4-28 днів після проникнення в організм патогена. Тривалість інкубаційного періоду – 1-10 днів. Присутність мікроорганізму – в порожнині піхви, сечівнику, у бартолінових залоз, сечовому міхурі.
Основні причини хвороби
Сприяючі причини виникнення цього захворювання наступні:
- період після пологів (за рахунок розширення шийково-маткових м’язів відбувається природне порушення захисної функції слизових оболонок, що створює сприятливе середовище для проникнення хвороботворних мікроорганізмів);
- період менструації і перший тиждень після нього (в даний час коливається кислотність вмісту в піхву, і якщо вона має рівень 5,5-6,6 pH, — це оптимальне середовище для життєдіяльності мікроорганізму);
- штучне переривання вагітності або аборт;
- наступ оргазму, при чому матка «всмоктує» в себе різні мікроорганізми, зокрема патогенні.
Існують випадки, коли діагностують трихомоніаз при вагітності в 1 триместрі або в наступні. Причини у такому разі ті ж, що і для інших жінок.
Які виникають симптоми
Від того, як проявляється хвороба, можна говорити про давність приєднання інфекції, характер перебігу патологічного процесу.
Виходячи з клінічної картини, виділяють:
- гостру форму захворювання, при якому спостерігається раптовий початок і виражені прояви;
- підгостру, при чому присутні менше виражені симптоми;
- торпидную, коли захворювання характеризується мізерною клінічною картиною.
Якщо симптоми трихомоніазу не зникають протягом 2 і більше місяців, можна говорити про хронізацію патологічного процесу. Хронічне захворювання, в свою чергу, може бути:
- неускладненим, коли запальний процес зачіпає нижні відділи урогенітальних шляхів;
- ускладненим, коли поразка залучаються і статеві органи (придатки, матка).
Існує ще одна форма перебігу захворювання – безсимптомна, однак вона зустрічається досить рідко.
Клінічні прояви
В інкубаційний період виражені клінічні прояви не виникають. Після початку гострої стадії трихомоніазу жінку починає турбувати сверблячих синдром, який виявляється в зоні зовнішніх статевих органів, больовий синдром при сечовипусканні, різь в даній час.
Відбувається виділення з піхви рясного пінистого ексудату, має жовтуватий, зеленуватий, білий відтінок, смердючий запах. У деяких хворих у виділеннях присутні кров’яні прожилки. Підвищується температура до субфебрильних показників, може порушуватися загальне самопочуття, режим праці та відпочинку, що виражається в нічний безсонні.
Підгострий перебіг трихомоніазу характеризується незначним збільшенням ексудату, що виділяється з піхви. Інші клінічні прояви мають слабку вираженість.
При захворюванні в торпідній формі симптоми відсутні, а при запізнілому лікуванні патологія швидко хронизируется. Якщо в запальний процес вовлеклись інші відділи урогенітального шляху, виникають відповідні прояви (больовий синдром в нижній частині живота, поперековій області, слизово-гнійні виділення, збій в менструальному циклі і ін).
Діагностика
Перед тим, як призначити лікування трихомоніазу, лікар повинен переконатися в розвитку такої інфекції. З цією метою призначають лабораторні дослідження, за результатами яких виявляють патогенного мікроорганізму.
Попередній діагноз ставлять з урахуванням скарг жінки та первинного огляду. В останньому випадку виявляють ознаки запального процесу – набряклість і гіперемію слизових піхви і вульві. Кольпоскопія допомагає виявити «суничний цервикс» — гіперемію шийки матки, на якій присутні точкові і вогнищеві крововиливи.
Точний діагноз ставлять на підставі результатів лабораторної діагностики:
- мікроскопія взятого стану піхвового середовища;
- культуральна діагностика на підставі штучного живильного середовища;
- ПЛР-діагностика.
Щоб виключити негативний вплив на плід, перед плануванням вагітності рекомендується пройти контрольне обстеження організму на ІПСШ, як жінці, так і чоловікові.
Лікування трихомоніазу
Лікування трихомоніазу за один день неможливо. У будь-якому випадку і на будь-якому етапі його розвитку потрібне проходження курсу медикаментозної терапії з використанням протимікробних таблеток. Лікування повинна проводити як жінка, так і її статевий партнер. На його період виключають статеві контакти. Можна займатися сексом, але тільки з використанням бар’єрних засобів контрацепції.
З лікарських препаратів для лікування трихомоніазу використовують:
- ліки, що входять у групу 5-нитромидазолов: Метронідазол, Орнідазол (тривалість лікування – до 2 тижнів);
- свічки в піхву, які допомагають дезінфікувати слизові: Макмірор та інші, що вводяться перед сном протягом тижня;
- препарати, що включають до складу налидиксовую кислоту: Невіграмон або інші, які приймають всередину чотири рази на день;
В обов’язковому порядку для підвищення захисної функції організму призначають полівітамінні кошти. Як лікувати трихомоніаз в домашніх умовах, підкаже лікар.
Справа в тому, що лікування народними засобами не завжди виявляється ефективним, а іноді і зовсім, може нанести додатковий шкоду здоров’ю.
Наслідки та профілактика
Численні відгуки підтверджують, що при несвоєчасному або неповноцінному лікуванні виникають негативні наслідки, які важко піддаються терапії. Серед них:
- фригідність, неможливість відчуття оргазму;
- порушення дітородної функції за рахунок запального процесу в маткових придатках і непрохідності труб;
- злоякісні процеси, що протікають в матковій шийці.
Наслідки для дитини виражаються в підвищенні ризику передачі інфекції плоду у внутрішньоутробний період. Крім того, може наступити передчасна пологова діяльність або викидень.
Щоб виключити негативні наслідки, важливо подбати про профілактику захворювання.
До превентивних заходів відносять:
- статеві контакти лише з перевіреними партнерами або з використанням презервативів;
- застосування засобів особистої гігієни, виключення користування такими, що належать іншим людям;
- проходження профілактичного огляду у гінеколога 2 рази в рік.
Висновок
Якщо вдалося виявити виділення з піхви пінистого ексудату, має смердючий запах, інші ознаки інфекційної етіології, рекомендується відвідати гінеколога. Може знадобитися консультація венеролога і уролога.
