Тактика ведення пологів при звур (затримці внутрішньоутробного розвитку)

Вибір оптимального терміну та методу розродження при ЗВУР залежить від резервних адаптаційних можливостей плода і має ґрунтуватися на оцінці вираженості фетоплацентарної недостатності, гіпоксії плода, ступеня та форми синдрому затримки розвитку плоду. Для плоду, що розвивається внутріутробно в несприятливих умовах, навіть нормально протікають пологи можуть з’явитися надмірним навантаженням, що приводить до зриву компенсаторно-пристосувальних механізмів адаптації.

При гарній ефективності терапії ЗВУР, підтвердженої поліпшенням темпів росту плода за даними ультразвукової фетометрії, показників кардіотокографії та кровотоку в магістральних судинах плода і пуповини, припустимим є пролонгування вагітності до терміну доношеної та розродження проводиться, як правило, через природні родові шляхи.

Ведення пологів через природні родові шляхи при ЗВУР повинно включати постійний моніторний контроль за станом плода та проведення інтенсивної терапії, що включає поетапне знеболення пологів, спазмолітики, антигіпоксантів, засоби підтримують достатній рівень матково-плацентарно – плодового кровотоку і метаболічних процесів у фетоплацентарної системи.

При наростанні ознак фетоплацентарної недостатності та гіпоксії плода в пологах за даними моніторного спостереження або виникненні різних акушерських ускладнень показано екстрене розродження шляхом операції кесаревого розтину в інтересах плода.

При відсутності ефекту від комплексної терапії фетоплацентарної недостатності, хронічної внутрішньоутробної гіпоксії та затримки внутрішньоутробного розвитку плода показане дострокове розродження при терміні 28 і більше тижнів вагітності, шляхом операції кесаревого розтину, так як поєднання синдрому затримки розвитку плода з недоношеністю прогностично несприятливо, і пологи через природні пологові шляхи можуть з’явитися травматичними для цих новонароджених.

ЗВУР плоду часто супроводжується його неправильними положеннями і предлежаниями (косе, поперечне, тазове), в даних ситуаціях в інтересах плода також показано абдомінальне розродження.

В якості методів знеболювання при операції кесаревого розтину застосовують ендотрахеальний наркоз і тривалу епідуральну анестезію.

В даний час встановлено, що під впливом епідуральної анестезії знижується периферичний судинний опір плодової частини плаценти і маткових артеріях, тому при тривалому внутрішньоутробне страждання плода (хронічна плацентарна недостатність, хронічна внутрішньоутробна гіпоксія, внутрішньоутробна затримка розвитку плода) методом вибору знеболювання при операції кесаревого розтину є тривала епідуральна анестезія. Як анальгетиків використовують тримекаїн чи лідокаїн, які вводять в епідуральний простір. Анастезія настає через 15-20 хвилин. Перевагами даного методу обезбозболивания є: збереження свідомості і спонтанного дихання у жінки, відсутність негативного впливу на скоротливу діяльність матки на внутрішньоутробний стан плоду.