Ось і настала ця незрівнянна довгоочікувана пора, коли на сонячних лісових галявинах поспіває суниця, виділяючи солодкий і п’янкий аромат. Соковиті червоні ягоди нагадують розсипалися в траві намистинки. Як вони смачні, коли зриваєш їх губами з короткого зеленого паростка! Заняття це не тільки приємне, але і корисне, оскільки суниця володіє багатьма цілющими властивостями.
СУНИЦЯ надзвичайно багата фолієвою кислотою, що має винятково важливе значення для процесу кровотворення і росту клітин, вітамін С зміцнює імунну систему, і калієм, сприяє виведенню води з організму і зниженню тиску. Серед інших фруктів і ягід суниці відрізняється найбільш високим вмістом марганцю, який активно допомагає нормальному обміну речовин, формування кісток і крові, постачає їжу нервовим клітинам і мозку, активізує статевий потяг, забезпечує фарбувальними пігментами волосся та шкіру і, нарешті, стимулює роботу гормонів щитовидної залози.
Суниця нормалізує роботу печінки і жовчного міхура, тому в сезон дозрівання ягід рекомендується влаштовувати «суничні дні», які дадуть хорошу функцію печінки. При жовчно-кам’яної хвороби корисно щодня з’їдати по 3-5 склянок ягід суниці протягом 3 тижнів, тобто усього суничного сезону. Це сприяє розчиненню жовчних каменів і виведенню їх з печінки і жовчного міхура.
Листя суниці у вигляді настою призначають як слабкий сечогінний засіб, при подагрі, каменях у печінці та нирках, авітамінозах, маткових кровотечах та застуді. Для приготування настою 1 ст. ложку подрібненого листя заливають 1 склянкою окропу, варять 5-10 хв, настоюють протягом 2 годин і приймають по 1 ст. ложці 5-6 разів на день.
Можна 3 г висушеного листя суниці заварити 400 г окропу і пити невеликими ковтками як чай протягом дня при гастритах, бронхіальній астмі, нервових припадках і безсонні, а також використовувати в якості лікувальних клізм при гемороїдальних кровотечах,
у вигляді компресів при мокнучих і кровоточивих ранах, для полоскань при нагноєннях порожнини рота, глотки і при смердючому запаху з рота.
В гінекологічній практиці суниця застосовується при маткових кровотечах як кровоспинний, при сильних менструаціях. Для цього готують відвар з листя: 20 г подрібненого листя суниці заливають 1 склянкою окропу, варять протягом 10 хвилин на повільному вогні, потім знімають з вогню, настоюють 2 години, проціджують і п’ють по 2 ст. ложки 4 рази на день.
Дуже смачний чай з листя суниці, який п’ють вранці і ввечері по 1 склянці як тонізуючий засіб. Чай з суниці в результаті тривалого застосування виліковує подагру, артрити, значно знижує частоту нападів при бронхіальній астмі.
У болгарській народній медицині рекомендують використовувати відвар з листя суниці як зовнішній засіб при запальних і кровоточать гемороїдальних вузлах і висипаннях на шкірі.
Сік зі свіжих ягід суниці корисно пити по 100 мл натщесерце при авітамінозах,
захворюваннях печінки, весняної втоми.
Для очищення крові при лишаях, різних висипах, прищах, золотусі треба пити настій з 50 г листя суниці на 1 л води.
Глисти всяких різновидів (від гостриків до солітера) можна вигнати, якщо є під час сезону якомога більше суниці (до 1 кг на день і більше).
Для косметичних цілей рекомендується суничне масло. Готують його так: 1 ст. ложку ягід суниці залити 100 г рафінованої соняшникової олії, кип’ятити на водяній бані 30 хвилин, потім настояти в щільно закритому посуді в теплому місці 4 години, процідити. Суничне олія використовується для протирання обличчя при сухій шкірі.
Щоб отримати хороший лікувальний ефект, необхідно правильно заготовлювати суницю. Заготовляють тільки зрілі плоди суниці без плодоніжок та чашечок. Збирають їх вранці, коли зійде роса, або в кінці дня, до її появи. Ягоди, зібрані з росою, псуються, а зібрані в спеку швидко в’януть.
Зібрані ягоди обережно складають у щільні невеликі кошики.
Перед сушінням ягоди сортують, видаляючи переспілі, зім’яті або зіпсовані плоди, чашолистки і плодоніжки. Потім сировину підв’ялюють протягом дня на повітрі або витримують 4-5 годин в сушарках при температурі 25-30 градусів, щоб випарувалася більша частина вологи, після чого висушують при більш високій температурі (45-65 градусів). При сушінні необхідно стежити, щоб плоди не пліснявіли.
Листя заготовляють під час цвітіння рослини, обриваючи їх вручну або зрізуючи ножем так, щоб залишок черешка не перевищував 1 див. Сушать їх відразу після збору на відкритому повітрі в тіні або на стелажах в добре провітрюваних приміщеннях, розсипавши тонким шаром на брезенті або мішковині і час від часу перемішуючи. Сушка вважається закінченою, коли черешки листя з тріском ламаються. Сухе листя повинні бути зверху зеленим або темно-зеленими, а знизу сіруватими або блакитно-зеленими, зі слабким запахом і терпким смаком.
Наталія СМЕТАНІНА
Аіф-Здоров’я
