Напевно, масаж можна вважати однією з найдавніших косметичних і медичних практик. Його корені сягають до природного імпульсу — потерти місце удару, болю, дискомфорту. Така реакція характерна не тільки для людини, але й нерідко зустрічається у тваринному світі. Мабуть, в її основі лежить механізм посилення кровообігу і поліпшення трофіки хворого ділянки, що призводить до прискореного загоєння.
Масаж був присутній в житті людини протягом всієї історії цивілізації. Різні автори зводять слово «масаж» до різних мов: грецької (від слова massein — стискати руками), латинської (massa — прилипати до пальців), арабської (masch — ніжно надавлювати). Але хто б не виявився прав, ясно одне: масаж існував задовго до появи його сучасної назви. Згадки про масажних практиках зустрічаються в найдавнішому медичному працю — «Аюрведі», вік якого налічує не менше п’яти тисячоліть. Жодна з відомих нам стародавніх культур — індуси, китайці, вавилоняни, єгиптяни, греки, римляни і навіть ацтеки доколумбової Америки — не обійшлася без власної системи масажу. Етнографи свідчать про незалежну зародження масажних систем на островах Тихого океану і серед південноафриканських племен.
Збереглося безліч свідчень — рукописів, фресок, барельєфів, за яким можна уявити, які різноманітні прийоми масажу застосовувалися в давнину. Масажем лікували хвороби і рани, зміцнювали тіла воїнів, масаж знімав тягар турбот з можновладців, розважав багатих, був доступний навіть рабам, дарував юність красуням і сили — старцям.
Масаж можна назвати альфою і омегою природної медицини. На перший погляд, це проста, майже примітивна техніка, не вимагає ніяких спеціальних препаратів. Але кожен, стикалася з / із масажем, знає, яка могутність може ховатися в руках майстра — і як можуть нашкодити пацієнту невмілі руки. Навчитися масажу — це аж ніяк не те ж саме, що отримати диплом на двомісячних курсах. Крім природної чутливості рук, необхідно базове медичне утворення, що гарантує знання анатомії і фізіології, потім спеціальне масажне освіта з великою кількістю практичних занять, а далі — безперервне вдосконалення, усвідомлене увагу до реакцій пацієнта, читання літератури, стажування майстрів… Словом, масаж — це мистецтво.
Писати про «масажі взагалі» складно — адже цим словом називають абсолютно різні дії з різним ефектом. Навіть якщо виключити з розгляду величезна кількість лікувальних видів масажу, все одно перед нами постане безліч різноманітних технік і методик. Масаж може тонізувати і заспокоїти, зменшити обсяги і наростити м’язову масу, зробити суху шкіру рожевою і сяючою, а жирну — матовою, бархатистою.
При всій своїй оманливою простотою, масаж — предмет виключно загадковий. Наука поки несміло підступає до тієї області, в якій лежить повне пояснення механізму масажних впливів. Адже ефект гарного масажу багаторазово перевершує суму зрозумілих нам реакцій м’язів, кровоносних і лімфатичних судин, збуджень і гальмувань нервових імпульсів. Недарма величезні томи, присвячені масажу, рясніють вказівками «строго індивідуально», «залежно від особливостей пацієнта» і пр. Навіть закоренілі матеріалісти, багато років практикуючі масаж, схильні говорити про взаємодію біополів пацієнта і спеціаліста. Від взаємної симпатії (або антипатії), від контакту і взаєморозуміння багато в чому буде залежати і результат процедури.
В масажі важливий і психологічний аспект. У суспільстві, в якому ми живемо, фізичний контакт «шкіра до шкіри» (за винятком, може бути, рукостискання) дозволений тільки між родичами і люблячими, і ніякі сексуальні революції не змінили це неписане правило. Сучасний темп життя породжує хронічний дефіцит ласки, тепла, участі, тому масаж часто сприймається не тільки як лікувальна, але і як емоційно приємна процедура, причому, довіряючи масажиста своє тіло, пацієнт автоматично розкриває душу. Оскільки сьогодні в Росії фігура психотерапевта — швидше екзотика, ніж реальність, часто його функції мимоволі бере на себе масажист або косметолог. На масажному столі сповідаються, діляться наболілим. Ще б пак, хіба може бути де-небудь комфортніше і безпечніше, ніж тут?
Таким чином, масаж — це взаємодія на всіх рівнях: фізичному, психологічному, енергетичному (що б це не означало). Може бути, тому багато з тих, хто давно займається масажем, відчувають неповноту західного позитивістського світогляду, при якому методом пізнання є аналіз, розчленування, а той, хто пізнає абсолютно відокремлений від пізнаваного. Та й сама європейська наука відмовилася від такого поділу в той момент, коли квантова механіка довела взаємозв’язок спостерігає і об’єкта, і отже, цілісність кожного явища, неможливість звести його до простої суми елементів. Саме такої концепції відповідає східний погляд на людину, медицину і мир, згідно з яким здоровий організм не може захворіти просто так, без причини — адже захворювання викликає не тільки атака вірусів та мікробів, але й неблагополуччя пацієнта — не тільки фізичне,
але і душевний. І хоча принцип «лікувати не хворобу, а хворого» був неодноразово проголошений світилами європейської медицини від Гіппократа до Боткіна, рядовий лікар, як правило, займається викоріненням симптомів. Але останнім часом і серед західних медиків все ширше поширюється холістичний (цілісний) підхід до здоров’я, що передбачає вплив не на хворий орган, а на організм в цілому. Очевидно, що одним з ефективних інструментів холистики може стати масаж.
Закономірно, що на Сході масаж завжди користувався особливою пошаною. В Китаї, Індії, Японії, Кореї, Таїланді були створені цікаві та високоефективні масажні системи, багато з яких в адаптованій формі сьогодні завойовують популярність і у нас. Східну медицину взагалі і східний масаж зокрема скоріше можна віднести до духовних практик, ніж до науки в звичному розумінні. Незважаючи на деякі відмінності, всі азіатські методики базуються на єдиній медичної концепції, згідно з якою всередині людського тіла проходять меридіани, які провадять життєву енергію (китайську «ци», японську «ки», індуїстську «прану») і виходять на поверхню у вигляді точок. Західна рефлексотерапія також сформулювала зв’язок між хворобою деяких внутрішніх органів і специфічною реакцією відповідних ділянок на поверхні шкіри (так звані «зони Захар’їна-Геда»). Проте універсальної карти відповідностей між внутрішніми органами і точками зовнішнього впливу не існує: навіть серед східних шкіл є розбіжності, тим більше є вони і між східною і західною моделями. Цікаво інше: справжні майстри масажу стверджують, що хорошого ефекту можна досягти в рамках різних підходів — треба тільки «вработаться» в обрану модель, вірити в неї і відчувати її до нюансів. Словом, тут нам знову доведеться торкнутися взаємодії енергетичних полів масажиста і клієнта,
залучення кожного з них до процесу, настрою, віри в успіх, і інших «факторів Х».
Не дивно, що навколо масажу склалася ціла міфологія. Особливо це характерно для Росії, де на тлі багаторічного дефіциту лікарських і косметичних засобів виникла дуже сильна масажна школа. Багато схильні вважати масаж панацеєю, що перевершує по ефективності хірургічне втручання і излечивающей невиліковне. Хороші масажисти оточені ореолом благоговіння, потрапити до них не так легко. Деякі «масажні міфи» підтверджені практикою. Наприклад, такий: «разнополый» масаж (коли масажист — чоловік, а пацієнт — жінка, або навпаки) ефективніше «одностатевого», а масаж, що виконується масажистом, ефективніше самомасажу. Або такий: при масажі важливо постійно зберігати контакт: руки масажиста не повинні відриватися від тіла (або від особи) протягом сеансу. Інші «повір’я» відкидаються самими фахівцями: наприклад, що регулярний масаж здатний повністю позбавити від целюліту. Масаж — це допоміжний засіб у комплексі заходів, серед яких і здоровий спосіб життя, і правильна дієта, і дозовані фізичні навантаження.
Звичайно, індустрія краси не ставить своїм завданням лікувальний вплив на людину. Тим не менш, сучасне розуміння краси базується на ідеях природності і здоров’я. Тому сучасний салон краси почасти стає оздоровчим центром, що дозволяє включити в спектр послуг не тільки класичний косметичний або антицелюлітний масаж, але і багато видів профілактичного та гігієнічного масажу.
KOSMETIK international
