Як підготуватися до сезонної алергії
«Сльози текли з очей не перестаючи. Дихати було неможливо. Спочатку я став підозрювати грип – хитрий такий грип, без температури. Але ні одна з відомих таблеток моїх страждань не зменшила. Перебираючи в розпачі поклади ліків, натрапив на антигістамінний препарат. Через годину після прийому двох таблеток (для надійності) носоглотка і очі «висохли». Пізніше я чітко засвоїв, як виявляти поліноз і відрізняти його від застуди. Рекомендую запам’ятати їх всіх.
»
Симптоми при полінозі носять яскраво виражений сезонний характер і проявляються щорічно в один і той же період весни, літа або ранньої осені. Тривають близько місяця, але нерідко і довше. Виділення з носа – рясні і водянисты: «тече прозора рідина» (при застуді – частіше гнійного характеру, жовтого кольору). Характерні свербіж та почервоніння очей, сльозотеча (при застуді подібне спостерігається не так часто).
Характерно підвищення температури тіла. Але іноді при виражених симптомах на градуснику все ж може виявитися «за 37оС». Симптоми полінозу, зазначені вище, максимально виражені в першій половині дня, в суху, жарку, вітряну погоду, коли концентрація пилку в повітрі досягає свого піку. А після дощу, в сиру, безвітряну погоду, – слабшають.
Симптоми посилюються на вулиці, за містом – у полі, лісі, в машині з відкритими вікнами. А вдома, з закритими вікнами, після прийому душу слабшають. Все це визначається, знову ж таки, контакту з пилком. Якщо ви використовували будь-який антигістамінний препарат і відзначили його високу ефективність, – 90% зі ста, що це поліноз.
Візит до лікаря став неминучий. Плани на життя вимагали коригування спеціаліста. І я звернувся за консультацією до науковому співробітникові лабораторії клінічної алергології НДІ вакцин і сироваток ім. І. в. Мечникова РАМН Андрія СЕРГЄЄВА.
Він розповів, що за останні роки про полінозі стало відомо чимало нового. «Сьогодні встановлено механізм видозміни пилку алергенних властивостей під впливом конкретних екологічних факторів. Вчені довели, що викиди дизельних двигунів, озон, оксиди сірки, азоту, різко посилюють дію пилкових алергенів і несприятливо впливають на слизову оболонку дихальних шляхів. Хворих набагато більше не там, де багато пилку-алергену, а там, де її навіть не дуже велика кількість взаємодіє з цими забруднювачами повітря. Це має практичне значення для хворих і кандидатів у алергіки», – вважає лікар Сергєєв.
У Москві і Санкт-Петербурзі ведеться щоденний моніторинг концентрації пилку та спор у повітрі (з 1 квітня по 30 вересня). Встановлена також залежність між поліноз і алергією на ті чи інші харчові продукти, в першу чергу до них відносяться овочі, фрукти, горіхи, а також на деякі «неїстівні» речовини, наприклад, латекс. Це так звана перехресна алергія якої страждають від 40 до 70% пацієнтів.
Друзі і вороги алергетиків
Чому пилок одних рослин викликає у людини алергію, а інших – ні? На це питання сучасна медицина не дає однозначної відповіді. Однак Андрій Сергєєв стверджує, що не варто звалювати всю провину виключно на розміри пилку – чим менше, тим небезпечніше. Це лише один з факторів.
Багато білки-алергени, що містяться в пилку, відіграють важливу роль у захисті рослин. З їх допомогою рослини захищаються від комах, хвороботворних бактерій, вірусів, грибків. І не випадково велику тривогу у алергологів викликає виведення генетично змінених рослин. Адже модифікація спрямована, насамперед, на підвищення стійкості до хвороб та несприятливих природних факторів.
Відомі рослини,
які практично ніколи не викликають алергії і для хворих на кшталт захиснику. Для середньої смуги Росії це, звичайно, голонасінні. Садіть на дачі та в міських дворах хвойні дерева. А ось березу, дуб, ліщина, вільха, злакові трави, полин, амброзія, лободу на ділянці заводити не варто. Це найнебезпечніші «зелені дружки».
Щоб вибрати відносно безпечне місце для відпочинку, зокрема, дачна ділянка, необхідно проконсультуватися з місцевим алергологом. Правда, в Росії важко відшукати «безпечний куточок» в силу природних умов – береза і злакові рослини, наприклад, у нас поширені повсюдно. Та і рік на рік не приходиться: в позаминулому році береза порошила слабо, а в минулому – сильно. Значить, доведеться подумати про зміни кліматичного поясу і про від’їзд у безпечний регіон на час цвітіння рослин. Хоча тут є небезпека нарватися на екзотичний поліноз.
Ворога потрібно знати в обличчя
Андрій Сергєєв радить заздалегідь провести обстеження на схильність до того чи іншого виду алергії. «Ідеальний час для обстеження – пізня осінь, коли все вже відцвіла і є час на лікування до весняного пожвавлення. За два тижні до діагностичних процедур треба припинити прийом антигістамінних препаратів. Хороший помічник в діагностиці алергії – самий звичайний розгорнутий клінічний аналіз крові з пальця. У ньому дивляться кількість еозинофілів – клітин, що свідчать про алергічному запаленні. Потім виявляють сам алерген: найбільш поширений і загальноприйнятий метод – шкірні проби», – розповідає лікар.
За одну процедуру можна виявити реакцію приблизно на сімдесят різних алергенів. Але практика показує, що і двадцяти цілком достатньо. Провести проби можна і в рядовий поліклініці, якщо там працює хороший алерголог, озброєний стандартним набором для прик-тесту (prick test).
Руки пацієнта обробляють спиртом і наносять на внутрішню сторону передпліччя в шаховому порядку крапельки «підозрюваних» речовин плюс по краплі розчину гістаміну і розводящої рідини,
на основі якої приготовані алергени, для позитивного і негативного контролю.
Якщо провести аналіз ні на одній руці не можна, пробу роблять на спині або внутрішньої поверхні стегна. У місці нанесення крапельок лікар робить легкий укол або подряпину – навіть діти терплять без проблем. І чекають кілька хвилин.
Виникло почервоніння і пухир (як при укусі комара) порівнюють з контрольними уколами. Результат оцінюють у міліметрах або умовних хрестах.
У деяких хворих, наприклад, шкірних захворювань, складно провести провокаційні проби на шкірі. Тоді лікарі беруть кров з вени, вона аналізується спеціальними приладами, які видають результат. Для підтвердження діагнозу використовується декілька уточнюючих аналізів. Наприклад, функціональна дихальна проба. Досить популярний цитологічний аналіз назального секрету, коли виділення з носа розглядаються під мікроскопом, щоб виявити клітини-еозинофіли, супутні алергії.
Як лікують поліноз
Сьогодні алергія лікується, і досить успішно. Поряд з симптоматичним лікуванням широко застосовують метод специфічної імунотерапії: вибирають один або кілька головних для пацієнта алергенів і ними починають лікування. Зараз застосовуються дві схеми специфічної імунотерапії – амбулаторна і стаціонарна.
У першому випадку пацієнт відвідує протягом 3-4 місяців алерголога, який вводить йому під шкіру невеликі дози алергену. Причому з кожним сеансом доза збільшується. В результаті лікування досягається стійка ремісія – людина зможе обходитися без ліків до п’яти і більше років.
Але для кращого ефекту рекомендується повторити курс кілька разів у наступні роки. Ця схема успішно спрацьовує більш ніж у 70% хворих. Проводити лікування потрібно взимку, коли поліноз ще не загрожує.
Інший варіант, стаціонарний, відрізняється інтенсивністю курсу. Дози алергену вводиться зростають більш різко, а виходить, вище ризик неадекватної реакції організму. Потрібен цілодобовий контроль лікарів. Лікування триває близько двох тижнів в алергологічних відділеннях міських лікарень. Чим раніше специфічна імунотерапія була розпочата, тим вище її ефект. Пацієнтам похилого віку її не проводять, оскільки організм перестає реагувати на лікування.
Є три покоління антигістамінних препаратів
Андрій Сергєєв наполягає, що вибір антигістамінних препаратів під силу лише кваліфікованому спеціалісту. Це не тільки проблема ціни, але і спектру і часу дії, побічних ефектів, результативності при конкретних проявах алергії. Сучасні антигістамінні препарати умовно ділять на три покоління. Препарати першого покоління володіють вираженим седативним (снодійним) побічним ефектом і діють дуже недовго. Препарати другого діють довше, але теж присипляють, вони не рекомендовані, зокрема, при водінні автомобіля.
Ще одне застереження при прийомі старих засобів – не змішувати їх з алкоголем. Якщо, звичайно, немає бажання опинитися під столом після другої чарки. Є також обмеження в призначенні антигістамінних препаратів при супутній бронхіальній астмі та інших захворювань, але тут все вирішується лікарем індивідуально. Нарешті, третє покоління з’явилося порівняно недавно. Це ліки з високою тривалістю дії (достатньо однієї таблетки на добу) і практично без седативного ефекту.
Консультувався Андрій ПЕТРОВ
