Синьоокий доктор

Волошка, всюди зустрічається на хлібних полях, луках, у садах і городах, прийнято вважати бур’яном. Між тим його синьо-блакитні квіти володіють унікальними цілющими властивостями. Хто часто волошка нюхає або у їжі приймає, у того нежить проходить, відновлюється нюх, головний біль вщухає, йдеться в старовинних знахарських книгах.

ВОЛОШКА відомий кожному з дитинства. Його не сплутаєш ні з яким іншим рослиною. Росте волошка на всій території Росії, на Кавказі та Далекому Сході, в Середній Азії та Індії.

Для лікувальних цілей збирають тільки крайові квітки рослини. Їх швидко сушать під навісом або в добре провітрюваному приміщенні при температурі не вище 40-50 градусів. При цьому квітки розсипають на папері тонким шаром і періодично перемішують. Готову сировину зберігають у темному, добре провітрюваному місці. У квітках волошки містяться слизові, дубильні, смолисті й пектинові речовини, глікозиди, алкалоїди, аскорбінова кислота.

Лікарські властивості волошки відомі ще з глибокої давнини. Квітки волошки застосовуються в народній медицині як сечогінний, легке жовчогінне, протиспазматичний при захворюваннях печінки і дезинфікуючий засіб.

Позитивне дію відвару квіток волошки відмічено при лікуванні захворювань очей, при кон’юнктивітах, ячменях, швидкої стомлюваності і запальних процесах. Для цього 1 ч. ложка квіток заварюється в склянці киплячої води, настояти протягом 1 години, охолоджується і застосовується зовнішньо у вигляді примочок і для промивання очей. Цей же настій можна використовувати, щоб притупити зубний біль. У цьому випадку їм треба полоскати рот.

Всередину настій квіток вживають рідше: при простудних захворюваннях (для пом’якшення кашлю), як сечогінний засіб, при сечокам’яній хворобі для регуляції сольового обміну. Такі настої знижують концентрацію в крові кальцію та сечової кислоти, від надлишку яких утворюються камені. Тому ліки з синіх волошок рекомендують хворим з хронічними запальними захворюваннями нирок і сечовивідних шляхів: при нефритах, пієлонефритах, циститах, уретритах і навіть при захворюванні печінки, коли внаслідок застійних явищ вона збільшується. Настій волошки для внутрішнього застосування готується так само, як і для зовнішнього,

і приймається зазвичай по 2 ст. ложки 3 рази на день за 30 хвилин до їжі.

Настій квіток використовують при нападах серцебиття. 1-2 ч. ложки квіток заварити склянкою окропу, настояти 1 годину, процідити і пити по 1/4 склянки 3 рази на день за 20 хвилин до їжі.

Як сечогінний засіб настій квіток застосовується при набряках ниркового і серцевого походження в дозуванні 1 ч. ложка на склянку окропу. Приймати по 1/2 склянки 3 рази в день.

Дрібно потовкти квітки і траву волошки, змішати з соком терну в пропорції 1:1. Приймати вранці натщесерце щодня протягом 8 днів по 1 ст. ложці. Застосовується складу при переломах ребер і інших кісток.

Дуже хороший ефект надає настій волошки при коклюші у дітей. Він швидко знімає напади кашлю і значно покращує загальний стан хворої дитини. Для приготування настою беруть 1 ч. ложку сухих квіток, заливають склянкою окропу і настоюють 1 годину. Настій проціджують і приймається всередину по 1 ст. ложці 3 рази в день за 30 хвилин до їжі.

Часто квітки волошки застосовуються у зборах.

10 г квіток волошки, 15 г березових бруньок, 5 г трави хвоща польового, 10 г кукурудзяних рилець, 15 г кореня бузини, 15 г листя мучниці і 10 г трави остудника подрібнити, змішати, 4 ст. ложки суміші залити на ніч 1 л сирої води, вранці прокип’ятити 5 хвилин, настояти 45 хвилин, процідити. Випити протягом дня за 4-5 прийомів. Склад застосовується при затримці сечі внаслідок запальних захворювань сечостатевих органів.

При фурункульозі і шкірних захворюваннях п’ють наступний збір: 15 г квіток волошки, 10 г листя кропиви, 15 г трави череди, 10 г трави вероніки, 10 г квіток календули, 10 г листя волоського горіха і 20 г трави фіалки триколірної подрібнити, змішати, 3 ст. ложки суміші залити 1 л окропу, настояти 4 години, процідити. Приймати по 1/3 склянки 3-4 рази в день.

Цілющими властивостями володіють не тільки квітки, але й трава волошки. Водний настій трави застосовується як протизапальний засіб при захворюваннях сечового міхура, при простатитах і уретритах. Готується це цілюще зілля за таким рецептом: 2 ч. ложки трави і квіток залити склянкою окропу,

настояти 1 годину, процідити і приймати по 1-2 ст. ложки 3 рази на день.

Квітки волошки знаходять застосування в косметиці.

При почервонілих століттях і втомлених очах 1 ст. ложку квіток волошки треба залити склянкою окропу, настояти 20 хвилин, процідити і використовувати для примочок. Тампони накладати на 15-20 хвилин.

При жирній пористій шкірі обличчя настій квіток волошки змішати з 1 ст. ложкою горілки і використовувати для протирань, компресів і приготування льоду.

Потрібно пам’ятати, що відвари і настої волошки слабоядовиты, тому при приготуванні різних препаратів треба суворо дотримуватися зазначену дозування. Крім того, застосування настоїв і відварів волошки протипоказано при вагітності.

Як говорить легенда, колись у давні часи русалка, закохавшись у молодого хлопця Василя, не змогла заманити його в свою стихію і з допомогою чаклунства перетворила в блакитний квітка, щоб щодня бачити волошкові очі свого коханого.

Наталя РОСТОВА

ВАМ ТАКОЖ МОЖЕ СПОДОБАТИСЯ