Проблема лікування екземи має особливу актуальність у зв’язку з тривалістю перебігу, частим рецидивированием і поліетіологічністю виникнення цього дерматозу. Причинами, що сприяють розвитку захворювання, є генетична схильність, збої у роботі гормональної системи, порушення функції печінки і кишечника, обміну речовин. Часто пацієнти відзначають розвиток екземи після нервового перенапруження або стресу. Все це веде до гіперчутливості шкіри до різних подразників і алергенів. На їх вплив шкірні покриви реагують виникненням стійкої екзематозні реакції, яка характеризується чергуванням стиханий і загострень процесу. Важливе місце займає екзема рук і ніг, так як саме там найчастіше локалізується поразку.
1
Клінічні прояви
Процес протікає в 3 стадіях: гострої, підгострої і хронічної. Кожна з них має свої особливості. Для гострої фази характерна тривалість не більше 2 місяців. Симптоми екземи у цій стадії яскраво виражені і мають найбільшу інтенсивність. Підгостра фаза протікає з менш відчутною симптоматикою. Хронічна стадія захворювання проявляється у виникненні клінічних проявів у періоди загострення, після стихання якого про наявність екземи свідчить тільки потовщення шкірних покривів. Час перебігу цієї стадії патології складає більше 2 місяців і може затягуватися на роки.
Клінічна картина екземи характеризується появою специфічних для цієї хвороби шкірних елементів – везикул, які являють собою маленькі пухирці, наповнені серозним вмістом. Виникнення утворень передують еритема (почервоніння та набряк шкіри. Потім в ураженій області з’являються папули. Вони дрібні, тісно згруповані і швидко наповнюються рідиною, утворюючи везикулезную висип.
Везикули до розтину
Незабаром бульбашки розкриваються, оголюючи мокнучу поверхню за типом “серозних колодязів”. Потім на місці розірвалися везикул утворюються кірочки. У зв’язку з хвилеподібним перебігом процесу в області поразки можна побачити одночасно і кірочки, які свідчать про дозвіл везикул, і папули, поява яких свідчить про повторному виникненні висипів.
Мокнутие після розтину везикул
Регрес висипань зазвичай настає через пару тижнів від виникнення останніх елементів. Після дозволу захворювання шкіра часто набуває звичайний вигляд, але іноді на ній може утворюватися lichenification (потовщення і посилення шкірного малюнка).
Lichenification шкіри
Локалізується цей дерматоз в основному на відкритих ділянках шкіри – руках, ногах, особливо між пальцями. Це пов’язано з більшою вірогідністю контакту цих областей з дратівливими речовинами. Суб’єктивно хворі скаржаться на сильний, часом нестерпний свербіж уражених шкірних покривів.
2
Лікування
Лікування мокнучої екземи повинно бути комплексним, з урахуванням інтенсивності процесу, причини і механізму її виникнення. Його основа – повне усунення контакту з подразником або алергеном. Терапія захворювання включає наступні групи препаратів:
- 1. Гіпосенсибілізуючі засоби. Найчастіше використовуються почергові (через день) внутрішньовенні ін’єкції тіосульфату натрію і хлориду кальцію. В результаті цього знижується чутливість організму до алергенів.
- 2. Антигістамінні препарати. Можуть призначатися Супрастин, Тавегіл, Димедрол, але перевагу краще віддати ліків нових поколінь – Цетрин, Зодак, Еріус і т. д.
- 3. Повторні курси гистоглобулина, що перешкоджають утворенню імуноглобуліну Е. Вони проводяться через кожні 2-3 місяці. Препарат вводиться внутрішньошкірно.
- 4. Седативні лікарські засоби. Через виявлену зв’язку захворювання з підвищеною нервовою збудливістю призначаються заспокійливі препарати (валеріана, пустирник, Грандаксин, Седуксен, Сонапакс, Афобазол, Діазепам та інші).
- 5. При тяжкому перебігу можливе застосування кортикостероїдів (Преднізолон, Дексаметазон). Після стихання гострих явищ дозу поступово зменшує з подальшою відміною ліки.
- 6. Антибактеріальна терапія призначається при приєднанні піогенною інфекції.
- 7. Вітамінотерапія теж володіє хорошим ефектом. Застосовуються внутрішньом’язові ін’єкції і пероральний прийом вітамінів групи В, А, Е, С, К, фолієвої кислоти, а також комплексних препаратів (Мільгамма).
- 8. З нестероїдних протизапальних засобів призначається Індометацин. Він блокує синтез простагландинів, які є основним компонентом запального процесу.
У розвитку екземи важливу роль відіграють порушення в роботі печінки і кишечника, тому слід дотримуватися дієти. У раціоні обмежується вживання прянощів, шоколаду, цитрусових, м’ясного бульйону. Для поліпшення травлення призначаються ферментативні препарати (Панкреатин, Фестал, Креон 10000).
В якості зовнішнього лікування використовуються охолоджені примочки з борною кислотою і резорцином та гормональні мазі (Акридерм, Фторокорт, Целестодерм та інші). При призначенні кортикостероїдів місцевого застосування потрібно враховувати ступінь ураження, їх ефективність.
При своєчасно розпочатому лікуванні поліпшення спостерігається вже через 4-5 днів. Зменшуються запальний процес і свербіж, перестають з’являтися нові елементи, а старі регресують. Для підтримання ремісії при хронічній екземі використовуються курси десенсибилизирующих препаратів, вітамінотерапія та дотримання принципів здорового харчування. Хороший ефект дають сірководневі та радонові ванни на курортах Сочі, Гарячого Ключа.
Лікують мокнучу екзему в домашніх умовах найчастіше такими народними засобами, як мазі на основі солідолу, масло звіробою, чорного кмину, сосни, морська сіль і гірчиця. Однак вдаватися до подібних заходів не рекомендується, так як ця терапія має низьку ефективність і сприяє хронізації захворювання.
