Туберкульоз шкіри – це хронічно протікає інфекція, викликана мікобактеріями туберкульозу. Основою патологічного процесу є утворення в шкірі і слизових оболонках специфічних гранульом.
Зустрічається захворювання набагато рідше, ніж поразка внутрішніх органів – близько 7% випадків. Більш широке поширення шкірного ураження спостерігається у ВІЛ-інфікованих людей. Імунодефіцит призводить до більш важкого перебігу захворювання.
1
Симптоматика
Клінічна картина туберкульозу шкіри дуже різноманітна. Симптоми будуть залежати від особливостей ураженого ділянки, статі і віку пацієнта, супутньої патології. Всі форми захворювання поділяють на дві групи – локалізовані та дисеміновані.
Форми туберкульозного ураження шкіри:
| Локалізовані | Дисеміновані |
| Первинний туберкульоз шкіри | Міліарний |
| Туберкульозний вовчак | Папулонекротіческій |
| Коллікватівний туберкульоз шкіри | Индуративный |
| Бородавчастий туберкульоз шкіри | Ліхеноїдний |
| Виразковий туберкульоз шкіри | |
| Ураження слизових оболонок |
Кожна форма має свої особливості перебігу та характеристики утворюється гранульоми.
2
Первинний туберкульоз
В даний час спостерігається вкрай рідко, в основному у дітей. Розвивається при попаданні мікобактерії в шкіру через ранову поверхню. У місці попадання бактерій починається запальний процес. Вогнища ураження спостерігаються зазвичай на відкритих ділянках шкірного покриву.
Приблизно через тиждень після зараження на шкірі з’являється невеликий щільний горбок червоно-коричневого кольору. Поступово він збільшується в розмірах і починає виразкуватись – утворюється туберкульозний шанкр. Через кілька днів запалюються регіонарні лімфовузли, які теж піддаються виразки.
Загоєння відбувається протягом декількох тижнів. Збільшені лімфатичні вузли зберігаються протягом 2-3 місяців.
3
Туберкульозний вовчак
Це хронічне ураження шкіри, яке зустрічається у 75% хворих шкірним туберкульозом. Починається зазвичай в дитячому віці. Зараження відбувається контактним шляхом або з кровотоком з легких.
Спочатку на шкірі з’являється люпома – невелика пляма, яке локалізується на обличчі в області носа або щік, шиї, рідше на тулубі або кінцівках. Складається воно з безлічі дрібних вузликів.
Діаметр люпомы становить 2-5 см, пляма має жовтувато-червоний колір. Консистенція його м’яка, тестоватая. При натисканні на пляму виникає кровоточивість. Поступово відбувається відсів і розвиток нових люком на інших ділянках шкіри.
Виділяють декілька клінічних різновидів туберкульозного вовчаку.
Види туберкульозного вовчаку:
| Різновид | Опис |
| Виразкова форма | Запальний процес різко виражений, згодом відбувається розпад люпомы і утворення виразки. Дно виразки злегка кровоточить, вкрите м’якими грануляціями. На місці виразки формується атрофічний рубець |
| Ураження слизових оболонок | Найбільш важка форма, при якій на слизових утворюються бляшки з зернистою поверхнею. Перехід патологічного процесу на хрящі носа називається мутиляцией. При мутилирующей вовчаку відбувається руйнування підшкірної клітковини особи, крил носа, вушних раковин. Це призводить до сильного спотворювання особи |
| Эксфолиативная форма | На поверхні люпом утворюється велика кількість лусочок. Вогнища ураження розташовуються на обличчі і нагадують такі при системному червоному вовчаку. Висипання мають схожість з псоріатичних |
| Саркоидоподобная форма | Характеризується утворенням інфільтративних вогнищ, які підносяться над поверхнею шкіри |
| Люпус-карцинома | Швидко трансформується в злоякісну пухлину |
Розвивається туберкульозний вовчак у дітей і молодих жінок. Характерна локалізація ураження – особа. Захворювання схильне до хронічного перебігу з періодами погіршення і поліпшення.
4
Скрофулодерма
Коллікватівний туберкульоз шкіри – це вторинне ураження, що розвивається з лімфаденіту. Спочатку в підшкірній клітковині формується вузол діаметром до трьох сантиметрів, щільної консистенції, безболісний. Поступово він починає вростати в шкіру, яка в цьому місці стає синюшно-червоною.
Незабаром вузол розплавляється і розкривається декількома отворами. Через них виділяється гній. На місці вузла утворюється глибока виразка. Дно її вкрите м’якими грануляціями, заживає повільно. На її місці формується нерівний рубець.
Скрофулодерма локалізується зазвичай над лімфатичними вузлами в області шиї. Рідше страждають пахвові і ліктьові області.
5
Бородавчастий туберкульоз шкіри
Розвивається у раніше інфікованих людей в результаті повторного зараження. Найчастіше виникає у чоловіків. Переважна локалізація ураження – тильна сторона кистей рук, стоп, нижня третина гомілки.
Спочатку на шкірі з’являється буро-червоний горбок щільної консистенції, на його поверхні є сіруваті нарости. Поступово він збільшується і приймає вигляд бляшки. У центрі її-бородавчасті розростання, навколо синьо-червоний ободок. Збільшення вогнища ураження відбувається повільно.
При тривалому існуванні бородавчастий туберкульоз шкіри може трансформуватися в злоякісну пухлину.
6
Виразковий туберкульоз
Розвиток хвороби характерний для важкого перебігу туберкульозу внутрішніх органів на фоні зниженого імунітету. Зараження відбувається при попаданні біологічних рідин на шкіру.
Найчастіше вогнища ураження розташовуються навколо природних отворів тіла. Спочатку з’являються множинні округлі горбки діаметром до 2 мм Поступово вони зливаються і утворюють хворобливі виразки діаметром до 1,5 див.
Виділення з виразки містить велику кількість мікобактерій туберкульозу.
7
Гострий міліарний туберкульоз
Вкрай рідкісна форма, що розвивається у дітей грудного віку. Спочатку утворюються дрібні щільні горбки темно-червоного кольору. Всередині знаходиться геморагічне вміст.
Поступово центр горбка починає некротизироваться, а потім виразкуватись. Всередині виразок знаходиться безліч мікобактерій. Виразки існують тривалий час, потім заживають через утворення рубця.
8
Папуло-некротичний туберкульоз
Збудник потрапляє в шкіру з вогнищ інфекції у внутрішніх органах. Захворюють найчастіше молоді люди, особливо дівчата. Локалізація висипань:
- передпліччя і плечі;
- кисті і стопи;
- стегна і гомілки;
- області ліктьових і колінних суглобів;
- сідниці.
На шкірі утворюються симетрично розташовані папули, завбільшки з чечевичное зерно. Поступово в центрі папули формується некроз. Через кілька тижнів ця ділянка відторгається, на його місці залишається чіткий рубчик.
Для захворювання характерний хронічний перебіг, рецидиви виникають навесні і восени. Часто поєднується з індуративним і колликвативным туберкульоз.
9
Индуративный туберкульоз
Мікобактерії потрапляють в шкіру лімфогенним або гематогенним шляхом. Частіше хворіють дівчата і молоді жінки зі зниженим імунітетом. Переважна локалізація – гомілки і колінні суглоби.
В підшкірній клітковині цих ділянок формуються щільні малоболезненние вузли. Вони повільно збільшуються в розмірах. Можна промацати щільні тяжі, що з’єднують ці вузли між собою.
Зазвичай протягом кількох місяців вузли зникають, не залишаючи патологічних змін. У деяких пацієнтів відбувається виразка вузлів. Виразки неглибокі, мають кровянистое відокремлюване. Через кілька тижнів гояться, залишаючи рубці.
10
Ліхеноїдний туберкульоз
Розвивається в ослаблених людей із зниженим імунітетом. Зараження відбувається в результаті поширення мікобактерій з током крові. Дана форма завжди поєднується з іншими туберкульозними ураженнями шкіри. Локалізація висипань – шкіра грудей, спини, бічних поверхонь тулуба.
Перші ознаки лихеноидной форми – жовтуваті папули величиною з шпилькову голівку. Мають плоску або гостру форму. Часто зливаються між собою, утворюють бляшки різних розмірів і форм. Висипання зникають у більшості випадків безслідно, рідше залишаються коричневі плями або дрібні рубчики.
Перебіг захворювання доброякісний, тривалий. Суб’єктивні відчуття нехарактерні.
11
Лікування
Лікувальні заходи відповідають загальним принципам терапії туберкульозу і включають:
- підвищення резистентності організму та покращення загального стану хворих;
- застосування протитуберкульозних препаратів;
- фізіолікування.
Прийом специфічної терапії повинен починатися відразу після встановлення діагнозу і продовжуватися протягом тривалого часу. Призначають їх у відповідних дозах, поєднуючи з вітамінами, гормонами, ферментними препаратами. Для більшої ефективності слід використовувати комбінації лікарських речовин, проводити лікування поетапно.
Стаціонарний етап лікування туберкульозу шкіри передбачає щоденний прийом специфічної терапії. Найбільш ефективна схема – комбінація трьох препаратів:
- стрептоміцин;
- рифампіцин;
- ізоніазид.
Через 2-3 місяці при наявності стійкого ефекту стрептоміцин прибирають, подальше лікування проводиться рифампіцином та ізоніазидом.
На амбулаторному етапі щоденний прийом лікарських препаратів не обов’язковий. Лікування проводиться двома препаратами 2 рази в тиждень. Дозування визначаються індивідуально з урахуванням форми захворювання, віку та статі пацієнта, наявності супутньої патології.
Одночасно з протитуберкульозними препаратами використовують загальнозміцнювальні і стимулюючі засоби – вітаміни, препарати кальцію, вітамінно-мінеральні комплекси, рослинні адаптогени. В комплекс лікування входить і правильне харчування – дієта повинна бути збалансованою, збагаченої білками та вітамінами. Калорійність їжі повинна відповідати віку і статі, рівня фізичної активності.
Місцеве лікування полягає у використанні саліцилової мазі для розм’якшення висипань. Запалені ділянки обробляють розчинами антисептиків. З фізіотерапевтичних процедур застосовують ультрафіолетове опромінення вогнищ ураження. Хороший ефект надає електрофорез з тіосульфатом натрію. Використовують також фонофорез з маззю стрептоміцину. Висипання при бородавчатом туберкульозі видаляють за допомогою рідкого азоту. Виразкові ураження відновлюють нанесенням обліпихової олії, метилурациловой мазі.
12
Висновок
Туберкульоз шкіри – різноманітне за клінічними формами захворювання. Розвивається у людей зі зниженим імунітетом при попаданні мікобактерій ззовні або зсередини організму. Протікає в основному хронічно. Лікування полягає в застосуванні протитуберкульозних препаратів і місцевої терапії. Прогноз в більшості випадків сприятливий, за винятком туберкульозного вовчаку слизових оболонок і люпус-карциноми.
