Для ерадикації HP застосовуються комбінації перерахованих вище препаратів, які отримали назву схем (або режимів) ерадикаційної терапії HP. В даний час використовуються тільки ті схеми, які дозволяють протягом 7-14 днів досягти рівня эрадикакции перевищує 90%. Це може бути досягнуто тільки при використанні так званої «потрійної» терапії або квадротерапії, що включає в себе призначення чотирьох препаратів.
«Потрійна» терапія передбачає призначення трьох препаратів, спрямованих на повне придушення HP. До її складу входять антисекреторний препарат (як правило, ІПП, рідше Н2-блокатор або ранітидин-вісмут цитрат) і два антибіотики, ефективних щодо HP. В якості антибактеріальних препаратів використовують комбінації амоксицилін/кларитроміцин або амоксицилін/метронідазол. Не рекомендується використання в якості схем першої лінії комбінації кларитроміцину з метронідазолом, у зв’язку з високим і прогресивно зростаючим рівнем резистентності HP до цих препаратів. Дана комбінація може бути використана, якщо заздалегідь відомі показники резистентності конкретного штаму HP до цих антибактеріальних препаратів.
Сьогодні дедалі частіше в якості відправної точки вибору режиму ерадикаційної терапії HP служать дані про локальному рівні резистентності збудника до нитроимидазолам.
Квадротерапія включає в себе призначення чотирьох препаратів: ІПП, вісмуту субцитрату, тетрацикліну і метронідазолу або кларитроміцину. Може бути використана в якості терапії першої лінії, але в основному рекомендується як резервний варіант у випадках неефективності «потрійної» схеми.
Робочим документом, який регламентує проведення ерадикаційної терапії HP, у даний час служить Маастрихтський консенсус 2000 року (The Maastricht 2-2000 Consensus Report). Згідно йому рекомендації по ерадикаційної терапії розділені на три рівня:
1. Обов’язкові
2. Рекомендовані
3. Невизначені
Залежно від ступеня доказовості вони були розділені на 5 підрівнів, які необхідно приймати до уваги при вирішенні питання про необхідність проведення ерадикаційної терапії HP:
1. Контрольовані клінічні дослідження (КИ)
2. КИ на окремих групах пацієнтів, щодо некоректні КИ
3. Окремі клінічні випадки, некоректні дослідження
4. Клінічний досвід
5. Недостатньо даних для тверджень
На підставі цих даних були сформульовані конкретні рекомендації щодо необхідності проведення ерадикаційної терапії HP при окремих нозологічних формах.
ОБОВ’ЯЗКОВІ
|
Свідчення |
Рівень доказовості |
|
Виразка ДПК/шлунка, включаючи ускладнені випадки |
1 |
|
Мальтома |
2 |
|
Атрофічний гастрит |
2 |
|
Резекція шлунка з приводу раку |
3 |
|
Пацієнти групи ризику по розвитку раку шлунка |
3 |
|
Бажання пацієнта (після консультації з лікарем) |
4 |
РЕКОМЕНДОВАНІ
|
Свідчення |
Рівень доказовості |
|
Функціональна диспепсія • Ерадикація HP — необхідний захід • Призводить до тривалого клінічного покращення у більшості пацієнтів |
2 2 |
|
Гастро-эзофагальная рефлюксна хвороба (ГЕРХ) Ерадикація HP: • Не пов’язана у більшості випадків з розвитком ГЕРХ • Не загострює існуючу ГЕРХ • Повинна бути зроблена навіть у пацієнтів з тривалою і потужної антисекреторної терапії |
3 3 3 |
|
НПЗЗ Ерадикація HP: • Знижує ризик виразкоутворення до терапії НПЗЗ • Недостатня для запобігання повторного виразкового кровотечі у пацієнтів, які приймають НПЗЗ • Не покращує загоєння шлункових або дуоденальних виразок у пацієнтів на антисекреторної терапії, продовжують приймати НПЗЗ HP і аспірин/НПЗЗ — незалежні фактори ризику формування пептичної виразки |
2 2
1
2 |
