Протягом кольпітів може бути гострим, підгострим, уповільненим, хронічним латентним і безсимптомним. Діагноз кольпітів ставиться на підставі анамнезу, скарг хворого, клінічної картини і результатів обстеження. Ретельно зібраний анамнез дозволяє виявити природу виділень. Поряд з оцінкою зовнішнього вигляду рекомендується використовувати лакмусовий папір для визначення рН. При неможливості провести бактеріологічне та бактеріоскопічне дослідження показник рН виділень з піхви може зіграти позитивну роль. Так, якщо рН нижче 4,5, то можна думати про кандидозному ураженні. При рН вище 4,5 можна запідозрити трихомоноз. Дослідження хворої піхвовими дзеркалами дозволяє виявити типові ознаки запалення або атрофічні зміни піхвового епітелію. Проте особливо велику інформацію можна отримати при мікроскопічному дослідженні нативних мазків, бактеріологічному вивченні виділень з посівом вмісту піхви на поживні середовища, а також при проведенні цілого ряду сучасних методів обстеження хворих.
Бактеріологічне та бактеріоскопічне дослідження дозволяє уточнити специфічний або неспецифічний характер кольпіту. При посіві на живильні середовища можна визначити чутливість мікрофлори до антибіотиків. Пряма мікроскопія нативних нефарбованих препаратів використовується для діагностики тріхомоноза, бактеріального кольпіту і кандидозу при наявності вагінальних виділень.
Щоб отримати пробу для дослідження, необхідно взяти її з заднього склепіння тонким ватним тампоном. Отриману пробу негайно поміщають на предметне скло і швидко розбавляють краплею ізотонічного розчину хлориду натрію, потім на скло накладають на покривне скло, на яку попередньо наносять досліджуваний матеріал. Отриманий препарат відразу ж поміщають на столик мікроскопа і досліджують під малим збільшенням (х40) при слабкому освітленні.
При трихомоноз у препараті чітко виражена специфічна картина, що має діагностичне значення. Трихомонади володіють характерними переривчастими і толчкообразными рухами, в нативному препараті виглядають як прозорі організми грушоподібної форми, рівні за розмірами лейкоциту. Вони мають чотири передніх джгутика і аксостиль, який пронизує у вигляді стрижня все тіло паразита. Трихомонади в нативному препараті незабаром втрачають характерні поштовхоподібні рухи та їх ундулирующие мембрани стають видимими, особливо при великому збільшенні. Для бактеріального кольпіту характерні заміна лактобациллярной флори піхви іншими певними групами бактерій і зміна властивостей піхвової рідини. Типовий рибний запах цієї рідини посилюється при додаванні до пробі піхвових виділень 2 крапель 10% розчину гідроксиду калію. Це так званий «нюховий» тест.
Кількість лейкоцитів в межах норми або незначно підвищений. Число епітеліальних клітин в одному полі зору під мікроскопом перевищує число лейкоцитів. При трихомоноз визначається більш значна кількість лейкоцитів. При бактеріальному кольпіті виявляються «ключові» клітини, які являють собою клітини ороговілого, лускатого епітелію, вкриті коккобациллами. Внаслідок цього, їх поверхня стає нечітко, а в цитоплазмі видно гранули. В нативних мікроскопічних препаратах можна чітко виявити дріжджі. Діагностику полегшує додавання 10% розчину СаОН, який веде до руйнування скупчень епітеліальних клітин, після чого мікроскопічна картина стає більш ясною.
Крім мікроскопії нативныхпрепаратов алгоритм бактеріоскопічного дослідження виділення з піхви включає пряму мікроскопію забарвлених препаратів. Для приготування мазків отриману пробу швидко переносять на предметне скло, де матеріал розподіляють тонким шаром за допомогою тампона або петлі , мазок висушують на повітрі, потім фіксують, тричі швидко проводячи через верхню частину полум’я пальника. Слід уникати надмірного нагрівання мазка. Забарвлення мазків проводять за Грамом, метиленовим синім або сафранином. Проте забарвлення за Грамом має перевагу, так як дозволяє ідентифікувати диплококки.
При підозрі на гонорею пофарбовані препарати досліджують під олійною иммерсией. Гонококи (грамнегативні диплококки) мають форму нирок або бобів кави, розміром 0,6-0,8 мкм. Наявність цих диплококков в поліморфноядерних лейкоцитах є високоспецифічним для гонореї ознакою. Відносно хламідій і мікоплазм слід мати на увазі, що мікробіологічні методи визначення цих прокаріотів важкі, дороги і погано відтворювані. Хламідії утворюють цитоплазматичні включення – тільця Провачека в епітелії піхви, які можна виявляти при фарбуванні препарату за методом Романовського-Гимзы. Але цей метод недостатньо чутливий і специфічний.
Зазначених недоліків позбавлений метод иммунолюминесценции з використанням моноклональних антитіл проти основного білка зовнішньої мембрани хламідії. Перспективний метод ДНК-гібридизації. Імуноферментний метод дає дає перехресні реакції з ешеріхіями, гонококами, стрептококами групи В та іншими мікробами. При поверхневих формах хламідіозу розвивається низький гуморальний відповідь з невисокими титрами антитіл. Внаслідок цього найбільш чутливий і специфічний метод діагностики хламідіозу – культивування збудників на клітинних культурах МсСоу, L-929, Hela-229. Для транспортування досліджуваного матеріалу придатні середовище 199, середовище Ігла і середовища з додаванням антибіотиків, до яких резистентні хламідії (пеніцилін, стрептоміцин, геитамицин). Проби зберігають не більше доби при плюс 4єС і не більше 2 тижнів при мінус 70єС. Відповідь виходить не раніше 72 годин з початку дослідження. Персонал при цьому високо піддається небезпеці зараження.
