Ст. Л. Райков

(Представлено дійсним членом АПН СРСР А. В. Петровським)

У завдання дослідження входило вивчення можливості поліпшення здатності до запам’ятовування в стані гіпнозу і в постгипнотическом стані. Експерименти проводилися за спеціальною методикою, при якій глибоко загіпнотизованій випробуваному внушался образ людини, яка здійснює свідому діяльність з вирішення поставленого експериментатором завдання – запам’ятати певну кількість слів іноземної мови; при цьому об’єктивно, з позиції реального «Я» випробуваного, уваги навіяний образ їм не усвідомлюється. З допомогою цієї методики проведено дві серії дослідів, спрямованих на перевірку наступної гіпотези: стан зміненої свідомості людини в гіпнозі при певних умовах може супроводжуватися, мобілізацією активності всіх психічних функцій, зокрема функції пам’яті.

Перед початком I серії проведено фоновий досвід. Випробуваним, студентам немовних вузів (7 осіб), двічі пропонувалося прочитати і запам’ятати максимальну кількість із ста незнайомих слів іноземної мови, що вивчається ними за програмою вузу. Їх також просили гранично зосередитися на виконанні завдання («сконцентрувати увагу і волю»), вказуючи, що це поліпшить запам’ятовування. Нарешті, експериментатор апелював до високої зацікавленості учасників в запам’ятовуванні як можна більшої кількості слів. Результати відтворення фіксувалися.

У кожному досвіді I серії випробуваного вводили у стан глибокого гіпнозу і давали відповідні навіювання. Потім йому давали ту ж інструкцію на запам’ятовування, що і у фоновому досвід, при цьому підкреслювалося, що запам’ятовування має для нього важливе значення. Спеціального навіювання про тривалому збереженні запоминаемого матеріалу не робилося. Як тільки випробуваний двічі прочитував матеріал (100 слів іноземної мови), його виводили із стану гіпнозу і просили відтворити утримані в пам’яті слова. Проведено п’ять таких дослідів. Перед 4-м досвідом проводився контрольний досвід, ідентичний фонового. Результати відтворення слів у фоновому, 1-м, контрольному та 4-му дослідах I серії наведені в таблиці 1. У кожному з дослідів I та II серії піддослідним пропонувалися відмінні один від одного набори слів.

Таблиця 1

II серія складалася з чотирьох дослідів, після яких проведено один контрольний досвід того ж типу, що і в I серії. Методика дослідів II серії залишилася тією ж, змінилися умови експериментів: випробовуваним пропонувалося запам’ятати 200 незнайомих слів іноземної мови при одноразовому їх прочитанні. Результати 1-го і контрольного експериментів цієї серії представлені в таблиці 2.

Таблиця 2

З таблиці 1 видно, що в 1-му досліді кількість запам’ятованих випробуваними слів іноземної мови в гіпнозі майже в 8 разів вище, ніж у фоновому проводився у звичайних умовах. Те ж спостерігається і в контрольному досліді, що проводився в постгипнотическом стані піддослідних. З плином дослідів спостерігається тенденція до збільшення кількості записаних слів в гіпнозі.

У 1-му досвіді II серії випробовувані запам’ятали в гіпнозі в середньому 178 слів іноземної мови з 200 запропонованих. Кількість правильно відтворених слів в останньому контрольному досвіді майже зрівнялася з кількістю, запам’ятовані в стані гіпнозу. Це пов’язано з розвинулася після низки дослідів по запам’ятовуванню іншомовних слів в гіпнотичному стані здатністю випробовуваних до запам’ятовування, збереження і відтворення матеріалу у звичайному, безсонному стані.

У звітах випробовувані підкреслювали, що слова, збережені в гіпнозі, набагато краще утримуються в пам’яті. Вже в ході проведення експерименту спостерігався цікавий і несподіваний результат. Випробовувані вже крім експериментальної ситуації стали активно запам’ятовувати слова досліджуваного ними іноземної мови. Так, випробувана Н. А. запам’ятала весь словник економічних термінів, необхідний у внз за програмою німецької мови. Вона повідомила, що «читає словник, як поему, і запам’ятовує слова з насолодою». Аналогічні успіхи спостерігалися у випробуваного Р. А., вивчав самостійно англійську мову. Випробуваний С. М. (єдиний студент мовного внз з числа випробуваних) розповів, що за одне заняття він запам’ятав 188 слів іспанської мови (це був другий іноземну мову, який він тільки починав вивчати). Це відповідає двомісячної норми за навчальним планом вузу.

Оцінюючи отримані результати, необхідно підкреслити, що запам’ятовування слів іноземної мови в основних дослідах I і II серій здійснювалося випробуваними в стані зміненої свідомості в гіпнозі. Випробуваний не усвідомлював, що бере участь в досвіді, і нічого не пам’ятав про хід самого сеансу (природно, за винятком слів, які, за інструкцією, він повинен був запам’ятати). Разом з тим з позиції навіювання образу іноземця, який вивчає російську мову і володіє хорошою пам’яттю, випробуваний діяв як би на цілком усвідомленому рівні. Причому в такому досвіді здійснюється управління станом випробуваного. У цих умовах він переживає загальний емоційний підйом, відчуває стан високої зацікавленості у запам’ятовуванні. Крім того, випробуваний відчуває себе людиною, що володіє сильно розвиненою пам’яттю, що підвищує рівень його домагань і активність запам’ятовування.

Особливе стан піддослідних, які перебувають у гіпнозі, обумовлює, очевидно, в наших експериментах і особливу функціонування пам’яті. Використовуючи практично всю свою здатність до довільного, активного запам’ятовування, випробуваний з позиції навіювання образу усвідомлює вольове зусилля при запам’ятовуванні. Разом з тим з позиції реального «Я» випробуваного, яке в нашому досвіді їм не усвідомлюється, запам’ятовування здійснюється несвідомо й мимоволі. Таким чином, в наших експериментах мало місце особливе явище несвідомої і разом з тим довільної пам’яті. Це призвело як до успішності запам’ятовування в гіпнозі, так і до постгипнотическому розвитку здатності до запам’ятовування. Мабуть, свідомо-несвідомі операції пам’яті формуються як цілеспрямовані процеси і потім набувають форму мнестического навички. Психофізіологічні характеристики цих процесів поки не з’ясовані і потребують подальшого вивчення.

В наших дослідах випробовувані звикають в гіпнозі запам’ятовувати великий обсяг матеріалу, причому спочатку у них з допомогою навіювання, а потім мимоволі виникають позитивні емоції, які сприяють ефективності мнестичних процесів і постгипнотическом стані. Це, очевидно, свідчить про можливість підвищення мнестической здібності людини шляхом певних гіпнотичних впливів.

У гіпнозі максимально звужується коло відволікаючих впливів на людину, випробуваний володіє високою внушенной позитивною мотивацією, максимально сконцентрований на виконанні мнестического завдання, що дозволяє йому прекрасно справлятися із завданням на запам’ятовування.

Таким чином, наша гіпотеза в якійсь мірі підтвердилася. У літературі описані випадки, коли гіпермнезія в стані зміненої свідомості виникає спонтанно.

Пояснення явищ поліпшення пам’яті в гіпнозі в наших дослідах пов’язано, очевидно, з підвищенням пластичності і керованості нервовими процесами в цьому стані і тієї постгіпнотичній інерцією, яка має місце після дослідів.

Психологічний Центр «EgoLand»