Атопічний дерматит у дітей є найбільш поширеною формою екземи. Це захворювання рідко проявляється в зрілому віці, хоча теоретично це можливо. В основному воно вперше проявляється у дитини у віці до року. Це захворювання має досить яскравими зовнішніми ознаками: шкіра червоніє, свербить, стає сухою, на ній можуть виникати тріщини. Код атопічного дерматиту за МКБ 10 – L20.
1
Особливості розвитку
Атопічний дерматит розвивається і у хлопчиків, і у дівчаток. Це захворювання в останні роки зустрічається навіть частіше, ніж раніше. І, всупереч поширеній помилці, воно може локалізуватися не тільки на щоках, шиї та верхній частині грудей, але і на руках, і на ногах (як в складках, так і на щиколотках і зап’ястях).
Симптоми атопічного дерматиту у різному віці можуть відрізнятися. У малюків до року вогнища почервоніння і мокнутия зазвичай з’являються на щоках. Але по мірі розвитку захворювання цей процес поширюється далі – на лоб, ділянки за вухами, на волосисту частину голови, де утворюються так звані “молочні корочки”. Вогнища ураження можуть бути на зовнішній поверхні гомілок.
Якщо атопічний дерматит вперше з’являється у віці від 2 років до статевого дозрівання, то він вже виглядає як характерні висипання, які часто локалізуються в ліктьових складках і під колінами, з’являються вони і на задній поверхні шиї. Ще один симптом захворювання – сильний свербіж. Все це виглядає як клінічна картина сильного хронічного запалення.
Свербіж приносить серйозний дискомфорт. Дуже важливо попросити дитину не розчісувати шкіру, але частіше діти все одно це роблять, що може призвести до кровоточивості. Контролювати це питання складно, оскільки свербіж частіше посилюється в нічний час. В області подряпин з’являються вологі виділення. Так що якщо в початковій стадії головним симптомом були сухість шкіри і її почервоніння, то з часом до цього додається її ущільнення навколо подряпин і зміна кольору в ураженій зоні на коричнево-сіруватого. Можуть з’являтися пухирі і шишки.
У деяких дітей можуть з’являтися екземние висипання навколо очей і на століттях. Якщо дитина буде їх розчісувати, це може призвести до випадання вій.
Якщо атопічний дерматит проявляється у дітей старше 12 років, то для цього періоду більше характерні скоринки, папули і т. д. Причому висипання можуть з’являтися в будь-який з перерахованих вище зон.
Атопічний дерматит є хронічним захворюванням. Він може протягом тривалого часу протікати з мінімальною симптоматикою до початку загострення, коли всі ознаки стануть більш вираженими.
Атопічний дерматит може протікати в легкій формі. Тоді просто виникають ділянки з аномально сухою шкірою, яка починає свербіти. При важкій формі починається мокнутие шкірних покривів. Все це доставляє сильний дискомфорт, тому багато дітей з атопічний дерматит страждають порушеннями сну, що знижує концентрацію уваги і погіршує навчання.
2
Причини
Дитячий атопічний дерматит відомий медикам вже давно. Але його природа довгий час залишалась недослідженою. Звідси і слово “атопічний” в його назві, оскільки воно перекладається з грецької як “дивний”. Згодом було досліджено механізм, за яким розвивається алергічна реакція. У дітей зі спадковою схильністю до сінній лихоманці, астмі і кропив’янці слизові оболонки органів дихання і травного тракту легко пропускають в організм чужорідні білки. Але слід відповідна реакція імунного апарату, який починає виробляти надмірну кількість антитіл – імуноглобулінів Е. Контакт речовин-алергенів з цими антитілами призводить до виділенню гістаміну. А ця речовина викликає розширення судин, що призводить до почервоніння і набряклості шкіри.
З часом навіть був виділений ген, який і викликає сухість шкіри у людей, схильних до екземі. Він же впливає і на зниження ліпідного бар’єру у дітей зі спадковою схильністю до цього захворювання. Ліпідний бар’єр виконує важливу функцію – він запобігає втраті вологи. Якщо бар’єр знижується, шкіра стає сухою.
Все це внутрішні причини розвитку атопічного дерматиту. Але слід виділити фактори, які можуть спровокувати описані реакції. До них відноситься:
- поява в раціоні нових продуктів харчування;
- попадання алергенів в організм через дихальні шляхи (це домашня пил, частинки шерсті тварин, сухий корм для рибок і речовини, що містяться в аерозольних освіжувач повітря);
- застосування антибіотиків (за статистикою, використання цих препаратів збільшує ризик розвитку атопічного дерматиту на 40%).
Впливають гормональні порушення і сильний стрес.
Перебіг хвороби у дітей може бути різним. Іноді в міру її розвитку підвищується чутливість шкіри. Тоді загострення атопічного дерматиту можуть викликати пральні порошки (частки яких залишаються на одязі), синтетичні тканини, навіть власний піт. При такій чутливості шкіри спровокувати захворювання може навіть прийом гарячої ванни. А якщо дитина буде сильно розчісувати шкіру, то до атопічного дерматиту додасться бактеріальна інфекція.
3
Лікування
Відсутні клінічні рекомендації, які допомогли б назавжди позбутися від цього захворювання. Але існує багато методів, які дозволяють значно полегшити стан дитини і зняти описану симптоматику.
Лікування атопічного дерматиту повинно бути комплексним. Для початку потрібно усунути контакт з алергенами. Навіть якщо не вдасться повністю захистити від них дитину, слід постаратися мінімізувати їх вплив.
Важливу роль відіграє медикаментозна терапія. Рекомендується застосування кортикостероїдних препаратів. Вони зменшують запалення, знімають свербіж і подразнення. Це різні креми, розраховані на місцеве застосування. Батькам не варто лякатися таких коштів, оскільки у випадках, коли кортикостероїдами потрібно змащувати уражені ділянки шкіри, вони практично не мають побічних ефектів. Элоком, Фтодерм, Адвантан – ці засоби вважаються найбільш ефективними в цій категорії.
Призначаються антигістамінні препарати, здатні усунути алергічну реакцію. Курс лікування ними становить близько двох тижнів. Антигістаміни першого покоління (Супрастин, Тавегіл ) зазвичай мають седативний ефект. Він призводить до сонливості, але іноді лікарі спеціально призначають саме такі кошти. Хоча в більшості випадків застосовуються препарати другого покоління – Лоратадин, Кларитин і т. д. Вони вважаються більш щадними, дають більш виражений і стабільний результат. Але вони лише знімають свербіж і набряки, якщо ж до цього додається інфекція, то на неї вони ніяк не впливають.
Щоб уникнути зараження, потрібно наносити безпосередньо на уражену ділянку шкіри антисептичні препарати – Триклозан, розчин хлоргексидину (його випускають під різними торговими марками, потрібно уточнити в аптеці складу того чи іншого засобу).
Дітям старше двох років дають імуномодулятори для того, щоб запобігти загостренню захворювання, якщо вже з’явилися перші ознаки свербежу або висипань. При наявності бактеріальної інфекції можуть бути призначені спеціальні антибіотики. Це Кларитроміцин, Еритроміцин, Флуклоксациллин. Курс лікування становить 7 днів. Застосовуються різні пом’якшувальні креми і лосьйони без ароматичних добавок і барвників.
Терапія атопічного дерматиту у дітей повинна бути індивідуальною – в залежності від того, що стало причиною алергії, чи є якісь ускладнення захворювання і т. д. До атопічного дерматиту може приєднатися вірус герпесу. В цьому випадку необхідно використовувати мазь Ацикловір у віковій дозі протягом 10 днів. Занесення через подряпини грибкової інфекції вимагає зовнішнього застосування відповідних коштів, які призначаються лікарем індивідуально, залежно від чутливості до того або іншого препарату.
4
Харчування
Оскільки розвиток атопічного дерматиту можуть викликати певні продукти харчування, то слід серйозно підійти до дієти при захворюванні. Важливо усунути алергени, але для початку їх треба виявити. Для цього проводять провокаційні тести з різними харчовими продуктами. Це дозволяє максимально виключити алергени з раціону. Слід пам’ятати про те, що завжди залишається шанс прихованого присутності компонента у складі інших страв. Не варто скидати з рахунків і наявність перехресних алергічних реакцій.
При атопічному дерматиті призначається спеціальна дієта, яку називають елімінаційної. При ній виключаються алергени, але вона повинна забезпечувати вікову потребу малюка в жирах, білках, вуглеводах і вітамінах. Її енергетична цінність повинна відповідати потребам малюка. Тривалість елімінаційної дієти повинна складати не менше півроку. Але якщо дослідження показують, що є гіперчутливість до яєць, арахісу і інших горіхів, до морської риби або бобовим, то зазначеного раціону доведеться дотримуватися протягом 2 років. Але і після закінчення цього терміну потрібно дотримуватись певної обережності – попередньо проводиться алергологічне обстеження, щоб перевірити реакцію. Потім починають поступово розширювати раціон, вводячи в нього все нові і нові продукти.
Дієта у дітей різного віку буде відрізнятися. Якщо малюк знаходиться на грудному вигодовуванні, то дієту доведеться дотримуватися мамі, виключивши з раціону шоколад, цитрусові, червоні овочі та фрукти і т. д.
Якщо дитина перебуває на штучному вигодовуванні, то потрібно підібрати якісні гіпоалергенні суміші. У дітей раннього віку часто розвивається алергія на білок коров’ячого молока. Але сучасні штучні суміші роблять на основі його гідролізату, що дозволяє виключити таку реакцію.
Введення прикорму повинно бути поступовим. Бажано вести харчовий щоденник, щоб точно знати, які продукти і в якій кількості давали дитині. Це допоможе точно встановити алергени.
Для прикорму малюкам вибирають продукти з низьким потенціалом аллергизирующим. Пюре роблять тільки із зелених сортів яблук, а узвар – з білої черешні. Надалі ці продукти повинні бути присутнім і в раціоні дітей постарше. Це гречана, кукурудзяна, перлова крупа, різні види кабачків і капусти, вже згадані сорти яблук, біла смородина і т. д.
Дітям не дають наваристі бульйони, жирні сорти м’яса начебто свинини або качки. Бажано обмежити смажені страви в меню дітей постарше. Повністю виключити з раціону потрібно ті продукти, які можуть підвищувати рівень алергену в крові. Це:
- шоколад, мед, горіхи;
- полуниця і суниця, інші фрукти і ягоди червоного кольору (алергічні реакції викликає хурма, сливи, чорна смородина, виноград і екзотичні фрукти начебто ананасів);
- риба і морепродукти;
- бобові;
- ферментовані сири;
- майонез та інші готові соуси;
- сосиски та ковбаси, копченості, маринади, різні консерви;
- газовані напої ;
- будь-які продукти, що містять харчові барвники, стабілізатори, консерванти і т. д.
Іноді висипання можуть викликати безпечні продукти зразок картоплі. У перший час з обережністю дають буряк і моркву. У деяких дітей алергічні реакції можуть викликати хлібобулочні вироби з жита чи пшениці.
Починаючи з дворічного віку, можна проводити аллергодиагностику, тобто шкірні і спеціальні лабораторні тести, які допоможуть повністю виключити алергени.
5
Народні засоби
Атопічний дерматит можна лікувати народними засобами. Вони допоможуть зменшити свербіж і полегшити стан малюка, але використовувати їх потрібно з обережністю, оскільки деякі трав’яні збори можуть викликати алергію (тому їх не можна використовувати для настоїв і компресів). Не варто забувати про наявність так званої перехресної алергії. Так, якщо є алергічна реакція на амброзію або полин, то може виникнути така ж і на ромашку, мати-й-мачуху, календулу і череду, які є найпоширенішими лікувальними травами. Ось чому перед застосуванням таких засобів потрібно обов’язково проконсультуватися з лікарем і використовувати їх тільки в тому випадку, якщо немає протипоказань.
Цілющі трав’яні настої роблять з череди, кропиви, материнки, березового листа. Рекомендується застосовувати їх окремо. Всі настої готуються за одним рецептом. Береться 1 ст. л. подрібненої рослинної сировини на склянку окропу і настоюється протягом півгодини. Народні цілителі рекомендують не тільки приймати це засіб всередину, але і додавати у воду для ванни.
При загостренні дерматиту можна використовувати примочки, підсушують шкіру. Для цього можна використовувати слабкий розчин марганцівки. Це засіб з підсушують і антибактеріальним ефектом, але з ним потрібно дотримуватись певної обережності, оскільки при занадто великій дозі може виникнути хімічний опік шкіри. Буквально кілька кристаликів марганцівки потрібно розчинити у великій кількості води, щоб одержати розчин потрібної концентрації. З цього кошти роблять примочки, але використовують їх тільки в тому випадку, якщо висип початку “мокнути”. Те ж стосується і додавання розчину у воду для ванни.
Підсушують і антисептичну дію має відвар калини, який використовують в основному для примочок. Щоб уникнути попрілостей, можна робити ванни з відвару трав, змішуючи в рівних кількостях ромашку, листя подорожника, корінь аїру і кору дуба. Ці рослини володіють антисептичним ефектом і терпкими властивостями. Беруть 1 ст. л. рослинної сировини на 1 л окропу і настоюють близько години, а потім проціджують і додають у воду для ванни.
Щоб полегшити свербіж, можна скористатися ще одним рецептом. Це ванни з крохмалем або відваром пшеничних висівок. З хімічної точки зору, це вода з таніном. Саме таке поєднання має підсушують ефектом. Однак слід пам’ятати, що будь-які трав’яні ванни допомагають підвищити результативність прописаного медикаментозного лікування, але не замінюють його. Тому навіть тоді, коли стан шкіри дитини поліпшиться після ванни, не можна скасовувати прописані лікарем препарати, поки він не вважатиме це доцільним.
6
Як підвищити ефективність лікування?
Хоча лікування призначає тільки лікар, є заходи, які можна прийняти самостійно, до візиту до фахівця. Вони зводяться до наступного:
- 1. Запобігти пересиханню шкіри. Потрібно зволожувати повітря в приміщенні. Для цього достатньо просто розпилювати воду через пульверизатор, хоча в ідеалі краще купити спеціальний прилад.
- 2. Забезпечити правильний догляд за шкірою, оскільки вона стає більш чутливою. Потрібно, щоб дитина брав теплу ванну протягом 3-5 хвилин. При цьому не можна використовувати навіть спеціальні дитячі гелі, пінки і т. д. Милом треба користуватися з обережністю. Після гігієнічних процедур можна застосовувати зволожуючий крем.
- 3. Міняти постільну білизну частіше, оскільки вона є середовищем існування домашніх кліщів. Дитини, особливо активного і постійно бігає, потрібно частіше переодягати, оскільки піт є фактором, що провокує загострення атопічного дерматиту.
Дуже важко добитися того, щоб дитина не чухав свербляче місце. Але потрібно максимально убезпечити його від занесення інфекції. Маленьким дітям надягають на руки спеціальні рукавиці-“царапки” або хоча б бавовняні шкарпетки. Нігті потрібно регулярно обрізати, щоб вони не травмували шкіру.
Необхідна регулярне вологе прибирання в квартирі.
