А. В. Ледіна
Науковий центр акушерства, гінекології та перинатології РАМН (дір. — акад. РАМН, проф. в. І. Кулаків), Москва
Менопауза — генетично запрограмований згасання і припинення функції яєчників. В результаті цього в організмі жінки виникає дефіцит жіночих статевих гормонів, що призводить до формування спочатку комплексу раннього клімаксу, а потім і до виникнення більш глибоких і серйозних проявів менопаузи.
Патологічний перебіг клімаксу може призводити до значного зниження якості життя жінок. Нейровегетативні (припливи жару до обличчя, голови і на верхній половині тулуба, пітливість, серцебиття, запаморочення, емоційна лабільність та ін), обмінно-ендокринні (ожиріння, зміна функції щитовидної залози, підвищення вмісту рівня глюкози в крові, гіперпластичні процеси в молочних залозах, болі в м’язах і суглобах) та психоемоційні (зниження працездатності, втомлюваність, неуважність, ослаблення пам’яті, дратівливість, плаксивість, розлади апетиту) порушення відносяться до ранніх проявів клімактеричного синдрому (КС). В середньому через 4-5 років після настання менопаузи майже у 80% жінок з’являються урогенітальні порушення. Жінки пред’являють скарги на свербіж, кров’янисті виділення, рецидивуючі вагінальні інфекції, хворобливе і мимовільне сечовипускання. Втрата тонусу зв’язок і м’язів малого тазу може вести до опущення і випадання піхви і матки. У жінок старше 50 років значно зростає ризик виникнення захворювань серцево-судинної системи і остеопорозу [1-3].
Особливості клінічного перебігу і розвитку КС у жінок в значній мірі визначаються резервними можливостями вищих відділів центральної нервової системи і змінами гіпоталамічних структур, генетичними, соціальними та іншими факторами.
Проблема лікування КС є надзвичайно актуальною, і в останні роки в її вирішенні досягнутий значний прогрес. Основним методом корекції та профілактики клімактеричних розладів служить замісна гормональна терапія (ЗГТ) різними аналогами статевих гормонів — естрогенів і прогестагенового [4].
Існують 4 групи естрогенів, що застосовуються в клінічній практиці: 1) кон’юговані естрогени; 2) натуральні естрогени: 17b-естрадіол, естрон, естріол; 3) естрадіолу валерат (этерифицированная формула); 4) синтетичні естрогени (використовуються головним чином для контрацепції). Так як при прийомі естрогенів було відзначено збільшення частоти гіперпластичних процесів ендометрію, то при лікуванні КС у жінок з інтактною маткою обов’язковим є призначення прогестинів протягом 10-12-14 днів. Завдяки гестагенам відбуваються циклічна секреторна трансформація пролиферирующего ендометрію і подальше його відторгнення. Прийом гестагенів протягом 10-12 днів практично виключає можливість розвитку гіперпластичних процесів слизової матки [5, 6].
При виборі препарату і режиму гормонотерапії слід враховувати вік, історію хвороби, наявність в анамнезі операцій на статевих органах, показань і протипоказань до проведення лікування, вартість лікування, можливість виникнення побічних дій. Лікування може бути короткочасним для зняття симптомів КС або тривалим з метою профілактики та лікування урогенітальних розладів, остеопорозу та кардіоваскулярних захворювань.
Метою нашого дослідження стала оцінка ефективності застосування кон’югованих естрогенів (препарату премарин) для лікування проявів КС у жінок в перименопаузі.
Матеріал і методи дослідження. Для застосовували ЗГТ таблетований препарат кон’югованих естрогенів премарин (виробництво лабораторії “Вайт”), що містить 0,625 мг кон’югованих естрогенів.
У дослідження було включено 20 пацієнток у віці від 45 до 55 років, середній вік 51,2 року (10 жінок з хірургічною та 10 з природною менопаузою), які страждають КС, у яких відсутні протипоказання до призначення ЗГТ. Тяжкість клінічних симптомів оцінювали за індексом Куппермана, при цьому КС середньої тяжкості був у 13 жінок, важкий перебіг відмічено у 7. До початку лікування жінки скаржилися на часті, до 15-40 разів на добу, припливи, нічну пітливість, порушення сну, дратівливість, плаксивість, помітне зниження працездатності. Серед пацієнток, які отримували лікування премарином, 3 (15%) жінки мали підвищену масу тіла, у 2 жінок була артеріальна гіпертензія з підвищенням артеріального тиску до 150/90 мм рт/ст.
До початку та через 6 міс лікування премарином пацієнтки пройшли обстеження, що включало гінекологічний огляд, вимірювання артеріального тиску, ультразвукове дослідження органів малого тазу, визначали рівень ФСГ, ЛГ, естрадіолу в сироватці крові. Мамографію проводили всім пацієнткам до початку лікування.
Премарин призначали в безперервному режимі жінок з видаленою маткою і в циклічному режимі жінок з природною менопаузою. Пацієнтки з інтактною маткою отримували гестагени з 15-го дня кожного місяця протягом 12 днів.
Індекс Куппермана до лікування становив 23,6 бали. В результаті лікування премарином істотно зменшилася кількість припливів до кінця 2-го тижня (до 5-12 разів у добу) і значно знизилася їх інтенсивність і тривалість. До кінця 1-го місяця лікування у всіх пацієнток припливи були відсутні, покращився сон. Практично зникли такі прояви КС, як підвищена дратівливість, плаксивість, депресію, тривожність. Двох жінок продовжували турбувати напади серцебиття, які, однак, значно зменшилися.
Урогенітальні симптоми, які проявляються сухістю в піхву, до лікування спостерігалися у 3 жінок, після 6 міс лікування збереглися у 1. Індекс Куппермана до кінця 6-го місяця лікування становив у середньому 4,5 бала.
Відомо, що в період менопаузи у жінок спостерігається помітна зміна маси тіла, як правило, збільшення, особливо в області живота (так зване центральне ожиріння), що зв’язується зі зниженням рівня обмінних процесів. Однак ЗГТ премарином не викликала підвищення маси тіла у пацієнток, що стало великою гідністю премарина.
На тлі циклічної терапії премарином в поєднанні з гестагенами (з 12-14-го дня) у жінок з інтактною маткою з’явилися регулярні менструальноподібні кровотечі, які виникали в середньому на 28+2-й день прийому премарина. Середня тривалість кровотечі становила 5-6 днів. Менструальноподібні реакції були передбачуваними і строго циклічними, і в зв’язку з цим відмови від лікування з цієї причини в групі спостереження не було.
Висновок. Препарат премарин є ефективним засобом для лікування вазомоторних порушень у жінок з КС в перименопаузі, добре переноситься пацієнтками, зручний у застосуванні. Хороша переносимість премарина, регулярність маткових кровотеч сприяють згодою пацієнток на тривале лікування.
Таким чином, премарин може бути рекомендований для застосування в якості препарату для ЗГТ у жінок в клімактеричному періоді.
Література:
1. Керівництво з ендокринної гінекології//Під ред. О. М. Вихляевой.- М., 1997.
2. G. Samsioe, et all. Urogenital symptoms in women aged 50-59 years// GynEndocrin 1999; 3-Is 2 (2): 113-7.
3. Kanis J. A.. T. V., McCloskey. Risk factors in osteoporosis//Maturitas 1998; 30(16): 229-33.
4. M. Doren, H. P. G Schneider. The Impact of Different HRT Regimes on Compliance//Int.J.of Fertility 1995; 41(1): 29-39.
5. D. W. Sturdel et all. Is the timing of withdrawal bleeding a guide tj ендометрію safety during seguential replaicement therapy?//The Lancet 1994; 344 (8928): 979-82.
6. I. Persson Epidemiology — hormone replacement therapy and the neoplasia//Int.Proceeding J. 1989.; 1(1): 140-43.
