Початок протисудомної терапії
При одноразовому судомному нападі неминуче виникає питання про подальшу тактику ведення хворого: призначати чи ні, протисудомну дію терапію. Питання лікувати або не лікувати хворого з судорожними: станами:—один з найбільш складних і принципових питань; в эпилептологии. З одного боку, лікар у багатьох випадках має виразну перспективу добитися повного контролю над нападами, з іншого, — лікар не може не знати і не передбачати тих несприятливих наслідків, які можливі при тривалому.. прийомі антиконвульсантів.
По; думку більшості неврологів, призначати протисудомну дію терапію після першого судомного пароксизму не рекомендується. Одиничний судомний напад; хоча і є насторожливим щодо можливості розвитку епілепсії, але зовсім не означає, що вона вже виникла. Одноразові судомні пароксизми нерідко можуть виникати під впливом різних факторів —лихоманка, метаболічні порушення гіпоглікемія, гіперглікемія, гіпомагніємія), уремія, гостра інфекція, отруєння та ін Усунення цих факторів призводить до купіруванню нападів.
Вибір препарату
Головною умовою для призначення тривалої протисудомної терапії є наявність повторних, стереотипних, спонтанно виникаючих судомних нападів. На початку терапії необхідно уникати комбінацій антиконвульсантів.
.1 ..Перевагами монотерапії у порівнянні з политерапией є:
- Висока клінічна ефективність
- Менша імовірність побічних ефектів
- Відсутність небажаних фармакокінетичних взаємодій антиконвульсантів
Вибір першого препарату. До теперішнього часу синтезована значна кількість антиконвульсантів, що володіють високою ефективністю лікування судомних пароксизмів. Широкий спектр антиконвульсантів нерідко ставить клініцистів у складний, іноді «тупикове» положення при виборі першого препарату. Одні віддають перевагу «старим» антиконвульсантам, з якими вже мали досвід роботи, інші новим препаратів, які мають широку рекламу, згідно з якою препарат є «проривом» у лікуванні судом. Жертвою реклами, нерідкою некомпетентності лікаря стають хворий і його батьки. У разі неадекватності терапії напади не купіруються і створюється помилкове враження про неефективність лікування. Тому при вирішенні питання про вибір першого препарату лікар повинен віддавати собі звіт про можливі наслідки своєї помилки.
Критеріями вибору першого препарату при лікуванні епілепсії є:
1) характер нападів;
2) особливості судомних станів (вік дебюту, частота нападів, наявність неврологічних симптомів, інтелект);
3) токсичність препарату і можливі побічні ефекти;
До препаратів першої черги вибору при генералізованих нападах відноситься вальпроат натрію, при парціальних — карбамазепін. Вибір першого препарату має проводитися з урахуванням віку і синдромологічного діагнозу.
При неонатальних судомах препаратами 1-ї і 2-ї черги вибору для курсової терапії є фенобарбітал і дифенін .
