У кожного хворого, який перебуває в стані шоку, слід виміряти центральний венозний тиск. При зниженні його менш 100-120 мм вод.ст. показано введення плазмозамінників. По можливості лікування шоку доцільно проводити під контролем діастолічного тиску в легеневій артерії, яке слід підтримувати на рівні 18 – 20 мм рт.ст.
Для усунення гіповолемії краще використовувати низькомолекулярний декстран (реополіглюкін), який не тільки збільшує об’єм циркулюючої рідини і зменшує в’язкість крові, але і надає дезагрегирующее дію на формені елементи крові, що сприяє відновленню порушеної мікроциркуляції. Низькомолекулярний декстран вводять внутрішньовенно по 150-200 мл протягом 10 хв. Якщо показники центральної гемодинаміки (центральний венозний тиск, кінцевий діастолічний тиск лівого шлуночка, тиск у легеневій артерії) підвищуються незначно і швидко знижується до початкового рівня, необхідно продовжувати інфузію до стабілізації цих показників.
Реополіглюкін є 10% розчином гідролізованого декстрану, приготованого на 0,9% розчині хлориду натрію. Молекулярна маса препарату знаходиться нижче рівня ниркового порогу фільтрації, що забезпечує виведення його з організму з сечею (до 60-70%) протягом 6-7 год. Високомолекулярна частина препарату продовжує циркулювати в організмі протягом кількох днів, утилізується ретикулоендотеліальною системою або піддається ферментативному гідролізу. Препарат здатний залучати в кров’яне русло рідина з інтерстиціальної тканини, що сприяє швидкому збільшенню об’єму циркулюючої крові та підвищення артеріального тиску. Реополіглюкін, володіючи високою реологічної активністю, здатний відновлювати капілярний кровотік, дезагрегировать злиплі еритроцити, підсилювати діурез і виводити з організму продукти метаболізму і токсини. Реакцій на вливання препарату практично не буває.
Ізотонічний розчин хлориду натрію (фізіологічний) найбільш часто застосовується для внутрішньовенних вливань при необхідності термінового поповнення обсягу циркулюючої крові. Шляхом введення фізіологічного розчину можна відновити осмотичний тиск плазми, нормалізувати водно-сольовий обмін, збільшити обсяг циркулюючої рідини і водні запаси організму в цілому. Натрію Хлорид швидко виводиться з організму нирками.
При введенні в організм рідини слід контролювати діурез.
Необхідно коригувати і такі вторинні порушення, як метаболічний ацидоз, зумовлений зміною тканинного обміну та іншими механізмами (наприклад, зниженням секреції аніонів нирками). Виражений ацидоз не тільки сприяє посиленню метаболічних порушень, але й може перекрутити відповідь на лікарську терапію. Якщо виключений респіраторний ацидоз, а величина pH знизилася до 7,0 і менше, під контролем рН крові вводять бікарбонат натрію.
