Олійник А. Е., р. Харків
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.21 — травматологія та ортопедія. — Харківський науково – дослідний інститут ортопедії та травматології ім. проф. М. І. Ситенка, Харків, 1999.
Захищається 12 наукових праць, присвячених розробці, обгрунтуванню і клінічному впровадженню методики первинного ендопротезування кульшового суглоба при асептичному некрозі голівки стегнової кістки (АНГСК) у хворих порівняно молодого віку (30-55 років).
Проведено експериментальне дослідження жорсткістних і міцнісних властивостей голівки стегнової кістки в нормі і при АНГСК. Встановлено, що патологічні зміни спонгиозной тканини як другої, так і третьої стадії захворювання призводять до суттєвого (як мінімум на порядок) зниження її міцності і жорсткості по всьому об’єму верхньої половини сфери голівки стегна. Максимальне зниження жорсткості (більше ніж в 400 разів) відбувається при другій стадії захворювання в області, розташованої під субхондральним шаром. Сам же субхондральний шар володіє низькою згинальної жорсткості тому навіть незначне локальне зміна жорсткості підлягає спонгиозной тканини негативно впливає на характер контакту і стан кульшової западини. Результати узагальнення та аналізу гистомеханических досліджень вказують на недоцільність використання артропластики і міжвертлюговій остеотомії при другій, третій і четвертій стадіях АНГСК.
Сформульована концепція первинного протезування при АНГСК, диференційованого за стадіями захворювання, для реалізації якої були розроблені біполярний ендопротеза голівки стегнової кістки і тотальний ендопротез кульшового суглоба системи “ОРТЕН”. Імплантати, а також інструментарій для їхньої установки захищені патентами України № 15078 А, № 23147 А.
Згідно концепції первинного диференційованого протезування,
на ранніх стадіях захворювання лікування проводиться з використанням біполярного ендопротеза голівки стегнової кістки, на пізніх — тотального ендопротеза кульшового суглоба. Головка біполярного ендопротеза, на відміну від однополюсного імплантату, має дві сфери обертання з проміжним еластичним хируленовым вкладишем і, як наслідок, характеризується кращими амортизаційними властивостями і більшою довговічністю. Загальною найбільш важливою особливістю біполярного та тотального ендопротезів системи “ОРТЕН” є їх модульність, суть якої полягає в наступному. Конструктивно ці протези складаються з двох функціональних модулів: вузла кріплення ендопротеза (ніжки) і блоку тертя і амортизації (головки). Ендопротез доповнюється ацетабулярным компонентом. Ніжки ендопротезів, а також вузли з’єднання модулів уніфіковані, що забезпечує взаємозамінність головок і,
зокрема, можливість заміни біполярної головки на голівку з ацетабулярным компонентом. Оскільки первинне протезування рекомендовано в порівняно молодому віці, що зумовлює високу ймовірність ревізії, модульність в рамках прийнятої концепції диференційованого протезування носить принциповий характер. Істотно, що при заміні біполярної головки на голівку тотального ендопротеза (з ацетабулярным компонентом) виключаються всякі маніпуляції з ніжкою ендопротеза. Ревізія в такій формі забезпечує відновлення опороспроможності на 3-7 день, а працездатності — через 6 тижнів після операції.
Розроблені методики оперативного втручання при первинному диференційованому ендопротезуванні “ОРТЕН”, які були дозволені до широкого клінічного застосування (реєстраційне посвідчення МОЗ України №168/95 від 10 жовтня 1995 року). Клінічна частина дослідження ґрунтується на результатах хірургічного лікування хворих АНГСК у віці від 25 до 55 років.
Вивчено віддалені результати ендопротезування у 48 пацієнтів (100% спостережень) в період від одного року до п’яти років. Спостерігалися хворі з ідіопатичним (30 пацієнтів — 62%) і посттравматичним асептичним некрозом головки стегнової кістки (18 пацієнтів — 38%). Давність захворювань становила від одного року до п’яти років. В процесі лікування проведено 50 втручань за розробленими методиками, в тому числі: біполярний ендопротезування (21 втручання), тотальне ендопротезування кульшового суглоба (29 випадків). Позитивні результати лікування отримані в 95,8% випадків, задовільні — в 4,2%. При біполярному ендопротезуванні середній термін лікування у стаціонарі та амбулаторно склав 19,5±2,1 і 84,7±5,4 дня, період тимчасової непрацездатності — 104,2±7,5 дня. Відповідні дані при тотальному ендопротезуванні кульшового суглоба склали 21,3±1,6; 94,4 ±4,6 та 115,7±6,2 дня.
