Перспективи використання метаболічної терапії для лікування синдрому Дауна

Хохлов А. П., д. м. н., професор

Дьоміна Н.А., заслужений лікар, лікар генетик

Введення.

Синдром Дауна відносять до числа поширених спадкових захворювань нервової системи.

Причини розвитку синдрому відомі – трисомія 21 хромосоми. Цитогенетичні варіанти включають просту трисомную форму, транслокационную форму і мозаїчний варіант (1). В останні роки на молекулярному рівні розшифрований патогенез захворювання. З’ясували, що головна причина розвитку деменції і деяких інших симптомів захворювання обумовлена підвищеною експресією білків попередників b -амілоїду (АРР). При цьому змінювався склад ізоформ АРР (2). Вроджений імунодефіцит ускладнював перебіг захворювання.

Тому, незважаючи на успіхи нейробіологічних наук, специфічних засобів лікування не розроблено, а використовувані симптоматичні і загальнозміцнюючі засоби мало ефективні. Реабілітація (психічна і фізична) має великий успіх, збільшуючи значення IQ.

Метою цієї роботи є аналіз результатів використання метаболічної терапії (амінокислот та ліпідів) для лікування хворих синдромом Дауна.

Клінічний аналіз і методи дослідження.

Обстежено 2 групи хворих синдромом Дауна віком від 1-4 і 7-12 річного віку. Цитогенетичний аналіз виявив трисомную форму в 67% випадків, мозаїчну у 5%, транслокационную форму 8,4%. У решти хворих каріотипування не проводили.

Абсолютна більшість хворих (див. таблиця № 1-4) мали класичні ознаки захворювання – монголоїдні риси обличчя, макроглосія, низький зріст і ін., а також порушення пам’яті, концентрації уваги. Коефіцієнт IQ значно нижче норми (за винятком 14 хворих дослідної та 9 хворих в контрольній групі). Гіперзбудливість фіксували у 32% хворих дослідної групи і 27% в контрольній групі. Порушення тонкої моторики було виявлено у абсолютної більшості. Гіпотонія у 46% випадках. Інші неврологічні порушення були зафіксовані у 10-15% хворих. Соматичні захворювання (декомпенсований порок серця) зафіксовано у 18 хворих дослідної і 12 контрольної групи.

Спостереження за хворими вели протягом 2х років. Кількість курсів лікування 8. Тривалість 1 курсу лікування 40-55 днів. Перерви 30-50 днів. В процесі лікування крім зміни ознак фенотипу, нейропсихологічних тестів і неврологічних симптомів, фіксували також кількість перенесли інфекційних захворювань, їх тривалість.

Принцип лікування: Всі хворі (дослідна група) отримували протягом кожного курсу лікування аминокомпозит: Аминостимунол 1 к. х 4 рази на день. За отриманими нами експериментальними даними препарат – харчова добавка гальмує утворення АРР білків, будучи тим самим основним патогенетичним препаратом.

Механізм дії інших композитів наводиться нижче: витамикст — підвищує рівень дофаміну, ацетилхомина; Аминовил — збільшує кількість g -аміномасляної кислоти, посилює кровопостачання окремих ділянок мозку; севіт — частково блокує глутаматні рецептори, усуває гипервозбуждение; аминокомпозит знижує рівень глутамінової кислоти; глюкаприм — знижує кількість іонізованого кальцію в нервових клітинах; неоприм — активація глутаматних рецепторів. Підбір препаратів здійснювали індивідуально залежно від клінічної картини і стану хворих.

У контрольній групі хворі синдромом Дауна отримували спектр препаратів судинної терапії, вітаміни, антиоксиданти, за свідченнями антибіотики, протизапальні засоби.

Реабілітаційні заходи в усіх групах хворих були подібні.

Обговорення отриманих результатів.

У групі дітей від 1 до 4 років до кінця другого лікування відзначили зміни ознак фенотипу. Якщо до початку терапії низький ріст був зафіксований у 56 хворих (з 59), то по закінченню лікування їх кількість скоротилася до 9 (див. табл. № 1). У значної частини дітей зникло косоокість, зменшилися розміри мови, змінилася форма черепа.

Зміни в психоемоційній сфері були зафіксовані з перших днів лікування. Хворі відчували бажання малювати, грати. Як і здорові діти, хворі синдромом Дауна легше освоювали нові види діяльності і 78% дітей у моторному розвитку до кінця першого року лікування наздогнали однолітків. Одночасно відзначили розширення словникового запасу у 83% хворих. За винятком 14 випадків у дітей молодшого віку з’являлася фразове мовлення. Набагато менш виражені відхилення отримані у дітей мозаїчної форми; з супутнім судомним синдромом; вродженої приглухуватістю, декомпенсованим пороком серця.

Перші ознаки позитивної динаміки фіксували до кінця 2, 3 курсу лікування. У більш старших дітей на фоні метаболічної терапії як якісні, так і кількісні зміни фенотипу були менш виражені (див. табл. № 3). Однак в обох групах хворих зафіксовано різке зниження кількості інфекційних захворювань; в середньому до 6 щороку, тоді як в контрольних групах, незважаючи на профілактичне застосування антибіотиків, противірусних та протизапальних засобів, цей показник не опускався нижче 15, складаючи в середньому 19.

Як бачимо з таблиці № 2 і 4 в дослідних групах, порівняно з контрольними, достовірно більш виражене змінювалися величини нейрофізіологічних тестів. У хворих покращилася короткочасна пам’ять, змінювався тест на увагу, зростав коефіцієнт IQ.

Більшість (62%) хворих старшої вікової групи значущі зміни продемонстрували після 2го курсу; 11% після 3-го. Проте 19% хворих відразу відреагували на лікування. Поліпшувалося фізичний розвиток, зменшувалася стомлюваність, спостерігали збільшення щорічної надбавки в зростанні. У 14 випадках з 19 нівелювався енурез.

58% дітей у моторному розвитку досягли фізіологічного рівня. Фразове мовлення на фоні лікування з’явилася у всіх пацієнтів. Одночасно зросли успіхи дітей у школі, полегшали контакти з однолітками. До кінця 2го року лікування 32 пацієнтів (14 хлопчиків і 16 дівчаток) перейшли в загальноосвітню школу.

Навчання йшло за відгуками викладачів, задовільно.

Висновок: патогенетична терапія з використанням амінокислот та ліпідів докорінно змінює перебіг патологічного процесу у хворих синдромом Дауна. На фоні метаболічної терапії не тільки відбувається зміна в психоемоційній та руховій сферах, але змінюються ознаки фенотипу. Одночасно усувається имуннодефицит.

Таблиця 1.

Зміни фенотипу у хворих синдромом Дауна (вік 1-4 роки) на тлі лікування*.

* проведено 8 курсів метаболічної терапії

** проведено неспецифічне лікування

Таблиця 2.

Зміна нейрофізіологічних показників у хворих синдромом Дауна (вік 1-4 роки) на тлі лікування *.

* проведено 8 курсів лікування

** по вимірюванню швидкості сенсорної реакції

*** неспецифічна терапія

Таблиця 3.

Зміни фенотипу у хворих синдромом Дауна (вік 7-12 років) на тлі лікування амінокислотними препаратами*.

* після 8 курсів лікування (2х річне спостереження)

** на тлі неспецифічного лікування

Таблиця 4.

Зміни нейрофізіологічних показників у хворих синдромом Дауна (вік 6-12 років) на тлі лікування амінокислотними препаратами*

* після 8 курсів лікування

** за Шульте-Горабовой

*** неспецифічна терапія