Паховий лімфаденіт: що це таке фото, причини, лікування

Захист організму від патогенних мікроорганізмів, їх негативного впливу на органи, відбувається завдяки лімфатичній системі, її вузлів.

Це – специфічні фільтри, які перешкоджають поширенню патогенів. Паховий лімфаденіт розвивається при ослабленні захисної функції.

Джерела розвитку

Паховий лімфаденіт у жінок і у чоловіків з’являється на тлі інфікування організму патогенними та умовно-патогенними мікроорганізмами. Такі потрапляють в лімфатичний вузол з первинного вогнища, локалізованого в зовнішньому статевому органі, промежини або в тканини нижньої кінцівки.

Збудниками захворювання виступають:

• стафілокок;
• стрептокок;
• туберкульозна паличка;
• хламідії;
• спірохети та ін.

Причина прогресії запалення криється в іншому захворюванні, збудники якого проникли з лімфоїдної рідини в пахові елементи.

В якості джерела виступає:

• фурункул, що розвивається на нозі або в промежині;
• поріз або рана, через які проникла інфекція;
• виразка трофічного гнійного характеру;
• остеомієліт нижньої кінцівки;
• рожа нижньої кінцівки або пахового відділу;
• венерична патологія;
• грибок в паху;
• абсцес, флегмона нижньої кінцівки.

Рідше паховий лімфаденіт у чоловіків і у представниць слабкої статі розвивається при зростанні пухлиноподібного новоутворення в лімфовузлі або іншої тканини. До таких відноситься лімфома, лімфогранулематоз, меланома з метастазами у вузли.

У дітей патологія часто виникає на тлі приєднання інфекції через садно або рану на епідермісі. У представниць слабкої статі лімфаденіт – наслідок статевих інфекцій, гнійного процесу в статевому органі.

Сильна половина частіше страждає лімфаденітом, що розвивається внаслідок венеричної патології, хвороби запального характеру в статевому органі.

Види лімфаденіту

Лімфаденіт пахових лімфовузлів у дорослих і у дітей може протікати в декількох формах.

За характером розвитку пахвинного захворювання розрізняють:

• гострий лімфаденіт: розвивається протягом 2 тижнів, має яскраво виражену клінічну картину, частіше виникає на тлі інфікування рани і в післяопераційний період як ускладнення;
• хронічний: виникає на тлі тривало протікаючих і хронічних захворювань: аутоімунних розладів, інфекційних патологій або онкологічних процесів;
• рецидивуючий: протікає зі стадіями загострення і ремісії, клінічні прояви зачіпають одні і ті ж вузли або плавно переходять на інші, поруч розташовані групи.

Враховуючи етіологічний чинник захворювання поділяють на:

• неспецифічне: розвивається на тлі впливу умовно-патогенних мікроорганізмів, характеризується швидким одужанням;
• специфічне: розвивається на тлі туберкульозу, сифілісу, чуми, токсоплазмозу і виступає в якості вторинного симптому.

Враховуючи характер патології, розрізняють серозну форму захворювання і гнійну. Першу діагностують при вірусному і онкологічному процесі в організмі. Гнійний лімфаденіт частіше розвивається під впливом бактеріальної інфекції.

Симптоми

Основний фото-симптом – збільшення розміру пахового лімфовузла, що можна виявити не озброєним оком і без збільшувальних пристроїв. За зовнішнім виглядом – це округле новоутворення, шишка, яка підноситься над рівнем шкірного покриву. Останній червоніє або не змінює своє забарвлення. При обмацуванні виникає біль.

При гнійній формі захворювання спостерігається виражена больова симптоматика в паховій області, яка перешкоджає здійсненню активних рухів тазостегновим суглобом. При найменшому відведенні ноги відбувається розтягнення пахової зв’язки, що викликає істотний дискомфорт.

Іноді гнійна порожнина самостійно розкривається, з неї витікає назовні жовтий ексудат. При несвоєчасному прийнятті лікувальних заходів запальний процес переходить у флегмону, якої характерні такі симптоми:

• підвищується загальна температура до критичних показників:
• виникає суглобово-м’язовий синдром, який характеризується ломотою, болем, скутістю;
• знижується або втрачається апетит;
• виникає біль в голові.

На початковому етапі розвитку патології спаяність лімфатичних вузлів з навколишньою тканиною не спостерігається. Вони рухомі при пальпації. У міру прогресії захворювання в патологічний процес втягується підшкірно-жировий шар і сусідні вузли, формуючи болючий нерухомий конгломерат.

Діагностичні заходи

Винести вердикт «лімфаденіт пахового відділу» не складно. Як правило, це можливо вже на першому огляді лікарем такої області. Спершу лікар проводить заходи, що дозволяють виявити причину підвищення обсягу лімфовузлів, виходячи з якої і визначають, як лікувати захворювання.

Цим питанням займається терапевт, хірург, уролог. Призначають проведення лабораторних аналізів:

• загального — крові, за результатами якого можна виявити патологічний процес запального характеру, що протікає у людини: висока швидкість осідання лейкоцитів, підвищені нейтрофіли при інфекційному ураженні, эоинофилы при алергічної реакції та паразитарної інвазії, моноцитоз говорить про венеричної хвороби;
• загального — сечі: змінений білок і лейкоцитарні клітини в кількісних показниках.

Для підтвердження діагнозу призначають інструментальні діагностичні заходи:

• ультразвукове дослідження лімфатичного вузла: визначають ступінь патологічних змін, характер процесу;
• рентгенологічне дослідження: так само допомагає визначитися зі станом лимфоструктур;
• біопсію: призначають, якщо є підозри на патологічний процес онкологічного характеру.

За результатами проведених заходів призначають найбільш ефективне лікування.

Як лікувати лімфаденіт

Метод терапії визначають з урахуванням першопричини, що викликала розвиток запального процесу, а також ступінь змін у лімфовузлі.

1. На початковому етапі хворого рекомендується забезпечити повним спокоєм. Заборонено переохолодження і підвищені навантаження.
2. При середньому ступені тяжкості запального процесу призначають фізіотерапевтичні процедури. Корисно проходження курсу електрофорезу, гальванізації, ультразвукової терапії.
3. У важких випадках використовують антибіотики, які швидко пригнічують запалення. З лікарських засобів також призначають імуностимулятори (для підвищення захисної функції організму) і загальнозміцнюючі препарати (наприклад, вітамінні комплекси).
4. При гнійній формі захворювання призначають оперативне втручання, в ході якого патологічний осередок розкривають, абсцес дренують. При виявленні метастазів у процесі біопсії лімфовузла проводять променеву і хіміотерапію.
5. Якщо діагностовано некроз вузла, його видаляють. Це необхідно тому, що підвищується ризик порушення відтоку лімфоїдної рідини, що може нанести додатковий шкоду здоров’ю.

Висновок

Народне лікування у випадку розвитку пахвинного лімфаденіту – не дієва методика позбавлення від захворювання. Засоби народної медицини можна використовувати тільки на початковій стадії розвитку патології, при відсутності видимих змін у вузлах. При цьому в комплексі проводять основну, призначену лікарем терапію.

Прогноз пахового лімфаденіту сприятливий. Єдина умова – початок терапії на першій стадії змін.