Виділення сечі після сечовипускання у жінок називається дриблінгом. Це неприємне явище, привносящее в життя чимало дискомфорту. Часом воно буває викликано серйозними відхиленнями в роботі організму, тому не варто терпіти незручність, слід одразу звернутися до лікаря.
Природні причини підтікання сечі
У нормі сеча накопичується в сечовому міхурі і залишається там до його наповнення, так як стінки органу розслаблені, а сфінктер напружений. При сечовипусканні ситуація змінюється, і урина під тиском виходить назовні. По закінченні процесу все встає на свої місця.
Іноді в цьому налагодженому процесі відбувається збій, і частина сечі залишається в уретрі. При кашлі, фізичному навантаженні або різкому русі, вона по краплях виходить назовні. Якщо рідини мало, і немає супутніх симптомів у вигляді болю або кров’янистих виділень, турбуватися про здоров’я не варто. Швидше за все явище викликане природними причинами:
особливості будови уретри та сечового міхура;- зайва вага;
- літній вік;
- вагітність і післяпологовий період;
- ослаблення м’язів тазового дна;
- стреси.
У літньому віці із-за старіння організму від проблеми буде складно позбутися. В інших випадках найчастіше буває достатньо систематичного виконання спеціальних вправ. Наприклад, гімнастика Кегеля відмінно зміцнює м’язи тазу шляхом їх послідовного напруги і скорочення.
Можливі захворювання
Зрозуміти, що дриблінг пов’язаний з якоюсь патологією, можна по супутніх симптомів. В залежності від захворювання вони розрізняються:
Опущення матки. Найчастіше виникає після пологів і важких фізичних навантажень. У групі ризику також присутні жінки в період менопаузи і дами з надмірною вагою. Матка зміщується відносного свого нормального стану через ослаблення м’язів і зв’язок. Орган починає тиснути на сечовий міхур, з-за чого після сечовипускання у жінок капає сеча і виникають інші урологічні проблеми. Менструальний цикл порушується, з’являються білі або кров’янисті виділення. Внизу живота зосереджується тягучий біль.- Цистит. Запалення сечового міхура під впливом хвороботворних мікроорганізмів. Хворих турбують часті позиви до сечовипускання з невеликим виділенням урини. Фізіологічна рідина при цьому стає більш темною і каламутною. Можлива поява осаду або домішок крові. Присутні печіння і дискомфорт внизу живота. Спостерігається загальне нездужання.
- Уретрит. Інфекція в області сечовивідного каналу. Клінічна картина включає в себе різь, печіння і біль в процесі сечовипускання, особливо в самому початку. Присутній біль в промежині. Вранці турбують білі або зеленуваті виділення з неприємним запахом. Часто захворювання супроводжується іншими гінекологічні та урологічні порушеннями.
- Сечокам’яна хвороба. Утворення каменів у нирках завжди супроводжується сильним болем. В залежності від їх розміру та локалізації характер болю змінюється. Вона може бути тупим або гострим, зосереджуватися в попереку або віддавати в статеві губи. Частішають позиви до сечовипускання, нерідкі випадки нетримання. Можливе підвищення температури, виникнення нудоти і блювоти.
Онкологія. Пухлини в уретрі і сечовому пузі заважають нормальному відтоку сечі. Поява новоутворень характеризується болем, печінням і різзю під час сечовипускання і статевих контактів. З піхви виділяється кров, на слизових вульви утворюються дрібні висипання, ерозії і виразки. Формуються уретро-генітальні свищі.- Уретральні стрикуры. Патологічне звуження просвіту сечовивідних шляхів. Зазвичай виникає під впливом інфекцій або після оперативного втручання. Проявляється хвороба у вигляді невеликого виділення сечі при частих позивах. При цьому присутнє відчуття неповного випорожнення міхура, а після завершення сечовипускання виділяється багато урини. Сам процес відтоку сечі починається складно, після деякого очікування і напруги живота. Присутній біль, з’являються кров’янисті виділення.
- Захворювання, не пов’язані з сечостатевою системою. Травми хребта, неврологічні захворювання та патології ЦНС призводять до порушення проведення нервових імпульсів. Присутня підвищена збудливість м’язів. Хворі втрачають здатність контролювати своє тіло. Тому виникає нетримання або капає сеча після сечовипускання у жінок.
По частоті зустрічальності – цистит займає перше місце навіть у молодих дівчат у віці 15-25 років.
Варіанти лікування
В залежності від причин, що викликали проблему, і від тяжкості стану пацієнтки методи лікування розрізняються:
- Медикаментозне лікування. При бактеріальної інфекції призначають антибіотики. Стресовий виділення урини передбачає прийом антидепресантів. При ослабленні стінок і сфінктера сечового міхура показано застосування препаратів, що підвищують м’язовий тонус.
- Оперативне втручання. Необхідно при онкології і зміну в будові органів сечовидільної системи. Хворим видаляють пухлину, встановлюють імпланти, вводять спеціальний гель або проводять лазерну обробку уретри.
- Фізіотерапія. Спрямована на посилення припливу крові до органів малого тазу і поліпшення еластичності м’язів. Для таких маніпуляцій використовують мікроструми, прогрівання або електромагнітні імпульси.
Якщо після сечовипускання у жінок виділяються краплі сечі, необхідно негайно звернутися до гінеколога, невролога або уролога. Лікар допоможе уникнути необхідності постійно користуватися прокладками або підгузками й своєчасно виявить захворювання, які призвели до проблеми.
