Видалити каміння з жовчного міхура – це проблема з нелегким рішенням, адже завжди є ризик ускладнень і неприємних наслідків. Коли в жовчному міхурі утворюються камені, він не в змозі нормально функціонувати, а в кишечник жовч не поступає в необхідній кількості. Хоча і симптоми жовчнокам’яної хвороби з’являються не відразу, людина з каменями в жовчному міхурі може прожити досить довго, навіть не підозрюючи про їх існування, але гостру стадію досить складно пропустити через сильні болі в правому підребер’ї. Ігнорувати камені в жовчному неможливо, але якщо навіть і вдасться пропустити лікування, то наслідки можуть бути самими серйозними, найбільш страшні з яких – розрив міхура, освіта в ньому свищів, гангрена або перитоніт.
Для чого людині необхідний жовчний міхур?
Жовчний міхур – це «складальник» жовчі, яка виробляється печінкою. В нормальному стані, жовч поступає в жовчний міхур і, з надходженням їжі, виштовхується з нього в дванадцятипалу кишку для подальшого переварювання їжі. Видалення каменів з жовчного міхура разом з органом не приносить прооперованого сильних незручностей, однак спеціальної дієти, яка встановлюється після операції на все життя, дотримуватися доведеться.
Чому ж у жовчному міхурі формуються камені? Сучасна людина мало загострює уваги на те, як часто і що він їсть. А саме нерегулярне харчування і велика кількість жирної калорійної їжі є основною причиною утворення каменів.
Також причинами формування каменів у жовчному міхурі можуть бути:
- оселилися в ньому і печінки паразити;
- недостатнє скорочення стінок міхура;
- накопичення, що виникає з різних причин, солей кальцію;
- порушене співвідношення холестерину і жовчних кислот, коли концентрація холестерину виявляється вище;
- застосування гормональних контрацептических таблеток жінками або часті медикаментозні переривання вагітності, а також часті доношені вагітності;
- зайва маса тіла, ожиріння;
- недостатнє харчування;
- спадкова схильність до жовчнокам’яної хвороби;
- самолікування препаратами антибіотичної, протизапальної, протипухлинної та інших сильних дій;
- цукровий діабет;
- алкоголізм.
Склад каменів залежить саме від причин, з яких вони утворилися. Визначити його можна за результатами дуоденального зондування або холецистографії. За складом розрізняють чотири типи каменів:
- Холестеринові – невеликі круглі утворення, які формуються з-за порушеного балансу жовчних кислот та холестерину, коли концентрація холестерину значно перевищує рівень кислот. Це найбільш часто зустрічаються камені;
- Білірубінові каміння – також невеликі за розміром і формуються із-за порушеного жовчного складу, коли в ньому переважає білірубін і осідає в порожнині жовчного міхура;
- Вапняні камені, в основі яких – солі кальцію, зустрічаються значно рідше інших видів;
- Змішані, що складаються з холестерину і солей кальцію.
Можна видалити каміння, не видаляючи жовчний міхур?
На даний момент налічується безліч експериментів по розчиненню каменів. Але результати показали, що конкременти, отримані в результаті операції, мають тенденцію утворюватися знову. Тому має сенс не просто операційне втручання, а комплексне лікування захворювань, що спонукають розвиток жовчнокам’яної хвороби.
Лікування каменів у жовчному міхурі без операції по його видаленню можна зробити. При правильно підібраній схеми медикаментозного і фізіотерапевтичного лікування камені розчиняються і виводяться з струмом жовчі, і не утворюються знову, т. к. виліковується сама причина їх виникнення. Єдина умова такого лікування – нормальне функціонування жовчного міхура.
Однак, якщо в ході обстеження встановлено, що жовчний міхур функціонує зі значними відхиленнями, або пошкоджено його структура і він однозначно не зможе відновити свою нормальну діяльність після операції з видалення каменю, то його однозначно необхідно видалити. Це буде набагато безпечніше для всього організму.
Діагностика
Щоб призначення медикаментів принесло очікуваний ефект, необхідна точна діагностика. Вона в будь-якому випадку передує видалення каменів з жовчного.
Обстеження допоможуть визначити склад, розмір, кількість конкрементів, а також місця їх розташування і нанесені жовчного міхура пошкодження. Перший огляд проводиться за допомогою пальпації, коли лікар з зусиллям натискає на певні точки живота, а хворий повідомляє про виникають болях.
УЗД – це одне з високоточних обстежень, яке виявляє сформовані камені в 95% випадків. Також за допомогою ультразвуку можна оцінити стан міхура і зробити висновки про його роботу. У деяких випадках може знадобитися провести рентген, особливо коли підозри на наявність каменів є, але УЗД їх не виявляє. Ендо-УЗД – спосіб обстеження, що дозволяє визначити стан не тільки жовчного міхура, але і підшлункової залози.
МРТ – найбільш точний спосіб діагностики жовчнокам’яної хвороби, його призначають або з самого початку, не покладаючись на УЗД, або після нього, якщо потрібні якісь уточнення діагнозу.
І тільки після діагностичних заходів і отримання повної картини хвороби, лікар призначає лікування і приймає рішення про необхідність операції.
За якими симптомами можна зрозуміти, що потрібна операція?
Існують певні симптоми, завдяки яким можна зрозуміти, що операції уникнути не вдасться. Це:
- нестерпно сильний біль, що відчувається з правій частині живота;
- постійне відчуття нудоти і здуття живота;
- підвищення температури тіла.
Якщо такі симптоми присутні, зволікати не можна. Необхідно якомога швидше звернутися до лікаря.
Основні способи видалення каменів
Вибір схеми лікування прямо залежить від результатів діагностики та ступеня тяжкості хвороби. Лікарем може бути за ситуації вибрати один з існуючих методів видалення каменів з жовчного:
- медикаментозний підхід;
- руйнування каменів лазером і ультразвуком;
- місцевий або контактний спосіб;
- эндоскопичекий метод;
- операція з видалення жовчного міхура.
Препарати для розчинення каменів
Медикаментозний підхід до лікування жовчнокам’яної хвороби ще називають хімічним. Такий спосіб підходить до каменів холестеринового походження, але повністю безсилий перед билирубиновыми і вапняними камінням.
| Плюси і мінуси, якими володіє хімічне розчинення каменів | |
| Плюси | Мінуси |
| Не потрібна механічна дія на тіло хворого. | Лікування вимагає не малих фінансових витрат. |
| Такі препарати приймаються раз на добу, на ніч, що жодною мірою не обтяжує хворого. | Препарати в якості побічного ефекту можуть загострити інші хронічні захворювання. |
| Лікування, проведене правильно, звільняє хворого від операції. | Розчинення каменів займає досить багато часу, а, часом, може тривати роками. |
| Метод не підходить вагітним і годуючим груддю жінкам. | |
Найбільш ефективно використовувати препарати для розчинення каменів у жовчному міхурі після фізіотерапевтичних впливів. До таких засобів відносять препарати урсодезоксихолевої і хенодезоксихолевой кислот:
- Урсохол або Хенохол;
- Урсофальк або Хенофальк;
- Урсосан або Хеносан.
Руйнування каменів лазером і ультразвуком
Видалення конкрементів лазером, ультразвуком є найбільш новими способами лікування жовчнокам’яної хвороби. Статистика вказує, що ефективності такими способами можна домогтися в 99% випадків.
Ультразвуковий спосіб називають також методом ударно-хвильової літотрипсії. Хвильові удари, створювані спеціальною апаратурою, дроблять камені на дрібні частинки. Дія відбувається до тих пір, поки откалываемые компоненти не будуть менше 3 мм, такі піщинки можуть самостійно виводиться природним шляхом. Причому, дроблення завжди супроводжується УЗД. Єдиний мінус процесу – це ймовірність відриву гострого фрагмента, який цілком може пошкодити оболонки жовчних проток міхура або жовчних протоків. Також існує загроза розвитку панкреатиту або холециститу у майбутньому, тому, щоб цього не сталося, важливо дотримуватися спеціальної дієти та виконувати всі лікарські приписи.
Видалення каменів з жовчного міхура лазером відбувається наступним чином:
- в тіло хворого через маленькі проколи водиться спеціальна лазерна установка;
- лазер направляється лікарем безпосередньо на камінь і руйнує його.
Ефект від процедури не досягається миттєво, необхідно кілька сеансів, після яких результат повністю виправдає очікування. Процес видалення каменю лазером також супроводжується УЗД, оскільки існує аналогічна ударно-хвильової процедурі загроза, коли можливий відкол небезпечного фрагмента від конкременту або закупорки будь-якого з жовчних проток. Також, якщо операція буде проведена не достатньо професійним лікарем, існує небезпечна ймовірність опіку оболонок жовчного.
Дроблення за допомогою лазера можливо тільки, якщо діаметр каменя не перевищує 3-х див.
Місцевий (контактна) лікування
Контактний литолиз – це спосіб розчинення жовчних каменів, при якому жовчний міхур вводиться спеціальний розчинник, як правило, це пропіонат або ефір метилтретбутила. Використовується контактна лікування тільки у випадку холестеринового типу утворень. Ефект спостерігається протягом 16 годин від початку процедури.
Однак, після місцевої терапії важливо надалі суворо дотримуватися профілактичних заходів, адже існує ймовірність повторного формування каменів.
Ендоскопічна операція
Хірургічний підхід до видалення каменів у жовчному міхурі за допомогою ендоскопа – це лапароскопія. Вона проводиться під загальним наркозом і триває близько години.
Через малі розрізи в тіло вводяться троакари – провідники з металу. Обсяг черевної порожнини збільшують введенням вуглекислого газу, паралельно туди ж поміщається датчик з камерою, через який операційний процес контролюється на моніторі. Хірург знаходить конкременти в жовчному, захоплює їх і виймає з тіла. У завершенні операції, жовчні протоки і судини закріплюються спеціальними скобами.
Лапароскопія показана не у всіх випадках, наприклад, не можна проводити при:
- великих розмірах конкрементів;
- зайвій вазі;
- захворювання серцево-судинної системи;
- а також патології дихальної системи.
Операція з видалення жовчного міхура
Найбільш радикальним способом видалення каменів по праву вважається висічення жовчного міхура разом з конкрементами. Операцію видалення жовчного міхура призначають в терміновому порядку за серйозної загрози здоров’ю і життю хворого, а також у разі безпорадності всіх вищенаведених способів лікування.
Видалення жовчного міхура може бути проведено також двома методами:
- відкритим – класичним методом з твором хірургом великого розрізу, коли міхур видаляється за допомогою скальпеля і в завершенні операції накладаються значні шви;
- лапароскопічним – більш сучасним способом, коли розріз не великий, а хірург орудує спеціальною апаратурою і контролює процес операції на екрані монітора. При цьому, крововтрати мінімальні-за припікання тканин электрокоагулятором.
Коли дія наркозу після видалення жовчного міхура проходить, нерідко відзначається болючість прооперованої області, але її легко подолати, якщо медики поставлять додатковий укол з знеболюючим препаратом.
Після операції період основним завданням стає налагодження роботи травної системи. Перші дні харчування складається тільки з неміцних чаїв і неконцентровано соків, розведених водою. Пізніше в меню вводяться овочеві суфле і йогурти без будь-яких наповнювачів, консервантів і добавок. Така схема живлення розроблена з умовою послаблення стільця, щоб ні в якому разі черевна стінка не напружувалася при дефекації.
Якщо після операції ускладнень не спостерігається, через тиждень хворий може бути виписаний із стаціонару. Багатьма, испытавшими операцію на собі, відзначається болючість прооперованого ділянки протягом ще довгого часу, як ніби жовчний міхур все ще на своєму місці, проте такі відчуття обумовлені загоєнням. Турбуватися особливо не варто, однак і пропускати регулярні візити до лікаря не варто.
У тексті,мабуть, помилка. При лазерному дробленні, сказано, що камінці мають бути не більше 3-х мм. Але вище було сказано, що 3-х мм камінчики здатні природним чином самі виходити. Мабуть, мова йде про каменях, з розміром до 3-х сантиметрів, а не міліметрів.
Та ви маєте рацію Василь, дякую що написали нам!
