Оцінка адекватності деяких видів загальної анестезії при хірургічних втручаннях у хворих похилого та старечого віку

В. О. Голуб, Е. О. Чижова, А. А. Алексанов, А. Р. Тарбастаев

Клінічна лікарня №1, Іркутськ

Резюме:

Дослідження проведені у 90 хворих гострим деструктивним холециститом. Застосовувалися три варіанти анестезії. Аналіз результатів показав, що загальна анестезія з використанням даларгін і ВЛОК, адекватно захищає організм хворого від операційного стресу.

Все зростаюче число хворих похилого та старечого віку, оперованих з приводу захворювань гепатобіліарної системи, нерідко незадовільні результати лікування, визначають актуальність проблеми і пошуку нових методів анестезіологічної захисту. Неадекватна анестезіологічна захист хворого і розвиток операційного стресу приводять у дію систему адаптаційних механізмів, що зумовлює порушення органного і системного характеру [1].

Гідність будь-якого методу загальної анестезії має оцінюватися за його здатності захистити організм хворого від операційного стресу і не порушувати ауторегуляторные реакції на різних рівнях [8].

Незважаючи на те, що останнім часом набір фармакологічних засобів і методів для загальної анестезії значно розширився, і ними можна певною мірою досягти адекватного захисту хворого від операційного стресу, вони все ж не можуть гарантувати повної відсутності під час операційних втручань стресорних альтерирующих впливів і порушень гомеостазу [4,7,2,9,10].

Одним з найбільш перспективних шляхів, що обмежують альтерирующее дія операційного стресу та досягнення адекватності знеболювання, є спрямована активація природних стрес-лімітуючих систем організму. Тому основною метою дослідження стало підвищення адекватності анестезіологічної захисту шляхом спрямованої стимуляції природних стрес-лімітуючих систем організму.

Матеріал і методи

Під нашим спостереженням знаходилося 90 хворих у віці від 60 років і старше, оперованих з приводу гострого деструктивного холециститу. В контрольній групі було 30 пацієнтів, оперованих в умовах традиційної нейролептаналгезии (НЛА), загальна доза фентанілу становила 7,2± 0,1 мкг/кг/год., дроперидола — 15,0± 2,5 мкг/кг/год. При НЛА з даларгином загальна доза фентанілу становила 0,8± 0,01 мкг/кг/год., дроперидола — 9,0± 4,0 мкг/кг/год., даларгін -50,2± 2,0 мкг/кг/год. При НЛА в поєднанні з внутрішньосудинним лазерним опроміненням крові загальна доза фентанілу становила 5,0± 0,3 мкг/кг/год, дроперидола — 6,8± 2,1 мкг/кг/год, потужність лазерного випромінювання на кінці світловоду 1,5-2 мВт з експозицією 45-60 хв. У всіх групах проводили однотипну премедикацію, що включає холінолітики, антигістамінні препарати та наркотичні анальгетики. Для ввідного наркозу застосовували гексенал і тіопентал натрію. Миоплегия підтримувалася введенням релаксантів деполяризующего і антидеполяризующего дії, в дозі 1,5-2 мг/кг і 0,4-0,5 мг/кг відповідно. Всі операції проводилися з використанням штучної вентиляції легень, яка здійснювалася об’ємними респіраторами серії РВ-6 по полузакрытому контуру або вручну сумішшю закису азоту з киснем у співвідношенні 2:1 у режимі помірної гіпервентиляції. Адекватність анестезії контролювали пульсоксиметрией і кардиомониторингом, використовуючи прилади “Optim-420”, кардіомонітор “Елон-0,01”, а також досліджували концентрацію кортизолу, активність процесів перекисного окислення ліпідів, антиокислювальну активність плазми й активність органоспецифических ферментів АЛТ, АСТ. Для оцінки достовірності відмінностей між отриманими величинами використовували критерій Стьюдента.

Результати досліджень (табл. 1, рис. 1) показали, що застосування під час операції традиційної НЛА не дозволило в повній мірі досягти повноцінного захисту організму хворого від альтерирующего дії операційного стресу. Про це свідчать ще більше, ніж перед операцією, підвищення концентрації кортизолу, пригнічення антиоксидантної активності, підвищення концентрації амінотрансфераз, ці зміни зберігалися і після закінчення операції. Можна визнати, що анестезіологічна захист від операційного стресу при застосуванні препаратів для НЛА здійснюється, мабуть, лише за рахунок специфічної здатності фармакологічних препаратів переривати больові імпульси, що надходять з місця пошкоджених тканин в ЦНС, а не обмежувати розвиток стрес-реакції.

У хворих, оперованих в умовах комбінації НЛА з даларгином і ВЛОК, спостерігалося достовірне зниження вмісту кортизолу, ДК, МДА, підвищення антиоксидантної активності та стабілізація активності ферментів гепатоцитолиза. Як травматичний етап операції, так і після її закінчення.

Проведені дослідження дозволяють відзначити, що анестезія з використанням аналогів стрес-лімітуючих систем і неспецифічного фактора впливу ВЛОК, володіє антиоксидантною активністю, не викликає надмірного напруження стрес-реалізуючих систем і забезпечує достатню нейровегетативную захист від операційної травми. Про це свідчить стабільність досліджуваних показників як в травматичний етап операції, так і після її закінчення. Відомо участь ендогенних опіоїдів та лазерного випромінювання в реалізації стрес-лімітуючих процесів, нормалізації нейровегетативних функцій організму, у збільшенні продукції енкефалінів, ендорфінів, наявність у них анальгетичну та антиоксидантну активності [5,3,6].

Таблиця 1. Динаміка змін вмісту кортизолу, показників ПОЛ, АОА і концентрації АСТ, АЛТ в умовах різних варіантів анестезії (M± m).

Примітка: Р — достовірність відмінностей з даними, отриманими до операції, травматичний етап і після операції при традиційній НЛА, Р1 — з даними, отриманими при НЛА і НЛА + даларгін, НЛА+ВЛОК.

Таким чином, результати наших досліджень показали, що загальноприйнята НЛА недостатньо попереджає розвиток стрес-реакції, що виникає під час операції. Використання даларгін, ВЛОК у поєднанні з НЛА в достатній мірі адекватно захищає організм хворого від операційного стресу і є методом вибору у хворих похилого та старечого віку з патологією гепатобіліарної.

Література

Грицук С. Ф., Клецкин С. З., Епштейн С. Л. та ін. // Оцінка адекватності деяких видів загальної анестезії при хірургічних втручаннях з приводу деформації лицьового скелета. //Анест. і реаниматол., 1987. — №6. – С. 15-17.

Козлов в. І., Буйлин Ст. А. // Лазеротерапія із застосуванням АЛТ «Мустанг». –М. 1995. – 143 с.

Корнієнко А. П., Іванченко в. І., Киртаев К. П. та ін. // Анест. і реаниматол. – 1997. — №1. – С. 42-45.

Кузін М. І., Єфімова Н.В., Осипова Н.А. Нейролептанальгезия в хірургії. — М. – 1976. -314 с.

Лихванцев Ст. Ст., Смирнов В. І., Ситніков А. Е. // Вестн. Интенсивн. Терапії. — №1. – С. 39-43.

Лишманов Ю. Б., Маслов Л. В., Тітов М. І. // Бюлл. Эксперим. Біології і медицини. – 1985. — №9. – С. 268-270.

Осипова Н.А. // Оцінка ефекту наркотичних анальгетиків і психотропних препаратів у клінічній анестезіології. – Л., 1988. – 240 с.

Тогайбаев А. А., Рад А. А. // Анест. І реаниматол. – 1984. — №5. – С. 64-66.

Redondo M., Rubio V., De la Pena A. // Horm. Metab. Res. – 1997. – vol. 29, N2. – P. 66-69.

Schubert A., Palazzolo J., Brum J. // S. Clin. Anesth. – 1997. – Vol. – 9, N1. – P. 52-60.