У моєї приятельки мастопатію вперше виявили в 35 років. На фоні зовні спокійного життя домогосподарки у неї раптом з’явилися болі в грудях, особливо сильні перед місячними, і до того ж (що її особливо налякало) — виділення з молочної залози. Лікарі веліли їй видалити сумнівний сайт, «а то буде рак». Але і після операції мастопатія продовжувала її турбувати. Потім ситуація різко змінилася: вона зустріла і покохала іншого чоловіка, її 18-річний син між справою одружився і обзавівся дитиною. Молода бабуся розлучилася і знову вийшла заміж. Вона пережила стільки стресів, що їй було не до хвороб. Нарешті життя увійшло в нормальну колію, і приятелька знову згадала про здоров’я. Зробила мамографію… а мастопатії і слід прохолов. Гінеколог назвала це «рідкісним випадком».
На кордоні здоров’я
Якщо досліджувати під мікроскопом структуру молочної залози у жінок середнього віку, то в більшості ми виявимо характерні для мастопатії ознаки. У другій половині циклу під впливом гормонів в грудях розростаються залізисті клітини і самі часточки залози, у протоках збирається рідина, розширюються кровоносні судини. При цьому нерідко здавлюються нервові закінчення і з’являються болі, що віддають у плече або руку. Груди збільшується, «нагрубають», на дотик здається зернистої або навіть грудкуватою. Іноді з’являються виділення з соска.
Медики вважають мастопатію хворобою, коли до змін в залозі приєднуються неприємні відчуття. А це буває не завжди. Іноді велика кіста (порожнина із рідиною) жінку абсолютно не турбує. І в той же час трапляється, що самі незначні ущільнення дають нестерпні болі.
Командувати парадом буду я!
Молочна залоза — орган вкрай «вразливий». В нашому мозку емоційні і гормональні центри розташовуються по сусідству і постійно взаємодіють. Головну роль завжди грає центральна нервова система — вона оцінює ситуацію, потім емоції виражають наше ставлення до цієї ситуації, і в залежності від оцінки та ставлення надходить команда: як змінити гормональний стан, щоб найкращим чином пристосуватися до нової життя. Наприклад, при сильних переживаннях (сесія, розлучення, тощо) місячні можуть припинитися (щоб не було можливості завагітніти), і це правильно — адже неможливо весь час нервувати й одночасно піклуватися про дитину. Тобто відбувається наступне: довгий емоційна напруга виснажує запас гормонів і цикл порушується — біологія не знає, як далі реагувати на «нерозумну голову», нездатну керувати роботою внутрішніх органів.
Роль сексуальної незадоволеності в розвитку мастопатії сильно перебільшена. Багато жінок говорять, що після розлучення страждають виключно із-за відсутності регулярного сексу, а насправді — через відсутність любові і радості в житті. Запам’ятайте: всі наші тривоги й занепокоєння відразу ж позначаються на стані грудей, посилюючи прояви мастопатії.
У страху очі великі
Зазвичай першим б’є тривогу гінеколог, обстежити молочну залозу. Він зауважує ущільнення або зернистість і рекомендує провести мамографію. І якщо на цьому етапі обстеження знайдені зміни, пацієнтку найчастіше направляють до онколога. Що майже завжди викликає панічний жах: «Невже у мене знайшли рак?» Хочу заспокоїти всіх жінок: не слід боятися слова «онколог» — це просто фахівець з пухлин,
в тому числі і доброякісним. Перевірка на апараті, звичайно, хороша, але часто недостатня, оскільки руки професіонала-онколога і його досвід часто відкривають істину, недоступну медичної техніки. При необхідності онколог ще призначить додаткову діагностику (наприклад, ультразвук). І лише потім береться зважене рішення: чи можна заспокоїтися і не звертати на мастопатію уваги, потрібно лікарський лікування або не обійтися без операції.
Так різати чи не різати?
Отже, мастопатія — психосоматичне захворювання, причину якого — порушення нервової та гормональної регуляції — ножем хірурга не вилікувати. Тому ніколи не поспішайте «вирізати підозрілий вузлик». Лікарям простіше всього направити вас на операцію: немає «узелочка» або «кісти» і проблеми теж ні, не треба ламати голову над обстеженням, вивчати результати та давати рекомендації. Але груди-то з іншими вузликами і мастопатією залишається, не будеш же її видаляти разом з підозрами… Значить ви, як пацієнтка, нічого не виграєте від операції, всі ваші тривоги залишаться при вас, плюс рубці і косметичний дефект.
Оперувати підозріле освіта необхідно, якщо після мамографії або ультразвукового обстеження все-таки залишилися сумніви в його доброякісності. Уточнити діагноз дозволяє біопсія: з вузлика на аналіз береться шматочок тканини і ретельно вивчається під мікроскопом — немає там «атипових», тобто відрізняються від звичайних клітин. У тому випадку, коли знайдені атипові клітини, операція абсолютно необхідна.
Навіть дуже велику кісту можна «пункту вати» — то є спеціальним шприцом відкачати її вміст.
Зазвичай після цієї процедури кіста зменшується або зовсім зникає. І тільки якщо після трьох пункцій вона знову почала заповнюватися рідиною і не збирається зменшуватися, слід задуматися про оперативному видаленні.
Іноді після всіх обследованй доктор пропонує повторити все наново через деякий час, наприклад, через місяць. Не перечьте і не нервуйте! Наберіться терпіння і чекайте спокійно: якщо у вас все в порядку, то ви позбудетеся від операції, якщо ж освіта виявиться злоякісним, то ніяких серйозних змін за такий короткий термін не настане, і пухлина все одно буде видалена на ранній стадії.
Два важливих ради
Абсолютно всім жінкам, які страждають від мастопатії, слід переглянути своє ставлення до життя. Вчіться радіти і отримувати задоволення, не тримайте всі свої страхи і тривоги під замком, давайте вихід своїм почуттям.
Не треба боятися лікарів — сміливо вирушайте на консультацію до будь-якого фахівця. Іноді одна-єдина довірча бесіда з тлумачним доктором про процеси, що протікають в жіночому організмі, здатна повернути пацієнтці душевну рівновагу і спокій.
Рак молочної залози: наскільки він реальний саме для вас?
Більшість з нас живе в постійному страху перед раком молочної залози. Це дійсно серйозне захворювання, однак не можна нагнітати істерію навколо нього. Мастопатія дійсно є фактором ризику раку грудей, але і наявність молочної залози як такої, та сама приналежність до жіночої статі теж є факторами ризику, і це не привід впадати у відчай або позбавлятися від грудей і ознак статі.
Є фактори ризику загальні для всіх і ті, які стосуються особисто вас. Індивідуальний ризик повинен оцінювати доктор разом з вами.
Пояснимо на прикладі, що означає індивідуальний ризик. Приходить до онколога дама 30 років з мастопатією. У неї двоє дітей, народжувала в 21 і 25 років. Мама в 66 років захворіла на рак грудей, а бабуся померла від нього у віці 70 з хвостиком. Відносний ризик захворіти на рак у неї, враховуючи спадковість, високий. Але індивідуальний — низький, так як жінка молода і, на відміну від мами, народжувала в юному віці. Її особистий ризик значно зріс би за умови, що мама і бабуся не захворіли в похилому, а в середньому віці.
Запам’ятайте!
Чим старше жінка, тим більше у неї шансів захворіти на рак молочної залози. Підйом ризику захворюваності починається після 40 і досягає вершини до 70 років.
Чим молодші вони були, коли захворіли, тим вище ризик для вас.
Якщо у близької родички рак вразив обидві груди, ваш індивідуальний шанс захворіти зростає.
Рак молочної залози частіше страждають жінки, у яких рано почалися місячні і пізно настав клімактеричний період.
Важливу роль відіграє спадковість: хворіла мама, бабуся або сестра. Дальні родички в розрахунок не беруться.
Кілька підвищують онкологічний ризик пізні пологи, причому як перші, так і останні.
Ніколи не народжували жінки знаходяться в більшій небезпеці, ніж народжували.
Даце Балтиня, онколог, доктор наук медициских
