Лікування ревматизму повинно розпочатися якомога раніше, оскільки від цього залежить успіх терапії та попередження розвитку пороку серця.
Воно повинно бути етапним і тривалим (не менше 3-4 місяців) і включати антимікробні та протизапальні засоби, раціональне харчування і режим, своєчасне хірургічне лікування.
1 етап — стаціонарне лікування в активній фазі.
2 етап — санаторне лікування (у місцевому санаторії).
3 етап — диспансерне спостереження і профілактика рецидивів.
Стаціонарне лікування включає:
а) створення відповідного лікувально-рухового режиму.
б) призначення медикаментозної терапії.
в) санація хронічних вогнищ інфекції.
У гострий період хвороби призначають постільний режим на 2-3 тижні або більше (залежно від тяжкості кардиту). Далі дитину переводять на напівпостільний режим і надалі через 5-6 тижнів на тренує. Переклад з одного режиму на інший проводиться під контролем клініко-лабораторних показників.
На 1-2 тижні надходження в стаціонар, при поліпшенні стану дитини, нормальної температури, зникнення суглобового синдрому, тахікардії і задишки, зниження ШОЕ рекомендується лікувальна гімнастика з поступовим розширенням її компонентів.
Харчування дитини повинно бути повноцінним і тільки при вираженій декомпенсації обмежується сіль, рідина, показані розвантажувальні дні.
Медикаментозне лікування включає антимікробні, протизапальні та імунодепресивні препарати.
1) Антибактеріальна терапія. Всім хворим в активну фазу призначають пеніцилін, надає бактерицидну дію на всі типи А-стрептокока. Він вводиться внутрішньом’язово по 600 тис — 2 млн ОДдоб. протягом 2-х тижнів. При хронічному тонзиліті застосовують ще 1-2 курсу антибактеріальної терапії — амоксицилін, макроліди (азитроміцин, рокситромицин, кларитроміцин), цефалоспорини в возрстной дозуванні. Потім хворий переводиться на біцилін-5 або 1.
2) До протизапальної терапії відносяться нестериодные протизапальні препарати (НПЗП) мають протизапальну, болезаспокійливу, жарознижувальну властивостями; і глюкокортикостероїди.
Показаннями для призначення НПЗП є:
— низька ступінь активності,
— ізольований суглобовий синдром,
— затяжне, латентний перебіг.
З НПЗП використовують диклофенак або індометацин в початковій максимальній дозі 2-3 мгкгдобу, рідше — ацетилсаліцилову кислоту в дозі 0,2 грік життя (але не більше 1,5 — 2 гдобу). У максимальній дозі НПЗП призначається не менше 3-4 тижнів, потім доза знижується на 13 і дають 2 тижнів, після чого дозу зменшують до 12 від максимальної і в половинній дозі препарат дають ще 1,5 міс. Таким чином тривалість курсу лікування становить в середньому 2,5 — 3 міс.
Показаннями для призначення кортикостероїдів є:
— яскраво і помірно виражений кардит;
— максимальна або помірна ступінь активності;
— гострий, рідше підгострий і рецидивуючий перебіг;
— мала хорея;
— наявність вальвулита.
Вони діють на фактори, що ведуть до розвитку алергічних і аутоалергічних реакцій, а також на запальний процес.
Найчастіше використовують преднізолон в дозі 0,7 — 0,8 мгкгдобу — не більше 1 мгкгдобу. Таким чином, добова доза становить 15-25 мг залежно від віку і розподіляється з урахуванням добового біоритму.
Повну дозу препарату призначають на 10-14 днів до отримання клінічного ефекту, потім дозу знижують на 2,5 мг (12 табл) кожні 5-7 днів. Весь курс лікування становить 1,5 — 2 місяці. На час гормональної терапії призначають препарати калію (панангін, аспаркам). Після гормонів продовжують лікування НПЗП (або в поєднанні з ними в 12 дози — 0,1 грік).
При затяжному і безперервно-рецидивуючому перебігу ревматизм поряд з НПЗП, як правило, використовуються хінолінові препарати: делагіл, плаквеніл (0,06 — 0,25 гдобу 1 раз ввечері). Вони мають імуносупресивну дію, їх протизапальний ефект неяскравий. Ці препарати повільної дії, лікувальний ефект з’являється на 3-4 тижні лікування. Тривалість їх прийому від декількох місяців до 1-2 років. Побічні дії: лейкопенія, порушення зору.
При неефективності терапії можливе використання імунодепресантів (циклофосфан, лейкеран). В останні 2 десятиліття в зв’язку з поточним перебігом ревматизму в його лікування все ширше використовуються нестероїдні протизапальні препарати.
Всім хворим показані вітаміни групи В, С, десенсибілізуючі препарати. Серцеві глікозиди призначають при недостатності кровообігу.
Проводять санацію вогнищ хронічної інфекції, зокрема, тонзиллектомію, але не раніше ніж через 2-2,5 міс від початку захворювання.
