У дітей з симптоматикою інфекції МВП негайно проводять антибіотикотерапію [36]. Перед початком терапії проводять збір сечі на стерильність для виявлення мікробного агента та визначення чутливості збудника до антибіотика. Однак у практиці часто важко на ранніх етапах хвороби виявити вид бактерії і тим більше визначити чутливість її до різних груп антибіотиків. У зв’язку з цим в даний час загальноприйнятим вважається призначення препаратів широкого спектру дії. Препаратами вибору є захищені пеніциліни (амоксицилін + клавуроновая кислота), цефалоспорини II—III покоління.
У новонароджених і дітей з септицемією, блювотою і вираженими симптомами інтоксикації антибіотик вводять парентерально, у більшості дітей — per os.
Антибактеріальні препарати, що застосовуються peros у амбуліяторных хворих:
амоксицилін 30-40 мгДкгсут), 3 р/добу;
амоксицилін + клавуланова кислота 20-30 мгДкт-сут), 3 р/добу;
цефіксим 8 мгДкгсут), 2 р/добу;
цефуроксим 250-500 мгДкгсут), 2 р/добу;
цефтибутен 9 мгДкгсут), 1 р/добу;
цефаклор 25 мг/(кг-добу), 3 р/добу;
цефалексин 25-50 мгДкгсут). 4 р/добу;
ко-тримоксозол 10 мгДкгсут) ^ло сульфаметаксозолу), 2-4 р/добу;
фурагін 3-5 мгДкгсут), 3-4 р/добу.
Слід пам’ятати, що при зниженні кліренсу ендогенного креатиніну менше 50 мл/хв доза препарату зменшується вдвічі!
У госпіталізованих хворих зазвичай антибактеріальну терапію починають з парентерального шляху введення препарату у перші 3 діб з подальшим переходом на пероральний прийом.
При відсутності вираженої інтоксикації і збереженій здатності дитини отримувати препарат per os можливий пероральний прийом препарату з перших діб.
Парентеральне введення антибіотика протягом всього курсу лікування (10-14 днів) можна порівняти за ефективністю з введенням антибіотика внутрішньовенно протягом 3 днів з наступним переходом на прийом per os протягом 7-10 днів.
Антибактеріальні препарати для парентерального застосування:
цефтріаксон 50-80 мгДкгсут), 1 р/добу;
цефотаксим 150 мгДкгсут), 4 р/добу;
цефазолін 50 мгДкгсут), 3 р/добу;
гентаміцин 2-5 мг/(кгсут), 2 р/добу;
амоксицилін + клавуланова кислота 30 мг/(кг-добу), 3 р/добу.
Слід пам’ятати, що при зниженні кліренсу ендогенного креатиніну менше 50 мл/хв доза препарату зменшується вдвічі!
У разі чутливості мікробів до препарату сеча стає стерильною через 24 год від початку лікування. Інші симптоми запалення зберігаються довше: підвищення температури до 2-3 днів, лейкоцитурія до 3-4 днів, підвищення ШОЕ може зберігатися до 2-3 тижнів.
Антибактеріальна терапія протягом 10-14 днів зазвичай ліквідує інфекцію незалежно від її локалізації [37].
У дітей з циститом метою лікування є також звільнення від дизурії, яка у більшості хворих відбувається протягом 1-2 днів, тому прийом антибіотика протягом 3-5 днів зазвичай виявляється достатнім.
При рецидиві інфекції МВП, так само як і при першому епізоді, показана антибактеріальна терапія з тією ж тривалістю курсу.
ЛікуванняПМРірефлюкс—нефропатії
■Виявлення ПМР будь ступеня (без приєднання інфекції МВП) у дітей до 1 року — проведення тривалої профілактичної терапії.
■ При приєднанні інфекції МВП необхідно враховувати чутливість мікрофлори сечі до антибактеріальних препаратів та проводити антибактеріальну терапію до повної санації сечі (не менше 14 днів). Після санації сечі, враховуючи високий ризик розвитку рефлюкс-нефропатії, доцільно проведення тривалої профілактичної терапії.
■При прогресуванні рефлюкс-нефропатії та появу протеїнурії і/або артеріальної гіпертензії з антипротеинурической і гіпотензивної метою призначаються інгібітори ангіо-тензинпревращающего ферменту [40-44].
Показання до хірургічного лікування ПМР:
■розвиток і прогресування рефлюкс-нефропатії;
■відсутність позитивної динаміки ПМР I—III ступеня в умовах антимікробної профілактики у віці 10-11 років;
■ПМР IV—V ступеня та повторні рецидиви інфекції МВП на фоні антимікробної профілактики; і двосторонній ПМР з рецидивами інфекції МВП.
