1. Загальні заходи:
— перш за все — скасування СГ, у багатьох випадках одне лише це дозволяє усунути явища інтоксикації;
— відміна препаратів, що підвищують чутливість до СГ (якщо вони призначені); визначення вмісту електролітів (калію, натрію, кальцію) в крові; моніторування ЕКГ
2. Фізичні методи детоксикації:
— промивання шлунка;
— адсорбенти — активоване вугілля (50-100 г всередину);
— холестирамін (4-8 г всередину) — особливо у разі інтоксикації дигітоксином для переривання його кишково-печінкової циркуляції.
3. Корекція порушень ритму і провідності.
ПРЕПАРАТИ КАЛІЮ — найважливіший елемент терапії глікозидній інтоксикації. Вони зменшують зв’язування СГ клітинами міокарда, пригнічують ектопічну активність. Ефективні не тільки при гіпокаліємії. але і при нормальному рівні калію в крові. Дозуються з розрахунку 50-80 ммоль калію на добу.
Найбільш ефективним є калію хлорид, який містить велику кількість елементарного калію. Його призначають усередину або внутрішньовенно:
— внутрішньо — 10% розчин по 1 столовій ложці 3-4 рази в день після їжі. до 4-6 г на добу;
— внутрішньовенно — 7,5% розчин, 50 мл (50 ммоль К) на 400 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% глюкози; або 4% розчин (в 33,4% глюкози), 90 мл на 400 мл води для ін’єкцій. Дітям 1-3 До ммоль/кг. Приготовані таким чином розчини мають 0,5% концентрацію калію хлориду. Їх вводять краплинно, краще у велику вену через катетер для зменшення подразнюючої дії. Швидкість — 60 кап/хв, що складає 0,3 ммоль калію в хвилину (До 20 ммоль/год). При необхідності введення повторюють.
Калію і магнію аспарагінат (панангін, аспаркам) значно менш придатний. 3 одній ампулі міститься 2,6 ммоль К, в таблетці — 1 ммоль. Для введення пацієнтові необхідної кількості До (50-80 ммоль) необхідно призначити всередину 50-80 таблеток або більше 20 ампул по 10 мл внутрішньовенно. Але застосування таких доз нереально, оскільки пов’язане з розвитком виражених небажаних реакцій — нудоти, спека та ін. Максимальна доза внутрішньовенно краплинно — 8-12 ампул на 0,9% розчині натрію хлориду або 5% глюкози (Мухарлямов Н.М., Мареев В. Ю., 1985).
Препарати калію протипоказані, якщо його концентрація в сироватці вище 4,5 мекв/л, а також при АВ блокадах II ступеня, якщо рівень вище 3,5 мекв/л У хворих на цукровий діабет не можна використовувати в якості розчинника глюкозу.
При важкій інтоксикації СГ (частіше дигітоксином) може розвинена рефрактерна гіперкаліємія, прогностично неблогаприятная, що важко піддається лікуванню. Тому контроль рівня калію в крові при лікуванні глікозидній інтоксикації строго необхідний.
ЛІДОКАЇН — призначають при шлуночкових аритміях. Доза насичення 1-2 мг/кг (в середньому 100 мг) внутрішньовенно у вигляді болюсу, потім краплинне введення зі швидкістю 1-2 мг/хв. Препарат малоефективний при гіпокаліємії.
ФЕНІТОЇН (дифенін) — раніше вважався препаратом вибору при дигіталісних аритміях. В даний час використовується при неефективності препаратів калію та лідокаїну. Здатний пригнічувати ектопічну активність, індуковану СГ, і кілька покращувати АВ-провідність. Будучи індуктором мікросомальних ферментів печінки, посилює метаболізм у печінці дигоксину і особливо дигітоксину. Дозування: 1-2 дні по 0,1 г х 5 разів, далі по 0,1 г х 2-3 рази на день, всередину.
БЕТА-БЛОКАТОРИ — при надшлуночкових аритміях (якщо немає АВ блокади), під контролем ЕКГ та АТ. Пропранолол — 1-5 мг внутрішньовенно зі швидкістю 0,5 мг/хв Наступна доза застосовується не раніше, ніж через 3-4 години. Всередину — по 20 мг 3-4 рази в день. Дітям — внутрішньовенно 0,1 мг/кг всередину — 2-6 мг/кг/добу в 2-3 прийоми. Метопролол — 1-5 мг внутрішньовенно зі швидкістю 1 мг/хв. Всередину — 50-100 мг 2 рази на день.
Призначення інших антиаритмічних ЛЗ (наприклад, аміодарону) небезпечно, так як вони погіршують АВ провідність і можуть підвищувати концентрацію дигоксину в крові.
При фібриляції шлуночків проводять электроимпульсную терапію. Але необхідно пам’ятати, що дефібриляцію при глікозидній інтоксикації слід застосовувати тільки за життєвими показаннями і бажано на фоні введення препаратів калію.
АТРОПІН — показаний при брадиаритмиях і блокад. Вводять внутрішньовенно по 0,4-0.6 мг кожні 5 хвилин. Загальна доза не повинна перевищувати 2,4 мг. Дітям — разова доза 0.01-0,03 мг/кг.
4. Антидоти.
Для відновлення активності ферментів міокарда тривалий час застосовувався унітіол, який є донатором сульфгідрильних (SH) груп. Доза — 1 мл 5% р-ра на 10 кг маси тіла 3-4 рази на день, дітям 5 мг/кг х 3-4 рази в день, внутрішньом’язово або внутрішньовенно. Даний препарат не є засобом специфічного лікування глікозидній інтоксикації і в даний час не входить до числа основних.
Специфічним антидотом при глікозидній інтоксикації є препарат ДИГИБАЙНД, який являє собою так звані Fab-фрагменти специфічних антитіл до дигоксину. Fab-фрагменти здатні зв’язуватися з дигоксином і дигітоксином; і утворений при цьому імунний комплекс виводиться нирками. Дигибайнд випускається в ампулах по 10 мл (380 мг антитіл), кожна з яких здатна нейтралізувати дію 25 таблеток дигоксину або дигітоксину. Даний метод лікування глікозидній інтоксикації поки що не одержав поширення в нашій країні (дигибайнд не зареєстрований в Росії).
