Лікування екземи: терапевтичні методи і народна медицина

Екзема відноситься до хронічних шкірних захворювань нервово-алергічної природи. Для неї характерні поліморфізм висипань, поява мокнучих ділянок і впертий перебіг, впоратися з яким досить складно. Саме тому лікування повинно бути комплексним і підбиратися індивідуально в кожному конкретному випадку.

Великий дискомфорт екзема приносить ще й тому, що хвороба частіше всього покриває відкриті ділянки тіла – руки, ноги і обличчя. Саме захворювання протікає з періодами загострень і ремісій. Щоб швидше впоратися з хворобою, слід звернутися до лікаря вже при її появі перших симптомів.

1

Причини розвитку захворювання

Справжні причини виникнення хвороби досі не вивчені до кінця. Але медициною встановлено, що цілий ряд факторів призводить до того, що на руках і тілі утворюються мокнучі висипання. Різновиди екземи виділяють виходячи з того, які фактори її викликали:

1. 1. Ідіопатична екзема. Цей різновид захворювання відноситься до тих, причини якої до кінця визначити не вдалося. Але прийнято вважати, що на її освіту можуть вплинути сильний емоційно-психічне напруження, психологічні травми, цукровий діабет, хвороби щитовидної залози та вегето-судинна дистонія.
2. 2. Атопічна екзема. Розвивається на тлі алергічної реакції організму на будь-який зовнішній подразник. Часто цей різновид екземи викликається бронхіальною астмою.
3. 3. Професійна екзема. Виникає на тлі тривалого впливу на шкіру хімічних подразників. Часто хвороба спочатку виникає в тому місці, де подразники стикаються з шкірою, а потім починає поширюватися на інші ділянки тіла.
4. 4. Мікробна екзема. З’являється на тих ділянках шкіри, де довго присутні грибки або бактерії, викликаючи регулярний запальний процес. Один з видів грибка призводить до розвитку себорейної екземи в області волосяного покриву голови.
5. 5. Варикозна екзема. Найчастіше розвивається на нижніх кінцівках, що пов’язано з недостатністю їх кровопостачання при варикозної хвороби вен.

2

Симптоми розвитку екземи

Симптоми екземи будуть сильно відрізнятися між собою в залежності від різновиду хвороби:

1. 1. Ідіопатична екзема супроводжується сильним свербінням. Висипання локалізуються на відкритих ділянках тіла, у тому числі на руках. Вони носять характер різних – бувають еритематозний, папульозними, бульбашкових. Розвиваються висипання симетрично. Гострий процес починається з появи невеликих бульбашок, які при розвитку захворювання зливаються і утворюють точкові ерозійні прояви. Хронічний перебіг хвороби проявляється постійним лущенням і свербежем шкіри в місці ураження.
2. 2. Атопічна екзема проявляється у вигляді почервоніння і набряку шкірних покривів. При цьому місце ураження покриває безліч дрібних бульбашок. Після того, як вони розкриваються, на їх місці утворюються ділянки, які постійно зволожуються. У міру розвитку хвороби шкіра покривається корочками і лусочками, сильно пересыхая в місцях ураження. Весь час перебігу хвороби хворого турбує свербіж, який найсильніше відчувається під час загострення.
3. 3. Професійна екзема призводить до ураження відкритих ділянок шкірного покриву. Її основні симптоми схожі з ознаками ідіопатичною різновиди хвороби. По мірі розвитку патології викликає свербіж, висип переходить на інші ділянки шкіри.
4. 4. Мікробна екзема найчастіше з’являється навколо гнійничкових висипань і ранок, опіків і свищів. Спочатку процес має односторонній характер. Він вражає тільки ту сторону, де рана більше, і проявляється відшаруванням рогового шару шкіри по периметру рани з ексудатом в центрі. З часом на місці ураження утворюються кірочки, які починають лопатися і мокнути. Якщо хвороба не проходить тривалий час, то уражаються симетричні ділянки шкіри. Свербіж при цій формі хвороби повністю відсутня.

Слід пам’ятати, що не завжди симптоматика хвороби яскраво виражена. Часто буває так, що проявляються тільки основні ознаки: сип, запальний процес, сильний свербіж і утворення водянистих пухирців.

3

Лікування хвороби

Лікувати екзему досить важко, вона погано піддається медикаментозної терапії та лікування народними засобами. В кожному окремому випадку лікар підбирає строго певні препарати, виходячи з тяжкості перебігу захворювання та індивідуальних особливостей організму хворого.

Першочергово потрібно усунути вплив подразника на поверхню шкіри, а також повністю змінити раціон харчування пацієнта, виключивши з нього продукти, що викликають алергію.

Патогенетична терапія ґрунтується на тому, щоб нівелювати або послабити вплив зовнішніх патогенних факторів на функції внутрішніх органів. При виявленні захворювання на пальцях рук лікування включає неспецифічну терапію, в яку включені аутогемотерапія, гірудотерапія і лактотерапія. При дуже важкому перебігу хвороби застосовуються гемосорбція і плазмоферез. Також призначаються ін’єкції біостимуляторів – алое і плаценти.

При виражених невротичних розладах лікарі призначають бромід натрію по 15 мг три рази на добу, а також бромкамфару тричі на день. Транквілізатори рекомендується застосовувати тільки за призначенням лікаря і в малих дозах. Для цього використовуються Нозепам, Фенозепам, Хлозепід – всі ці засоби дозволяється застосовувати не більше 10 днів поспіль.

Для зниження інтоксикації застосовуються ентеросорбенти. Найчастіше призначають Ентеросгель, Мультисорб, Полісорб і подібні їм препарати. Додатково використовують внутрішньовенні вливання натрію тіосульфату або хлориду кальцію, які допомагають швидкому очищенню крові від продуктів розпаду і посилення дії лікарських препаратів.

3.1

Гормональна терапія

Якщо екзема не проходить тривалий час, то лікарі рекомендують застосовувати гормональні мазі і креми. Але варто пам’ятати, що подібні засоби дозволяється використовувати тільки після консультації з фахівцем і в невеликих кількостях. Препарати потребують поступової відміни, щоб не викликати загострення хвороби. Застосування коритикостероидов має серйозні побічні явища і повинне бути вкрай обережним. Ці кошти можуть призвести до ослаблення імунітету і загострення хронічних захворювань.

Небезпечніше всього тривале безконтрольне використання гормональних мазей. Якщо екзема локалізувалася лише в області пальців рук, то слід обмежитися тільки використанням місцевих препаратів, таких як гидрокортизоновая мазь. Але якщо хвороба прогресує, лікар призначає застосування гормональних засобів в терапевтичних дозах всередину. Для цього застосовують Кортикотропін по 800 мг щоденно, Преднізолон по 20-40 мг щодня, Дексаметазон по 2,5 таблетки щодня.

3.2

Вітамінотерапія, антигістамінні засоби та імуномодулятори

При будь різновиди захворювання слід обов’язково приймати вітаміни. У той же час необхідно обмежити застосування синтетичних вітамінних комплексів. При лікуванні екземи потрібно приймати вітамін Е, фолієву, аскорбінову і нікотинову кислоти, вітаміни групи В. Останні рекомендується вводити внутрішньом’язово.

Як і вітаміни, антигістамінні препарати слід застосовувати з першого дня захворювання. При гострому процесі слід застосовувати внутрішньовенно такі засоби, як Дифенгідрамін, Хлоропиламин, Прометазин. На другому етапі лікування екземи на шиї або будь-якому іншому ділянці тіла дозволяється використовувати антигістамінні другого покоління – Кестин, Цетрин, Зодак, Зіртек і інші засоби.

Після того, як гострий процес перебігу хвороби закінчився, особам з імунодефіцитом рекомендується прийом спеціальних засобів, які допоможуть підвищити імунітет. До таких препаратів належать Поліоксидоній, Лікопід, Тимоген.

3.3

Медикаментозна терапія місцевого характеру

Для усунення висипань та їх наслідків слід застосовувати водні розчини, пудри та мазі, які допоможуть впоратися з проблемою. Вибір певного засобу повинен проводитися виходячи з різновиди захворювання і масштабів його поширення.

Так, при мікробній екземі рекомендується використовувати для оброблення кірочок і папул наступні засоби:

• зеленку, метилвиолет та інші засоби, які будуть підсушувати ранки і не давати інфекції поширюватися;
• аерозолі і креми з вмістом полькортолона, пантенола;
• примочки з розчинами резорцину і етакрідіна лактату.

Якщо екзема носить обмежений характер, то рекомендується використовувати слабовяжущие кошти і зудоутоляющие склади. До них належать рідина Бурова, свинцева вода, розчини сульфату цинку або міді. Також допомагають впоратися з хворобою розчини нітрату срібла або лимонної кислоти.

У випадку, коли процес запалення і утворення виразок, мокнучих відбувається дуже гостро, рекомендується використовувати присипки з білої глини, оксиду цинку, пшеничного крохмалю. Після затихання гострої фази слід застосовувати для обробки мокнучих ран цинкову мазь.

3.4

Фізіотерапевтичні процедури

Часто і успішно для лікування захворювання використовують фізіотерапевтичні процедури. Вони допомагають зупинити запальний процес. Для цього застосовуються:

• двох – і чотирьохкамерні ванни;
• ванни з мінеральною водою;
• аеротерапія;
• загальна гальванізація;
• ультрафіолетове опромінення;
• ультрафонофорез;
• грязелікування.

3.5

Народна терапія і лікувальна дієта

Доповнити медикаментозну та фізіотерапію можна народними методами лікування. Вони допоможуть усунути основні симптоми хвороби і зняти запалення.

Добре справляється з висипом ванна з сіллю. Для неї потрібно взяти 2 столові ложки морської солі і розвести її в гарячій воді. Дати розчину трохи охолонути і опустити туди уражену кінцівку. Робити ванночку потрібно до повного охолодження води.

При мокрому дерматиті допомагає приготовлена в домашніх умовах емульсія. У банку потрібно змішати одне куряче яйце і по 50 мл столового оцту і води. Ввечері нанести емульсію на уражену ділянку шкіри і накрити тканиною. Змивати вранці плівочку не слід, а ввечері на наступний день мазь потрібно наносити знову.

Для лікування хвороби також використовується сік каланхое. Їм рекомендується змащувати ділянки шкіри, на яких з’являється висип.

На весь період терапії слід відмовитися від солоної і гострої їжі, яєчного білка, міцних бульйонів, шоколаду, тістечок та спиртних напоїв. М’ясо і рибу потрібно запікати, відварювати або готувати на пару. В цілому під час хвороби показана легка рослинно-молочна дієта.