КАМПІЛОБАКТЕРІОЗ (віброз)-гостра інфекційна хвороба зоонозних природи. Характеризується гострим початком, лихоманкою, переважним ураженням шлунково-кишкового тракту, загальною інтоксикацією. У новонароджених нерідко протікає у вигляді септичного захворювання.
Етіологія, патогенез. Збудником є різні серотипи кампілобактера. Зараження настає від багатьох домашніх і сільськогосподарських тварин. Оптимум росту збудника 37 гр. С. він добре зберігається у зовнішньому середовищі. Збудник потрапляє в організм переважно через шлунково-кишковий тракт при аліментарному зараженні, можливе проникнення через пошкоджену шкіру. У вагітних жінок відзначається трансплацентарний передача інфекції, що призводить до абортів і внутрішньоутробного зараження дітей. В ослаблених людей захворювання приймає септичний перебіг з формуванням вторинних вогнищ.
Симптоми, перебіг. Інкубаційний період триває від 1 до 6 днів (частіше 1 -2 дні). За клінічним перебігом виділяють наступні форми: 1) гастроинтестинальную; 2) генералізовану (септичну); 3) хронічну; 4) субклінічну (бактеріоносійство). Частіше спостерігається гастроінтестинальна форма. Кампілобактеріозом обумовлено від 3 до 31 % всіх діарейних захворювань у дітей, частіше у дітей першого року життя. Захворювання починається гостро. З’являються лихоманка, загальна інтоксикація і синдром гастроентериту. Відзначаються нудота, болі в епігастрії, блювання. Стілець рясний, рідкий, пінистий, домішки слизу і крові у дорослих зазвичай буває. У дітей більш виражена інтоксикація, у калі можуть бути домішки слизу і крові, нерідко зневоднення організму (сухість шкіри і слизових оболонок, олігурія).
Генералізована (септична) форма частіше спостерігається у дітей перших місяців життя, рідше в ослаблених дорослих. Захворювання характеризується неправильною лихоманкою, виснаженням, анемією. На цьому тлі розвиваються пневмонія, перитоніт, абсцеси печінки, головного мозку та ін При субклінічній формі відзначаються виділення збудників із випорожнень і наростання титру антитіл у сироватці крові.
Хронічні форми з самого початку приймають хронічний перебіг (без гострої фази). Відзначаються тривалий субфебрилітет, слабкість, астенізація, зниження маси тіла, ураження очей. У жінок часто розвиваються вагініт, вульвовагініт, ендоцервіцит, безпліддя. Рідше бувають артрити, ендокардити,плеврити та ін.
Діагноз підтверджується виділенням збудника з випорожнень, крові, спинномозкової рідини, гною абсцесів, тканини абортовану плода, а також серологічно (РСК,Рнгаідр. ).
Лікування. Найбільш ефективні еритроміцин і гентаміцин. Еритроміцин застосовують по 0,25-0,3 г 4-6 разів на добу (не більше 2 г/добу). Гентаміцину сульфат призначають з розрахунку 0,8-1 мг/кг 3 рази на добу в/м. Тривалість курсу антибіотикотерапії 7-10 днів. При хронічних формах проводять повторні курси лікування.
Профілактика. Ліквідація інфекції серед тварин, дотримання санітарно-гігієнічних норм забою тварин, дотримання особистої гігієни, захист продуктів від забруднення.
