Хламідіоз – це сукупність патологічних процесів інфекційної природи, чий розвиток спричинене потраплянням в організм різних підвидів Chlamidia trachomatis (хламідій). Збудники захворювання вражають сечостатеву, дихальну, серцево-судинну, опорно-рухову систему, викликають дисфункцію органів зору, порушують структуру слизових оболонок, руйнують тканини суглобів і зубів.
Головна небезпека хламідіозу у жінок полягає у відсутності яскраво вираженої симптоматики його патогенезу і, отже, труднощі діагностики патології на ранніх стадіях її розвитку. Щоб убезпечити себе від згубного впливу інфекції, важливо мати інформацію про шляхи зараження хламідіями, перші ознаки, ускладнення, прогнози та особливості терапії захворювання.
Етіологія хвороби
Згідно з даними медичної статистики, в останні роки число інфікованих Chlamidia trachomatis (як дорослих, так і підлітків), не тільки не зменшується, але й активно зростає. Основні причини такого явища – ранній вступ у статеві відносини, випадкові незахищені сексуальні контакти, а також незнання про можливі способи інфікування, наслідки хвороби для жіночого організму.
Збудниками захворювання є хламідії – мікроорганізми, що паразитують в клітинної тканини і передаються від носія інфекції до здоровій людині такими шляхами:
- під час незахищеного статевого акту (основний спосіб зараження);
- через контакт з побутовими та гігієнічними приладдям;
- у процесі пологів (інфікування новонародженого матір’ю під час проходження плода через статеві шляхи жінки);
- повітряно-крапельний спосіб (можливість передачі мікроорганізмів при контакті з хворим на хламідійну пневмонію).
Особливості патогенезу хламідіозу в тому чи іншому органі або системі визначаються шляхом зараження Chlamidia trachomatis. Інфікування контактно-побутовим і повітряно-крапельним шляхом зустрічається вкрай рідко, однак така можливість передачі мікроорганізму не виключається.
Прояви захворювання
З моменту потрапляння хламідій в жіночий організм до появи перших симптомів патологічного процесу проходить інкубаційний період (від 14 до 35 днів).
Перші ознаки хламідіозу у жінок визначаються характером ураження органів сечостатевої системи:
неприємні відчуття свербіння і печіння на слизовій статевих губ;- розлади сечовипускання (якщо вогнища запалення поширюються на уретру, виникають гострі болі в процесі спорожнення сечового міхура, спостерігаються часті позиви до сечовипускання);
- незначне підвищення температури тіла (на стадії гострого перебігу захворювання);
- болі (інтенсивні спостерігаються хворобливі відчуття в області нижнього квадранта живота, в поперековій ділянці, також можуть бути малопомітними або повністю відсутнім);
- слизово-гнійні патогенні виділення жовтувато-білого відтінку, відрізняються гострим неприємним запахом;
- ерозійні освіти в області шийки матки (можуть бути виявлені тільки при гінекологічному огляді).
Нерідко симптоми хламідіозу у жінок ніяк не проявляються в організмі, ускладнюючи тим самим діагностику захворювання, призначення і контроль його ефективного лікування. При відсутності необхідної терапії можуть виникати серйозні наслідки для здоров’я.
Ускладнення патології і способи її лікування
Прихований перебіг хламідіозу, несвоєчасне або неправильне його лікування небезпечно розвитком цілого ряду гінекологічних патологій:
Запалення маткових труб, придатків, шийки і слизової оболонки матки.- Збільшення ризику формування пухлинних утворень в жіночих статевих органах.
- Хламидиозный кольпіт (запалення слизової оболонки піхви).
- Запальні процеси глибоких тканин жіночих статевих органів (ендометрит, сальпінгоофорит, сальпінгіт).
Крім того, інфікування хламідіями може викликати запальне ураження прямої кишки, руйнування м’язової тканини, суглобів, внутрішніх органів. У 50 % випадків захворювання провокує розвиток жіночого безпліддя, можливість виникнення позаматкових вагітностей.
В комплексній терапії хламідіозу у жінок активно застосовують антибіотики, імуномодулятори, ферментні та протигрибкові препарати, полівітаміни, пробіотики. На додаток призначають дієту, суворе обмеження вживання алкоголю, утримання від статевих контактів і надмірної фізичної активності, місцеве лікування вагінальними і ректальними свічками, клізмами, ваннами і тампонами. Готового алгоритму терапевтичних заходів не існує, лікар підбирає доцільну схему рішення проблеми з урахуванням індивідуальних особливостей організму та клінічної картини хвороби.
Щоб уникнути зараження і убезпечити себе від згубних наслідків хламідіозу, досить користуватися презервативами під час статевих контактів, не допускати сексуальних зв’язків з випадковими партнерами, своєчасно і систематично проходити обстеження у гінеколога.
