Хронічний холецистит – це час від часу рецидивуюче запалення жовчного міхура бактеріального, вірусного або паразитичного характеру. Існує дві форми хвороби: калькульозний і безкам’яного холецистит. Також запалення підрозділяють на катаральну, гнійну і деструктивну форми.
Причини хронічного холециститу
Хронізацію процесу викликає недостатньо пролеченная гостра форма запалення жовчного міхура.
Найбільш часто провокують загострення хронічного холециститу представники умовно-патогенної флори:
- стрепто – і стафілококи;
- ешерихії;
- протеї;
- або ж синьогнійна паличка.
Менш рідко діагностуються запалення, спровоковані грибами, гепатотропними вірусами і паразитами.
Що таке МКБ-10?
МКБ-10 – це класифікація хвороб міжнародного зразка, яка переглянута в 10-й раз. Це загальноприйнята кодування хвороб, схвалена Всесвітньою організацією здоров’я.
В ній представлена 21 категорія, кожна з яких має підрозділи у відповідністю із захворюванням і його особливостями перебігу. Наприклад:
- під першим класом зашифровані інфекційні і паразитичні захворювання;
- під другим – новоутворення;
- під третім – захворювання крові, органів кровотворення, а також порушення роботи імунної системи;
- четвертим – захворювання ендокринної системи, порушення обміну речовин і харчування;
- п’ятим – хвороби психічного характеру і т. д.
Хвороби травлення зашифровані в 11-му класі, підрозділяючись на розділи від К00 до К93. Хвороби печінки перебувають у розділах з Аж70 за К77. Захворювання жовчного міхура і жовчовивідних шляхів – під шифром від К80 до К87.
Кодування холециститу за МКХ-10
Холецистит можна зустріти під шифром К81.
Т. к. запалення стінок жовчного поділяється на гостру і хронічну форму, відповідно, кодування захворювань за МКХ-10 знаходиться під різними розділами.
Гострий холецистит
Гострий холецистит має кодування К81.0.
Сюди входять:
- ангіохолецистит;
- эмфизематозный холецистит;
- гангренозний;
- гнійний;
- і запалення жовчного міхура без утворення в ньому каменів.
Під К80.0 необхідно розуміти гострий холецистит з камінням, а під рубрикою До 80.2 шифрують самостійне існування каменів без запалення стінок жовчного міхура. Цим кодом також характеризують стану желчнопузырной коліки, холелітіазу, утворення каменів неутонченного характеру і закупорці жовчних шляхів каменем без запалення жовчного міхура.
Хронічний холецистит
Хронічний холецистит має кодування К81.1, а під К80.1 – шифрують хронічний запальний процес з камінням.
Хронічний холецистит не уточненого характеру прийнято зараховувати до групи К81.9, а інші форми запалення підпорядковуються групі К81.8.
Симптоми гострого і хронічного холециститу
Гострий холецистит можна дізнатися за наступним з’явилися симптомів:
- сильної болі в правому підребер’ї, яка відчувається відгомін у правому плечі і лопатки з правого боку;
- підвищеній температурі тіла;
- нудоті з можливою блювотою, після якої стан трохи покращується.
Причому, болю, як правило, проявляються, переважно, у вечірній або нічний час доби.
Хронічний холецистит довгий час може не нагадувати про себе, але при певних факторах загострюватися, що виражається в:
- тупий або ниючий біль в області розміщення печінки;
- нудоті, гіркого відрижці;
- безсонні;
- підвищеної дратівливості.
В деяких випадках симптоми загострення можуть бути доповнені блювотою.
Варто підмітити, що біль при хронічному холециститі носить постійний характер, з’являється вона вперше після допущеної погрішності в дієті, особливо після прийому алкоголю. Відчуття локалізується виключно а правому підребер’ї, але може віддавати в плече або лопатку праворуч або бути схожим на приступ желчнопузырной коліки. Біль завжди поєднується з нудотою.
У деяких випадках, ознаки хронічного холециститу сприймають за прояви гастриту, однак відмінною рисою захворювання може стати жовтяниця, що виникає при застої жовчі.
Особливою силою хворобливих відчуттів виявляється хронічний калькульозний холецистит, коли сдвинувшийся з місця камінь закупорює шийку жовчного міхура або протоку. Колька – це гострий, нестерпний біль. У випадку її появи необхідна термінова госпіталізація і допомога лікаря, інколи до хірурга.
Лікування гострого та хронічного холециститу
Лікування холециститу може підібрати тільки лікар, оскільки характер терапії залежно від форми захворювання, його складності та окремих особливостей, які визначаються за допомогою спеціальних досліджень.
Для усунення причини розвитку холециститу лікар призначає антибіотики (сульфаніламіди або цефалоспорини), протимікотичні або –паразитичні кошти. Для полегшення больового синдрому можливе призначення спазмолітиків.
Якщо виявлено застій жовчі, її відтоку може посприяти призначення жовчогінного препарату, а розлад у травленні вирішує лікування спеціальними ферментами.
Також дають непоганий результат фізіотерапевтичні підходи до лікування захворювання.
Якщо склад каменів при калькульозному холециститі дозволяє їх розчинити, то лікування можуть бути призначені препарати з жовчними кислотами (урсодезоксихолевої або хенодезоксихолевой).
Як можна вилікувати хронічний холецистит раз і назавжди?
Як би не хвалилася досягненнями сучасна фармакологія, медикаменти не здатні усунути рецидиви хронічного холециститу. Проте це цілком підвладне хірургії, видалення турбуючого жовчного міхура внесе серйозні корективи в подальший спосіб життя хворого, але назавжди звільнить його від хвороби.
Видалення жовчного міхура можна зробити традиційним відкритим способом, черезшкірної холецистостомией або лапароскопічним методом.
Калькульозний холецистит можна спробувати лікувати ударно-хвильової літотрипсією, однак роздроблені камені не гарантують неможливість їх повторного освіти. Тому, радикальним, але по праву дієвим методом лікування хронічного запалення є саме видалення запаленого жовчного міхура.
Профілактика хронічного холециститу
Щоб запалення жовчного міхура не переходило в хронічну стадію, його необхідно якісно пролікувати ще в гострій формі. Народні методи і способи нетрадиційної медицини, в такому разі, не актуальні, вони здатні не просто не подіяти, але й погіршити стан хворого.
Також слід пам’ятати, що до профілактики хронічного холециститу відноситься:
- правильне, дієтичне харчування, яке не сприяє утворенню каменів і застою жовчі;
- нормалізація маси тіла;
- регулярні обстеження печінки, підшлункової залози та жовчного міхура, особливо при підозрі на розвиток хвороби.
