Історія в кілограмах
Як стверджують фахівці, найбільший вплив на несформировавшиеся підліткові розум має, природно, мода. Але не можна сказати, що протягом XX століття — століття haut couture — жінки з маніакальною впертістю хотіли схуднути. В залежності від епохи змінювалися смаки та стандарти краси. Одна з перших гонок за стрункістю почалася в 20-ті роки — в епоху емансипації, автопробігів, виснажливих джазових марафонів і зародження культу молодості. Тоді манірні дами скинули з себе криноліни і корсети, замінивши їх на короткі сукні на бретельках — нові одягу були ідеально пристосовані і для танців, і для поїздок в авто. Відповідно, наявності зайвих кілограмів такі наряди не припускали. Гімнастика і дієти стали для дам звичайною справою, а проносні солі і очисні клізми, реклама яких на той час цвіла пишним цвітом, допомагали довести фігуру до досконалості. Зміни відбулися колосальні: жінки з безрозмірними стегнами і пишними грудьми залишилися лише на картинах Рубенса та в глухих селах. Прекрасним справжнім стали стрункі, коротко стрижені дівчата в стилі Коко Шанель і Марлен Дітріх.
У 40-х роках худоба була притаманна практично всім поголовно і зовсім не від хорошого життя. Друга Світова війна диктувала свої стандарти жіночої фігури. Майже десятирічна туга за толстушкам знайшла чудове втілення в моді 50-х — повертаються пишні груди, вузька талія і широкі спідниці. Втім, в 60-і ситуація знову змінилася: знову з’явилися худенькі дівчата і прості, без вишукувань сукні — в опозицію споживчому шику і батьківського буржуазності.
Набирає обертів сексуальна революція зробила кумиром мільйонів Твіггі, яку запідозрили в анорексії — вона важила всього 45 кг. Саме вона і стала першою моделлю, яку звинуватили у нездоровому вплив на підліткове свідомість. У 70-ті роки особливою популярністю стали користуватися танцювальні марафони і фітнес-зали: худоба перестає бути ідеологією, як в 60-е, і стає модою. Виснажливі дієти, аеробіка — от «хіти нового часу». Проте в 80-е в моді знову розкіш, в тому числі і тілесна. І ось знову: велика груди, корсети, «плічка», рукави-ліхтарики, пишні спідниці…
Нарешті, 90-е. І знову мода «перевертывается» від показного багатства до повного мінімалізму. Із-за війни в Перській затоці стався різкий спад споживання, і в багатьох склалося відчуття, що світ кардинально переглянув цінності. Тоді-то миллирадеры наділи ганчір’я із секонд-хенду, а на подіумах попрямували, як зомбі, моделі-вішалки з запалими очима. В ті роки і був нанесений найсерйозніший удар по зайвої ваги. І лише прихід міленіуму вселяє деяку надію, що тенденції 90-х не продовжать свою переможну ходу. У моду потихеньку повертаються жіночність, сукні та підбори. Нове покоління — не сказати, що кров з молоком, але у відсутності взагалі будь-яких форм дорікнути сучасність язик не повертається. Можливо, саме ця тенденція незабаром призведе до нового (тобто добре забутого старого) зміни стандартів.
Невагомі аргументи
Слава богу, Росія не перша країна світу за кількістю виснажених моделей. «Проблема зайвої худорлявості скоріше характерна для Заходу, навіть для Європи, але не для Штатів і Росії, — вважає директор модельного агентства «Topmodel» Наталія Трофімова. — У Росії цей бізнес розвинений не сильно, а в європейських країнах в ньому крутяться величезні гроші. Західні моделі за дефіле заробляють в рази більше наших співвітчизниць. Виходить, що там є заради чого себе мучити. Ось у нас, наприклад, погоні за худобою я не спостерігаю. Так, є худі дівчата, є і в тілі. Зараз такий час, коли потрібні різні типажі, багато різних. Дівчина може бути зовсім не красунею, але з певним шармом, з родзинкою».
На думку самих представників модної індустрії, звинувачувати глянець або тижня моди в пропаганді худорлявості не варто. Насамперед варто відповісти на питання: що робили батьки, поки їх дитина доводив себе до виснаження? В цьому плані модельєрів підтримують і лікарі. «Буває, що дівчатам вдається протягом довгого часу приховувати все від рідних, — каже лікар-психіатр Софія Братанова. — Особливо, якщо батьки багато працюють і не особливо звертають увагу на зміни, які відбуваються з їхніми чадами.
Але навіть якщо і звертають — встежити за цим дуже складно. Наприклад, дівчинка поїла, все нормально, а потім непомітно від усіх пішла в туалет і викликала у себе блювоту. Тому батькам, родичам, необхідно звертати більше уваги на своїх дочок. Якщо простежуються стрибки у вазі, зміни настрою убік депресивного, припинення менструації, без допомоги фахівця не обійтися».
Загалом, як завжди: чим раніше звернешся до професіоналів, тим більше шансів одужати. Однак лікування ускладнюється тим, що підлітки до досягнення своєї мети йдуть дуже жорстко. Якщо доросла жінка, коли їй стає погано, може махнути на все рукою і з’їсти бутерброд з ковбасою і пару тістечок, то підліток буде домагатися свого, навіть падаючи від голоду в непритомність. Адже у дітей ще не сформоване поняття про виняткової цінності власного життя.
«При захворюванні з’являються зміни поведінкового плану: дратівливість, агресивність, підліткам все рідше вдається приховувати свої негативні емоції, — продовжує Софія Братанова. — З такими пацієнтами дуже важко працювати — вони не налаштовані на лікування: вони підпорядковані єдиній ідеї, на якій зосереджені всі їх думки. Тиск на дівчаток з боку стандартів моди, які тиражує преса, телебачення та реклама, колосально. Дітям постійно нав’язують уявлення про те, якими потрібно бути та скільки потрібно важити».
Щоб лікувати анорексію, необхідно комплексне обстеження дитини всіма лікарями, у тому числі, психіатрами, психологами, терапевтами та гастроентерологами. Участь такого широкого набору фахівців пояснюється наслідками, якими чревата анорексія для організму в цілому. Так, нервова анорексія і наступна за цим критична нестача ваги небезпечні безпліддям, остеопорозом, хронічними стадіями серцево-судинних захворювань. А у 10-16% випадків справа закінчується летальним результатом.
Головна причина анорексії — відсутність довірчих відносин у родині. За статистикою, найчастіше вона зустрічається у дівчаток з високим рівнем інтелекту, відповідальних та цілеспрямованих.
«Дуже часто цією хворобою страждають саме дівчинки-відмінниці, — пояснила Софія Братанова. — Іншою причиною виникнення захворювання може стати, наприклад, така ситуація: часто, коли зайвою вагою страждає мати хворої дівчинки, підліток, боячись повторити її «доля», робить все для того, щоб цього не сталося».
Жирова політика
Світ моди ахнув, коли в серпні минулого року прямо на Тижні моди в Монтевідео загинула від голоду уругвайська модель Луїсель Рамос. Прибігла з подіуму переодягнутися, впала і померла. Однак і до цього деякі країни намагалися якось боротися з «худими» стандартами моди. У ранг державної політики боротьбу з анорексією першої звела Іспанія. Ініціатива, звісно, належала мамам. Почалося все ще в 1991 році, коли 10 мадридських сімей, діти яких страждали від «розлади функції харчування» об’єдналися, щоб допомагати один одному. Вони ще не розуміли, що мають справу з серйозною хворобою. Асоціацію назвали «Аданер», і незабаром виявилося, що таких сімей не десятки, а тисячі. Сьогодні філії «Аданер» знаходяться в 11 містах країни, а сама асоціація отримала підтримку депутатів Молодіжного об’єднання соцпартії Мадрида.
Пакт про заборону виходу на подіум моделей, які мають розмір менше 38-го (наш 44-й), був прийнятий владою Мадрида ще сім років тому. У мерії справедливо вирішили, що підбурювання до анорексії так само небезпечно, як і поширення ідей тероризму або ксенофобії. Однією ж із найбільш гучних акцій мерії іспанської столиці стала заборона на допуск занадто худих моделей на подіум: в 2006 році на Тижні високої моди в Мадриді за неприродну худорлявість «дискваліфікували» п’ятьох — вперше у світі. Стільки ж зняли і на показі цього року.
Тим часом, в Іспанії вважають, що вжиті заходи — це тільки початок. Днями мерія Мадрида прийняла новий пакт: на створення інституту з вивчення анорексії був виділений мільйон євро. На даний момент вже розроблені програми зі здорового харчування в школах, а також по боротьбі з продажем «унікальних і ексклюзивних» засобів для схуднення.
Очевидно, що боротьба з анорексією все більше стає боротьбою з політичним підтекстом.
Цілком ймовірно, що зміна стандартів краси відбудеться в найближчому майбутньому. Багато дизайнери вже починають використовувати в своїх показах моделей, наближених до звичайним жінкам, яких ми щодня бачимо на вулицях. Тенденція така, що кумири мільйонів дівчаток-підлітків зараз — співачки Бейонсе та Дженіффер Лопес — далеко не худі. Переглянути розміри обіцяли навіть такі гіганти модної індустрії, як «Zara» та «Mango». Ідеологом же нових стандартів виступила міністр у справах молоді та спорту Італії Джованна Меландрі, яка також висловила стурбованість сплеском анорексії у своїй країні. Міністр пояснила, що не можна вважати нормою те, що худоба — це запорука життєвого успіху. Влада має намір запровадити в уми і на подіуми «середземноморський стандарт краси» — по формулюванню Миландри, «сонячний, життєрадісний, а не безтілесний». Разом з новим стандартом рекомендовано «розбавляти» колекції європейськими розмірами від 42-го до 46-го.
До борців за здоровий образ в моді приєдналися і в Нью-Йорку. Там Американський рада дизайнерів видав список своїх рекомендацій, правда, «добровільних», стосуються того, що добре б якось обмежити появу на подіумах «вішалок». У Лондоні організатори лютневої Тижня моди заборона не ввели, але теж попросили учасників численних дефіле обійтися без худих моделей. І навіть президент Паризької палати моди Дідьє Грюмбах не встояв перед натиском нової тенденції. Він заявив, що поширення анорексії — проблема соціальна, а не професійна, і порекомендував «лікувати» її не заборонами, а інформацією. Буквально днями стало відомо про те, що міністр охорони здоров’я Франції Ксав’є Бертран вже створив робочу групу, яка підготує рекомендації для модельєрів і рекламодавців. Можливо все це і послужить зміну тенденцій, і перше десятиліття третього тисячоліття увійде в історію як ера жіночною і здорової моди.
Катерина Макаркова
http://www.strana.ru/
