Гемолітичний криз виникає внаслідок вираженого гемолізу еритроцитів. Спостерігається при вродженій і набутих гемолітичних анеміях, системних захворюваннях крові, переливання несумісної крові, дії різних
гемолітичних отрут, а також після прийому деяких медикаментів (сульфаніламідів, хінідину, групи нітрофуранів, амі-допиркка, резохин та ін).
Клінічна картина
Разаитие кризу починається з появи ознобу, слабкості, нудоти, блювоти, переймоподібних болів у животі і попереку, наростанням задишки, підвищення температури тіла, иктерич-ності слизових і шкіри, тахікардії.
При важкій кризі різко знижується артеріальний тиск, розвивається колапс та анурія. Часто спостерігається збільшення селезінки, а іноді і печінки.
Характерні: швидко розвивається виражена анемія, ретикулоцитоз (досягає 20-40 % ), нейтрофільний лейкоцитоз, повыщение вмісту непрямого (вільного) білірубіну, нерідко позитивні тести Кумбса (при ауто-імунної гемолітичної анемії), наявність у сечі уробіліну і вільного гемоглобіну (при внутрішньосудинному гемолізі).
Диференціальний діагноз проводиться між захворюваннями, що призводять до розвитку гемолізу (вроджена та набуті гемолітичні анемії), а також посттрансфузнон-ним гемолізом, гемолізом внаслідок дії гемолітичних отрут і деяких лікарських препаратів.
При вродженій гемолітичної анемії визначаються збільшення селезінки, ретикулоцитоз, микросфероцитоз, зниження осмотичної стійкості еритроцитів та високий рівень в крові непрямого білірубіну.
У діагностиці аутоімунної гемолітичної анемії важливе значення мають дані анамнезу (тривалість захворювання, наявність подібного захворювання – у найближчих родичів), а також позитивні реакції Кумбса і показники кислотної эритрограммы.
Діагноз гемолітичного кризу внаслідок переливання несумісної крові грунтується на даних’ анамнезу, визначення групи крові донора і реципієнта, а також проведення проби на індивідуальну сумісність.
Вказівка в анамнезі на контакт із токсичними речовинами або на прийом лікарських препаратів, які можуть викликати гемоліз, а також відсутність у хворих еритроцитарних антитіл, микросфероцитоза і зниження рівня глюкозо-6-фосфатдеги^огеназы дають підставу вважати, що гемолітичний криз розвинувся внаслідок дії гемолітичних отрут або токсичної дії медикаментів.
Комплекс невідкладних заходів
Терапія антигістамінними і гормональними препаратами: в/в ввести 10 мл 10 % розчину хлориду кальцію або глюконату кальцію, п/к ввести 1-2 мл 1 % розчину димедролу, 1 мл 2 % розчину промедолу і в/м 60-90 мг перед-низолона.
Введення вазоконстриктивных препаратів та серцевих гли-козпдов: в/в крапельно 1 мл 0,06 % розчину корглякона на 500 мл 5 % розчину глюкози або ізотонічного розчину хлориду натрію; п/к або в/в 1-2 мл розчину мезатону.
Для профілактики гострої ниркової недостатності показано краплинне в/в введення 400-600 мл 4-5 % розчину гідрокарбонату натрію, при розвитку її-заходи, спрямовані на поліпшення функції нирок (див. с. 104).
При посттрансфузионном гемолізі призначити паранефраль-ву блокаду і в’/в краплинно ввести манітол з розрахунку 1 г на 1 кг маси тіла.
При повторних гемолітичних кризах, що протікають з переважним внутрішньоклітинному гемолізом, показана спленектомія.
Обсяг медичних заходів у частинах і військово-лікувальних установах
В МПП (військовому лазареті). Діагностичні заходи: загальний аналіз крові, сечі.
Лікувальні заходи: в/в введення хлориду кальцію або глюконату кальцію; п/к введення промедолу з димедролом і кордиамином. При колапсі показано введення ?.:езатона і кофеїну. Евакуація хворого в омедб і госпіталь санітарним транспортом на носилках у супроводі лікаря (фельдшера).
В омедб чи госпіталі. Діагностичні заходи: термінова консультація терапевта і хірурга, клінічний аналіз крові та сечі, дослідження в сечі вільного гемоглобіну, визначення в крові прямого і непрямого білірубіну; эритрограмма, імунологічні реакції (тести Кумбса).
Лікувальні заходи: проводити терапію, спрямовану на компенсацію серцево-судинної недостатності, кор гликоном, мезатоном, норадреналином; призначити антибіотики широкого спектра дії; ввести в/м 60-90 мг перед-низолона; проводиться при неефективності терапії-спленектомія. При розвитку гострої ниркової недостатності про водити кого.плекс заходів, зазначених у розділі лікування гострої ниркової недостатності.
