А. С. Ісаєва
Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна
Medicus Amicus 2002, #5
Метою терапії артеріальної гіпертензії (АГ) є підвищення якості і збільшення тривалості життя пацієнтів. Всесвітньою організацією охорони здоров’я, Міжнародним товариством гіпертензії в 1999 році для цього рекомендовані 5 груп лікарських препаратів, які отримали назву засобів першої лінії. Препарати різних груп при однаковому в еквівалентних дозах гіпотензивний ефект мають різні абсолютні та відносні показання та протипоказання застосування (табл.) [5].
При великому виборі і чітких рекомендацій призначення препаратів навіть першої лінії (табл.) проблема ефективності терапії АГ, особливо в тому, що стосується досягнення цільових рівнів АТ, не знімається. За даними звіту об’єднаного Національного комітету з профілактики, виявлення, вивчення та лікування високого артеріального тиску (JNCVI) [2], тільки у 27% пацієнтів вдається досягти його адекватного контролю і, наприклад, в Північній Америці, Європі та Австралії [3] кількість пацієнтів з неадекватним контролем коливається від 50 до 75%.
Частково завдання досягнення цільових рівнів АТ вирішується з використанням трьох різних способів: 1) підвищення дози препарату, з яким, однак, пов’язано збільшення кількості побічних ефектів, 2) призначення комбінованої терапії, що має певну «фінансове навантаження» для пацієнта і часто ускладнює схему терапії (збільшення кількості таблеток і кратності їх прийому), 3) більш суворий контроль за дотриманням призначень лікаря, що вимагає додаткових витрат часу.
Одним з можливих шляхів підвищення ефективності терапії АГ є підбір гіпотензивного засобу по реакціях нейрогуморальної регуляції (НГР) на нього в гострій фармакологічній пробі. Підхід дозволяє враховувати гетерогенність патогенетичних механізмів, що лежать в основі розвитку АГ у пацієнта. Він привабливий ще і тим, що в підборі лікарського препарату враховуються реакції НГР, є одночасно одним з механізмів розвитку АГ та дії гіпотензивних засобів.
Оцінка реакцій НГР у пацієнта з АГ на гіпотензивний препарат у гострій фармакологічній пробі може бути здійснена безліччю методів.
Найбільш простим є визначення артеріального тиску (АТ) і числа серцевих скорочень (ЧСС) при проведенні проби в базальних умовах, при фізичному навантаженні і з використанням функціональних тестів [4]. Найбільш поширеними тестами для визначення активності окремих ланок НГР є проба Вальсальви, проба з масажем каротидного синуса і глибоким диханням. Дані тести дозволяють оцінити реакцію АТ і ЧСС в умовах активації парасимпатичної системи. На користь можливої ефективності гіпотензивного препарату будуть свідчити зниження артеріального тиску і ЧСС не тільки в базальних умовах, але і при фізичному навантаженні, а також посилення відповіді парасимпатичної системи на функціональні тести.
Найбільш точно оцінити реакції НГР і підібрати ефективний для пацієнта гіпотензивний препарат можна на сьогодні з використанням технології спектрального аналізу варіабельності серцевого ритму (ВСР).
Технологія заснована на уявленнях, згідно з якими серцевий ритм знаходиться під контролем НГР і його поцикловые (від одного циклу до іншого) зміни відображають стан НГР. У технології із загальною потужністю спектру ВСР (площа під кривою спектру ВСР) асоціюється загальна потужність НГР, а з потужностями трьох її складових, виділених на малюнках 1 і 2 трьома кольорами, потужності ланок НГР. Потужність зеленої складової (площа під нею) відповідає потужності гуморального, коричневої — симпатичного і жовтої — парасимпатичного ланки НГР. Умовою індивідуально більш високого стабільного гіпотензивної дії препарату є підвищення загальної потужності НГР в гострій фармакологічній пробі [1]. Приклад на рис. 1 демонструє позитивну реакцію (збільшення) потужності НГР з гіпотензивним препаратом у гострій фармакологічній пробі та через 1 місяць після лікування, а приклад на рис. 2, відповідно, негативну. Якщо позитивна реакція на препарат, слід чекати більш сильного його позитивного впливу на зміни артеріального тиску і якість життя пацієнта.
Індивідуальний підбір гіпотензивних препаратів підвищує ефективність терапії АГ.
Кращим способом підбору є спектральний аналіз ВСР, проте в найпростішому випадку можна орієнтуватися на результати визначення АТ і ЧСС у гострій фармакологічній пробі, обов’язково в базальних умовах і при фізичному навантаженні, або інших функціональних пробах.
Література
1. Яблучанский Н.І., Ісаєва А. С. Нейрогуморальна регуляція і вплив на якість життя медикаментозної терапії артеріальної гіпертензії.//IX Російський національний конгрес»Людина і ліки» (2002).
2. Jane E. O rorke, W. S. Richardoson. What to do if blood pressure difficult to control.//BMJ, 322 (2001).
3. Materson BJ, Single drug therapy in man. A comparison of six antihypertensive placebo controlled studies// N Engl J Med, 328 (1993).
4. Owens PE, Lyons S, o’brien E. Can heart rate predict blood pressure response to anti-hypertensive drug therapy?// J Hum Hypertens, 12(4) (1998).
5. 1999 World Health Organization — International Society of Hypertension guidelines for the Management of Hypertension//J. Hypertension, 11 (1999).
