Гіпофізарна кома розвивається в результаті вираженої гормональної недостатності гіпофізу. Частіше спостерігається у хворих внаслідок органічного ураження гіпоталамо-гипофизарноН області.
Клінічна картина
Виникнення кризу нерідко передують стресорні ситуації: операції, травми, психо-емоційне перенапруження, інфекційні захворювання.
Гипопитуитарный криз зазвичай розвивається поступово, коматозного стану може передувати період затормо-женности. Гостре початок можливо при крововиливі в пухлину гіпофіза.
Клінічна картина кризу залежить від переважання недостатності тієї чи іншої периферичної залози і супутніх захворювань.
При гіпофізарній комі спостерігаються втрата свідомості, поверхневе дихання, гіпотермія, блідість і сухість шкірних покривів, тахікардія або брадикардія, різке зниження артеріального тиску, набряки типу микседематозных,
Характерні: гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпоглікемія (може бути вираженою), зниження рівня 17-ОКС у крові та сечі і 17-КС в сечі, зниження рівня тропных гормонів гіпофіза (адренокортикотропного, фолликулостимулирую-ного, тиреотропного, соматотропного, гормону, що стимулює інтерстиціальні клітини, і лютеїнізуючого гормону), тироксину, білковозв’язаного йоду і кортизолу.
Диференціальний діагноз проводиться з надпочечниковым кризом, гіпоглікемічної комою і мікседематозной комою. Основним диференціально-діагностичним ознакою гіпофізарної коми є пангіпопітуітарізм. При мікседематозной і надниркової комах є ознаки вираженої недостатності тільки однієї периферичної залози. Р. ипоглпкемическая кома відрізняється від гіпофізарної тим, що при неч не спостерігаються ознаки пангипопитуитаризма.
Комплекс невідкладних заходів.
Введення 30-60 мг преднізолону в/в і гідрокортизону по 50-100 мг в/м через кожні 6′-8 год і дезоксикортикостерон-ацетату по 1-2 мл на добу. Поступове зігрівання хворого.
В/в крапельне введення глюкози і хлориду натрію під контролем артеріального тиску, рівня глікемії та електролітного складу крові. Тиреоїдин призначається в дозі 50 мг на добу або трииодтиронин в дозі, що не перевищує 10-20 мг на добу.
При відновленні обмінних процесів слід переходити на введення префизона в/м по 1-2. мл щодня.
Показана терапія анаболічними гормональними препаратами (ретаболіл по 50 мг в/м .або нероболил).
Обсяг медичних заходів у частинах і військово-лікувальних установах
В МПП (виття^ому лазареті). Діагностичні заходи: вимірювання артеріального тиску, реєстрація ЕК.Р, визначення вмісту цукру в сечі і ацетону за допомогою наборів для експрес-аналізу.
Лікувальні заходи: в/в краплинно ввести 30-60 мг перед-низолона на 500 мл фізіологічного розчину в/м 100-125 мг гідрокортизону. Потім в/в ввести 20 мл 40 %. розчину глюкози і п/к-2,0 мл кордіаміну. Необхідно зігріти хворого і евакуюють в омедб або госпіталь на носилках у супроводі лікаря (фельдшера).
В омедб і госпіталі. Діагностичні заходи: термінова консультація невропатолога, терапевта, визначення рівня цукру, натрію, хлоридів та калію в крові, вміст натрію, калію і хлоридів в сечі, рентгенографія турецького сідла, реєстрація ЕКГ, дослідження 17-ОКС в добовому кількості сечі (при можливості-визначення вмісту в крові 17-ОКС і 17-КС у добовій сечі).
Лікувальні заходи: продовжувати введення гідрокортизону по 100-125 мг через кожні 6-8 год, ДОКСА по 1-2 мл на добу. У разі недостатньої ефективності проведеної терапії перейти на в/в введення преднізолону в дозі 30-60 мг. Продовжити введення глюкози і хлориду натрію під контролем рівня глікемії і змісту натрію і калію в крові. Призначити тиреоїдин або трииодтиронин. Ввести в/м ретаболіл. Симптоматична терапія за показаннями.
В подальшому перейти на замісну терапію префи-зоном.
