Гіперкальціємія

Переклад: Єлагін Р. В.

Концентрація вільного (іонізованого) Са2+ плазми залежить від рН артеріальної крові (збільшується при ацидемії) та вмісту альбуміну в плазмі.

Іонізоване Са2+ = Виміряна величина концентрації Са2+ [40 — альбумін сироватки (в г/л)] . 0,02 (наприклад, якщо вимірювана величина Са2+ = 2,10 ммоль, а альбумін = 30 г/л, то скоригований Са2+ = 2,10 + [(40 — 30) . 0,02] = 2,30 ммоль.

Причини гіперкальціємії

Первинний (або третинний) гіперпаратиреоз

Злоякісні новоутворення

— гуморальна гіперкальціємія

— локальна остеолитическая гіперкальціємія (наприклад, мієлома, метастази)

Гіпертиреоз

Грануломатозы (саркоїдоз)

Лікарські

— інтоксикація вітаміном Д

— молочно-лужний синдром

— тіазидні діуретики

— препарати літію

Малорухливість (хвороба Педжета)

Доброякісна сімейна гіпокальциурична гіперкальціємія

Інфекція вірусом HTLV-1 може проявлятися вираженою гіперкальціємією

Феохромоцитома (у складі МЕН 2-го типу)

Прояви

При відсутності симптомів гіперкальціємія виявляється при стандартному біохімічному обстеженні

Шлунково-кишкові прояви: біль у животі (іноді інтенсивні), нудота, блювання, запор

Поліурія, полідипсія або дегідратація

Слабкість, підвищена стомлюваність, анорексія та погане самопочуття

Депресія, зниження маси тіла

Камені в нирках і ниркова недостатність

Важка гіперкальціємія може викликати дезорієнтацію, делірій або кому

Раптова зупинка серця

Інструментально-лабораторні дослідження при гіперкальціємії

Са2+, РО43-, Mg2+ плазми

Сечовина та електроліти

Печінкові функціональні проби

Рентгенологічне дослідження грудної клітки

Рівень ПТГ плазми

Добова екскреція кальцію сечі

цАМФ сечі

Невідкладна терапія необхідна при:

Концентрації кальцію більше 3,5 ммоль/л

Порушення свідомості або дезорієнтації

Артеріальної гіпотензії

Інтенсивних болях в животі

Важкої дегідратації, що викликала ниркову недостатність (преренального типу)

Лікування

Проводите регідратацію фізіологічним розчином. Залежно від центрального венозного тиску (ЦВТ), діурезу і функції серця протягом 24 год необхідно ввести від 3 до 6 л.

Якщо сечовиділення відсутнє протягом 4 год, встановіть сечовий катетер і забезпечте центральний венозний доступ для моніторингу ЦВТ.

Після відновлення об’єму циркулюючої крові (ОЦК) продовжуйте інфузію фізіологічного розчину та додайте фуросемід по 120 мг кожні 4 год. Продовжуйте ретельний моніторинг ЦВТ з метою запобігання гіпер – або дегідратації.

Слідкуйте за електролітами плазми, особливо До+ і Mg2+, зміст яких може швидко знижуватися під час регідратації при призначенні фуросеміду. Відновлюйте зміст цих електролітів шляхом внутрішньовенного введення препаратів До+ (з розрахунку 20-40 ммоль калію на 1 л фізіологічного розчину) і Mg2+ (до 2 ммоль магнію на 1 л фізіологічного розчину).

Якщо перераховані заходи не призвели до адекватного зниження Са2+ плазми (Са2+, як і раніше, більше 2,8 ммоль), слід розглянути доцільність призначення таких препаратів:

— Глюкокортикостероїди (преднізолон 30-60 мг перорально 1 раз на день). Найбільш ефективні при гіперкальціємії, обумовленій саркоїдозом, миеломой або інтоксикацією вітаміном Д.

— Кальцитонін лосося 400 ОД кожні 8 ч. Його дія розвивається швидко (протягом декількох годин), але триває лише 2-3 дні (тахіфілаксія).

— Динатрію памідронат — бисфосфонат, який зв’язується з гидроксиапатитами кісткової тканини і пригнічує активність остеокластів, тим самим викликаючи зниження вмісту Са2+ у плазмі. Призначається внутрішньовенно по 30-90 мг кожні 4-6 год (загальним правилом є призначення 30 мг кожні 4 год при рівні Са2+ < 3 ммоль/л; 60 мг кожні 8 год при рівні Са2+ 3-4 ммоль/л; 90 мг кожні 24 год при рівні Са2+ > 4 ммоль/л). Рівень кальцію починає знижуватися через 48 год і залишається на зниженому рівні до 14 днів.

Сімейна доброякісна гіпокальциурична гіперкальціємія: характеризується підвищеним вмістом кальцію в плазмі і нормальної його добовою екскрецією. Викликає мало симптомів (невелика слабкість або сонливість). Рівень ПТГ у крові може бути підвищена, проте паратиреоидэктомия не викликає поліпшення стану.

Література:

P. Ramrakha, K. Moore. Oxford Handbook of Acute Medicine.

ВАМ ТАКОЖ МОЖЕ СПОДОБАТИСЯ