Етіологічний спектр пневмоній залежить від критеріїв її діагностики. Дані про переважання вірусів в етіології пневмоній справедливі при розширених критерії діагностики. Провідну роль вірусів в етіології бронхіоліту, не супроводжуються інфільтрати або вогнищами в легенях, доводить їх успішне лікування без антибіотиків. Серед уражень легенів, що супроводжуються осередковими або инфильтративными змінами, 77-83% обумовлені бактеріальними збудниками. Наведені нижче дані про бактеріальної етіології пневмоній цілком порівнянні, хоча і були отримані різними методами виявлення збудника: в пунктатах легені, у плевральному ексудаті, виявленням AT до хламідій та мікоплазми, пневмококових імунних комплексів .Пневмонії, що розвинулися в лікарні або у дітей, які отримували до цього (за 4-6 тижнів) антибіотики, по етіології відрізняються від позалікарняних пневмоній.
Пневмонії новонароджених. Внутрішньоутробні пневмонії в розвинених країнах найчастіше викликаються стрептококами групи В, рідше — інші збудники (кишкова паличка, Klebsiellapneumoniae, золотистий і эпидерматьный стафілококи), а при антенатальному інфікуванні — стрептококи груп G та D, Listeriamonocytogenes, TreponemapaHidum. Аналогічна етіологічна структура характерна для ранніх пневмоній, пов’язаних зі ШВЛ. Пізні асоційовані з ШВЛ пневмонії частіше обумовлені P. aeruginosa, Acinelobacter, Serratia, эпидермальным і золотистим стафілококами, в т. ч. метицилін-резистентні-мі, нерідко в асоціації із грибами роду Candida, мікоплазма-ми та Chlamidiatrachomatis.
Позалікарняних пневмонії у дітей перших 6 міс життя можна розділити на дві групи, що відрізняються за клінічними проявами та етіології: типові пневмонії — фокальні (вогнищеві, зливні), що розвиваються на тлі фебрильної гарячки, і атипові — переважно з дифузними змінами в легенях, що протікають при незначно підвищеною або нормальною температурою тіла.
Типові пневмонії найчастіше розвиваються у дітей з звичної аспірація їжі (з рефлюксом та/або дисфагією), а також як перша маніфестація муковісцидозу, імунних дефектів. Основні збудники — кишкова паличка та інша грамнегативна кишкова флора, стафілококи, рідко Momxellacatarrhalis. Рідше збудниками є пневмококи і Н. influenzae, зазвичай у дітей, що мають контакт з хворим на ГРВІ (зазвичай іншою дитиною в сім’ї). : Збудником атипових пневмоній найчастіше є Chlamidiatrachomatis, інфікуються дитини при пологах, значно рідше — Pneumocystiscarinii(у недоношених, а також ВІЛ-інфікованих); етіологічну роль М. hominisта U. urealyticumвизнають не всі.
Позалікарняних пневмонії у дітей 6 міс—5 років найчастіше (70— 88%) викликає S. pneumoniae, з пунктатів легких пневмокок часто висівають разом з безкапсульной Н. influenzae[11]. Н. influenzaeтипу b виявляють рідше (до 10%), він обумовлює разом з пневмококком більшість випадків пневмоній, ускладнених деструкцією легеневої і плевритом. Стафілококи виділяють рідко. «Атипові» пневмонії, викликані Mycoptasmapneumoniae, спостерігають у 15%, а спричинені Chlamidia pneumoniae — у 3-7%. З вірусів в цьому віці найчастіше выяатяют респіраторно-синцитіальний вірус, віруси грипу і парагрипу, рино – та аденовіруси (типу 1, 2, 3, 4, 5, 7, 14, 21 і 35) [18,19]. часто разом з бактеріальними збудниками. При змішаної вірусно-бактеріальної інфекції вірус, очевидно, виступає як фактор, що сприяє інфікуванню нижніх дихальних шляхів бактеріальною флорою. Позалікарняних пневмонії у дітей 7-15 років. Типові (пневмококковые) пневмонії становлять 35-40% всіх випадків, атипові пневмонії, спричинені М. pneumoniaeта С. pneumoniae, — 23-44% і 15-30% відповідно. Н. influenzaeтипу b практично не виявляють, у рідкісних випадках викликає пневмонію піогенний стрептокок, що поширюється лімфогенно з вогнища в мигдалинах.
Внутрішньолікарняні пневмонії відрізняють від позалікарняних спектром збудників та їх резистентністю до антибіотиків, що обумовлює більшу тяжкість і частоту ускладнень, що і визначає високу летальність. В їх етіології грає роль як лікарняна флора (часто резистентна до антибіотиків), так і аутофлора хворого, резистентність якої багато в чому залежить від попереднього антибактеріального лікування. Характер мікрофлори залежить від профілю стаціонару та епідеміологічного режиму. В якості лікарняних збудників в педіатричних стаціонарах частіше за інших виступають кишкова паличка-Klebsiella pneumoniae, Proteus spp., цитробактеры, епідермальний або золотистий стафілокок, у т. ч. метицилін-резистентні. Інфікування нерідко відбувається при маніпуляціях (катетеризація, бронхоскопія, торакоцентез).
Пневмонія, що розвинулася в перші 72 год ШВЛ, при її початку незабаром після надходження, зазвичай обумовлена аутофлорой — пневмококком, Н. influenzae, M. pneumoniae. Починаючи з 4 доби ШВЛ відбувається їх зміна на P. aeruginosa, Acinetobacter, К. pneumoniae, Serratia, S. aureus. Якщо ШВЛ розпочато з 3-5-го дня перебування хворого у стаціонарі, більш імовірна всередині лікарняна флора. f Пневмонії у хворих з імунодефіцитами. При недостатності гуморальної ланки імунітету викликають пневмонію пневмококи, стафілококи, ентеробактерії. У дітей з первинними клітинними імунодефіцитами, ВІЛ-інфікованих та хворих на Снід, а також при тривалій терапії ГК пневмонії частіше обумовлені P. cariniiі грибами Candida, рідше цитомегаловірусом, М. avium—intraceilulareі грибами. У хворих гострим лейкозом і лімфомами на тлі нейтропенії пневмонію викликають бактерії, так і віруси і гриби. При терапії супроводу» протигрибковими препаратами, ко-тримоксазолом і ацикловіром кандиди, віруси герпесу і пневмоцисты відіграють невелику роль в етіології пневмонії. При трансплантації солідних органів (нирки, серце) пневмонії часто викликає ци-томегаловирус, після трансплантації червоного кісткового мозку на фоні нейтропенії — стафілококи і P. aeruginosa, на тлі імунодепресії — цитомегаловірус, аденовіруси, віруси герпесу, часто в поєднанні з P. cariniiта грибами, в пізнішій стадії — пневмококком і Н. influenzae.
