Горський В. Б.
(Лабораторія спортивної, психології та психогігієни, зав. – докт. мед. наук Л. Д. Гессені. Всес. н. в. ін-ту фізичної культури, р. Москва; Кафедра психології Чуваської педагогічного ін-ту, м. Чебоксари)
Рання спеціалізація, омолодження збірних команд (особливо у ряді видів спорту), великий обсяг і інтенсивність тренувальних навантажень, кількість і напруженість змагань – все це призводить до необхідності навчати психічної саморегуляції (ПСР) юних спортсменів.
Дана робота показує можливість навчання юних спортсменів певної високою мірою ПСР при застосуванні використовуваної в даній роботі методиці навчання .
Випробовувані – юні плавці 10 – 12 років р. Чебоксари.
В практичній роботі, що проводиться з 1975 року, з дослідження можливості застосування на тренуваннях і змаганнях ПСР юними спортсменами, були визначені наступні форми психічної саморегуляції, що дають значний позитивний ефект.
1. Самовнушенное перевтілення особистості ( плану технічної підготовки). Застосування включає в себе:
a) знання відмінностей техніки того спортсмена, у якого належить перевтілюватися; чим ясніше спортсмен представляє відмінності, тим ефективніше зміни;
b) самовнушенное перевтілення на певний час (у тренованого спортсмена займає кілька десятків секунд); заздалегідь замислюється зворотне перевтілення, яке відбудеться мимовільно в заданий час; реалізацію перевтілення показує змінилася техніка, амнезія дій, виконаних у перевоплощенном стані (за самоотчетам і спостереженнями); можливе застосування і неповного перевтілення із заздалегідь задуманим самоусвідомленням;
c) після перевтілення пропонується плисти не намагаючись, а як плывется само собою. Певний час зберігається змінена покращена техніка; у цій частині плавець сам зауважує змінилася без його свідомих зусиль техніку; повторення цього прийому в поєднанні зі звичайною методикою, як додаток до неї, дозволяє покращувати технічну підготовку.
2. Застосування самовнушенного сну з задуманими сновидіннями. При цьому в частинах «a» і «c» виконують те ж, що і в першому випадку, а в честі «b» плавець засинає з попередніми самонавіюванням «спати 2 хвилини і бачити сон з вмістом – пливу правильно» (в самоотчетах – «спав і бачив сон»).
Ефект змін техніки видно з першого разу, але для закріплення необхідні повторення.
Відмінність даних прийомів у тому, що ставиться за мету, щоб спортсмен деякий час плавав під впливом самонавіювання, як вже вміє правильно плавати, без свідомої коригування техніки. Це оцінюється позитивно і як вносить різноманітність у процес навчання.
Пропоновані форми психічної саморегуляції для технічної підготовки позитивно оцінені тренерами СДЮСШОР з плавання р. Чебоксари.
3. Самовнушенный сон у процесі виконання спортивних вправ – особливе самовнушенное стан, що супроводжується релаксацією м’язів, що не беруть участь в роботі, суб’єктивно переживається як сон (припинення осознавания на задумане час), що приносить (за самоотчетам) відчуття «спав і відпочив».
Досліджувався вплив цього Прийому, який використовується в процесі проплывания дистанції 100 метрів (сон 4 рази за 12 секунд), на результат:
a) порівнювався час проплывания дистанції 100 м з застосуванням самовнушенного сну і без застосування самонавіювання, в однакових умовах, при завданні плисти з рівною силою, в обох випадках прагнучи показати максимальний результат;
b) порівнювалися співвідношення результатів з застосуванням і без застосування самонавіювання по відношенню до контрольної групи.
Завдання виконувалися спортсменами в парах (один спортсмен з дослідної і одні з контрольної групи). Проведено з хлопчиками – 91 вимір, з дівчатками – 40. Експериментальна група – 14 осіб.
Аналіз результатів показав наступне.
Дистанції із застосуванням самовнушенного сну були пройдені хлопчиками швидше в середньому на 2,05 сек. (відмінність достовірно з рівнем ймовірності Р < 0,001); дівчатками швидше, в середньому на 2,78 сек. (відмінність достовірно з рівнем ймовірності Р < 0,001). Якщо спортсмен експериментальної групи не застосовував самонавіювання, то його результат по відношенню до контрольної групи був гірше, в середньому на 0,7 сек., якщо ж застосовував самовнушенный сон, то краще, в середньому на 1,49 сек.
Лабораторний експеримент, проведений в лабораторії спортивної психології і психогігієни (кількість учасників – 20 осіб), показав, що самовнушенный сон, застосовуваний у процесі виконання монотонної роботи до відмови, не припиняючи діяльності (сон на 1 хвилину через кожні 3 хвилини), дозволяє більш довгостроково виконувати монотонну роботу, зберігаючи гарне самопочуття.
Особливості та позитивні сторони цього прийому психічної саморегуляції полягає в тому, що прийом можна виконувати багаторазово і тривало. Наприклад, у лабораторному експерименті, в роботі не велоергометрі протягом двох годин, виконуючи монотонну роботу до відмови, спортсмен засинав на 1 хвилину 30 разів. Пропливаючи дистанцію 1500 метрів, плавець може засипати на 12 секунд 60 разів (зберігаючи глибину сну), навіть дещо збільшуючи швидкість (при хорошій техніці) в процесі самовнушенного сну.
У цьому прийомі немає вираженої спрямованості на мобілізацію сил. Позитивний ефект ймовірно відбувається за рахунок періодичної перебудови форми активності (засинаючи самовнушенным сном спортсмен продовжує плисти неосознаваемо), що дає відчуття відпочинку при пробудженні.<…>.
Запропоновані форми реалізації психічної саморегуляції можуть знайти застосування у вихованні і спорті.
Психологічний Центр «EgoLand»
