Е. Н. Жукова
Кафедра госпітальної терапії Омської медичної академії. Омськ
РЕЗЮМЕ
У хворих хронічним рецидивуючим панкреатитом і хронічним фиброзирующим панкреатитом виявлений дефіцит інгібітора протеаз — альфа1-антитрипсину. Автор вказує на первинний характер дефіциту і дає йому обґрунтування.
SUMMARY
DEFICIT OF PROTEASE INHIBITOR (ALFA1-ANTITRIPSIN) IS A RISK FACTOR OF THE APPEARANCE AND RELAPSE OF CHRONIC PANCREATITIS.
Gzukova E. N.
The deficit of protease inhibitor (alfa1-antitripsin) was revealed in parients with chronic relapsing chronic fibrosis pancreatitis. The author considers that this deficit is primary.
У механізмах запалення ні в одному органі протеолітична агресія не відіграє такої ролі, як в підшлунковій залозі з її насиченістю протеазами. За існуючим думку саме з їх активації починається запальний процес в залозі при розвитку гострого і хронічного панкреатиту. Звідси важливість оцінки стану інгібіторів протеаз, які блокують протеоліз на початку активації і стримують його в процесі запалення.
Початкова фаза загострення хронічного панкреатиту полягає в активації трипсину з трипсиногена з подальшою участю в запаленні, що виділяються з лізосомальних ферментів нейтрофілів і які вивільняються з пошкоджених ацинарных структур протеаз [2, 4]. У вогнищі запалення основну гальмуючу функцію проти протеолітичних ферментів виконує генетично детермінований інгібітор — альфа1-антитрипсин. Спадкове відсутність цього інгібітора або його спадковий дефіцит, обумовлений повільним вивільненням з печінки, визначає безперешкодну агресію протеаз у вогнищі запалення [5]. Той факт, що при загостренні хронічного панкреатиту запалення протікає з високим рівнем у крові панкреатичних, а при деяких формах і лізосомальних ферментів [1], свідчить про подолання агресивними протеазами антипротеолитической захисту.
Мета дослідження. З’ясувати механізм подолання ендогенних інгібіторів протеаз протеолітичними ферментами при двох різних формах хронічного панкреатиту.
Метод дослідження. Визначення альфа1-антитрипсину в сироватці крові за методом Рейдермана.
Результати та обговорення
Під нашим спостереженням знаходилося 82 хворих із загостренням хронічного панкреатиту. З них, за класифікацією А. А. Шелагурова, 37 були з хронічним рецидивуючим панкреатитом і 45 з хронічним фиброзирующим панкреатитом.
При хронічному рецидивуючому панкреатиті протеолітична активність трипсину дорівнювала 7,95+/-0,4 од, значно перевищуючи рівень здорових осіб 3,13+/-0,55 (р<0,001). Вміст у крові лізосомальних ферментів, за їх маркеру — кислої фосфатазе, у всіх 37 хворих було підвищено від 0,156 до 0,280 мкмоль/мл год., при нормі від 0,025 до 0,12. При цьому показники альфа1-антитрипсину, з характерними для здорових осіб коливаннями від 0,75 до 1,5 мг/мл, у 47% хворих були суттєво знижені (0,2 у 10%, 0,4 у 24%, 0,6 у 13%), а у решти 53% були на нижніх значеннях норми (0,8 у 24%, 1,0 у 23%, 1,2 у 6%). У хворих хронічним фиброзирующим панкреатитом підвищення рівня трипсину в крові було менш вираженим, ніж у попередній групі і дорівнювало 5,72+/-0,3 од, а кисла фосфатаза (маркер лізосомальних ферментів) у всіх хворих була в межах норми від 0,010 до 0,128 мкмоль/мл год. Показники альфа1-антитрипсину були такими ж низькими, як і в попередній групі. Так, рівень його в крові у 51% хворих був нижче норми (0,4-0,6 мг/мл), а у 49% на нижніх її межах (0,8-1,2).
Дослідження показали, що для хворих хронічним панкреатитом, незалежно від їх клінічної форми, характерною особливістю є зниження вмісту в крові альфа1-антитрипсину.
Для виявлення причин дефіциту альфа1-антитрипсину був проведений багатофакторний аналіз.
Наявність в двох різних, по мірі загострення, формах хронічного панкреатиту однакових показників депресії інгібітора протеаз, виключає вплив загострення захворювання на утримання альфа1-антитрипсину.
Наявне в літературі вказівку на руйнівну дію биооксидантов на альфа1-антитрипсин [3], ніж можна було б пояснити зниження його рівня у хворих хронічним панкреатитом, нашими дослідженнями не підтвердилося. Цього суперечило однакове в обох групах хворих вміст у крові альфа1-антитрипсину при різній активності у них процесів перекисного окислення ліпідів — високою у осіб з хронічним рецидивуючим панкреатитом (за шиффовым підставах = 27,5 б+/-10,73 од флюоресценції на 1 мг ліпідів, по диеновым конъюгатам = 0,541+/-0,15 мл екв. на 1 мг ліпідів) і низькою при хронічному фиброзирующем панкреатиті (шиффовые підстави = 14,89+/-8,8 і диеновые кон’югати = 0,489+/-0,21). Відсутність залежності підтверджена і кореляційним аналізом, при якому в обох клінічних групах між кінцевим (шиффовые підстави) і проміжними продуктами окислення ліпідів (диеновые кон’югати) з одного боку і змістом альфа1-антитрипсину з іншого не зазначено жодного зв’язку. Так, для хронічного рецидивуючого панкреатиту r = — 0,1 і r = — 0,05, а для хронічного фиброзирующего панкреатиту r = -0,27 і r = — 0,05. З проведених даних випливає, що вільні радикали на зниження у хворих хронічним панкреатитом альфа1-антитрипсину істотного впливу не надають.
Дефіцит альфа1-антитрипсину не пов’язаний з активністю найбільш агресивних протеаз — лізосомальних ферментів, оскільки показники його однакові і при високих рівнях їх маркера — кислої фосфатази у хворих хронічним рецидивуючим панкреатитом, і при її нормальних величинах у хворих хронічним фиброзирующим панкреатитом.
Після початкової активації трипсину і подолання їм інгібітора протеаз, на наступних етапах підвищення цього панкреатичного ферменту в крові обумовлено його вивільненням із ацинарных клітин в зону запалення підшлункової залози. При цьому вплив альфа1-антитрипсину на трипсин не припиняється, але залежить від рівня його дефіциту. На це вказує існує зворотний кореляційний зв’язок між ними у хворих хронічним рецидивуючим панкреатитом, так і хронічним фиброзирующим панкреатитом (r = — 0,42 і r = — 0,5).
Висновки
Стійке зниження в крові рівня альфа1-антитрипсину у хворих хронічним панкреатитом не залежить від запального процесу в підшлунковій залозі, а тому має розглядатися як таке, що має первинний (спадковий) характер.
Причина подолання активованими протеолітичними панкреатичними ферментами альфа1-антитрипсину полягає в його ослабленні.
Дефіцит інгібітора протеаз є фактором ризику, як у розвитку, так і загостренні обох форм хронічного панкреатиту.
ЛІТЕРАТУРА
1. Жукова Е. Н. Лізосомальні ферменти в механізмах загострення хронічного панкреатиту.// Російський гастроентерологічний журн. — 1997. — №1. — С. 17-19.
2. Жукова Е. Н. Диференційоване участь активних медіаторів запалення нейтрофілів у патогенезі хронічного панкреатиту.// Сибірський журнал гастроентерології та гепатології. — 1997. — № 4-5, — 176 С..
3. Маянский Д. Н. Хронічне запалення.// М — 1991. — С. – 23.
4. Figarella С., Amouric М., Guy-Crotte О. Enzyme activation and liberation: intracellular/ extracellular event.// In: Berjer H. G., Buchler M., eds. Acute pancreatitis: research and clinical management. — Berlin, Germany: Springer-Verlag. — 1987.- P. 53-60.
5. Mezier D.// Біохімія: пер. З англ. — М. — 1980. — Т. 2. — С. 113-114.
