Приблизно в 50 % випадків плід інфікується від матері з первинної ЦМВІ.
У 10% випадків інфікування плода відбувається при рецидиві або загостренні інфекції у матері під час вагітності.
Важкі неврологічні ускладнення у дітей зустрічаються тільки при первинної ЦМВІ у матері.
ЦМВІ, придбана під час пологів, грудного вигодовування, після переливання препаратів крові та її компонентів, не призводить до тяжких неврологічних порушень.
Ймовірність того, що у жінки, схильної до ЦМВІ розвинеться первинна інфекція протягом даної вагітності, становить менш як 1 на 100. Якщо у вагітної жінки все ж виникає первинна ЦМВІ, то у кожної другої жінки відбувається інфікування плода. Якщо у новонародженого є вроджена ЦМВІ, ймовірність неврологічних ускладнень становить 1/14.
Клініка
У більшості випадків інфекція протікає безсимптомно. Такі пізні прояви ЦМВІ, як сенсорна глухота, труднощі в навчанні і інші мінімальні мозкові дисфункції можуть розвиватися в 10-15 % випадків клінічно вираженої інфекції
Синдром вродженої ЦМВІ (цитомегалія, инклюзионная хвороба) зустрічається рідко. Типовими для даного синдрому є: низька маса тіла при народженні, геморагічне висипання, тромбоцитопенія, анемія, жовтяниця, гепатоспленомегалія, мікроцефалія і хоріоретиніт
Більш широко поширеним симптомокомплексом, выявляемым у новонароджених з ЦМВІ, є поєднання низької маси тіла при народженні з гепатоспленомегалією і персистуючої жовтяницею.
Інтра – або постнатальний зараження як правило, призводить до латентної інфекції, що клінічно проявляється на тлі зниженого імунітету. Інкубаційний період становить як мінімум три тижні, після закінчення яких у новонародженого можуть з’явитися гепатоспленомегалія, лімфаденопатія і пневмонія. При клінічному аналізі крові можуть бути виявлені атипові лімфоцити. Важка інтерстиціальна пневмонія або ЦМВІ у результаті гемотрансфузії можуть призвести до летального результату у недоношених новонароджених.
Діагностика.
У дітей з вродженою ЦМВІ цитомегаловірус у високих титрах виділяється з сечею і слиною, що дозволяє легко і швидко його знайти за допомогою вірусологічного дослідження.
Для виявлення вірусу необхідно зібрати слину в ємність з культуральної середовищем. Сечу та інші біологічні рідини посилають в лабораторію на льоду (при температурі 0-40С).
Заморожування зібраного матеріалу призводить до інактивації вірусу.
Діагностичне значення може мати визначення специфічних IgM до ЦМВ у сироватці пуповинної і периферичної крові новонародженого за допомогою ІФА (иммуноферментый аналіз).
Частинки вірусу можуть бути виявлені під час електронної мікроскопії слини, осаду сечі або біоптату печінки.
При цитологічному дослідженні осаду сечі або тканин печінки в ряді випадків можна визначити типові гігантські клітини з включеннями (“совиний очей”).
Для виявлення ДНК вірусу повинна використовуватися ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція)
Наявність постійно високих титрів специфічних анти-ЦМВ антитіл класу IgG у віці від 6 до 12 тижнів життя ретроспективно підтверджує діагноз вродженої ЦМВІ.
Для встановлення тяжкості ЦМВІ необхідно провести додаткові діагностичні дослідження, що включають нейросонографію, рентгенографію черепа або комп’ютерну томографію (для виявлення внутрішньочерепних кальцифікатів), рентгенографію трубчастих кісток і грудної клітини, біохімічне дослідження функцій печінки.
Лікування і профілактика.
Ефективної специфічної противірусної терапії немає. Ефективність ганцикловіру лікування ЦМВІ у новонароджених досі не доведена, а сам препарат токсичний для організму новонародженого.
Для зменшення симптомів віремії можна використовувати специфічний антицитомегаловірусний імуноглобулін фірми “Биотест фарма” (Німеччина) — “Цитотект”. Цитотект призначають внутрішньовенно в дозі 2 мл/кг маси тіла кожні 2 дні або 4 мл/кг кожні 4 дні до очевидного зворотного розвитку клінічних симптомів цитомегалії.
Оскільки при вродженої та неонатальної ЦМВІ можливо постнатальний розвиток глухоти, показано динамічне дослідження стану органа слуху у таких дітей методом слухових викликаних потенціалів.
Діти з вродженою ЦМВІ, діагностованою лабораторними методами, можуть бути ом зараження для оточуючих. Не рекомендується допускати до догляду за такими дітьми вагітних жінок.
Профілактику трансфузійної ЦМВІ можна удосконалити, використовуючи для гемотрансфузій ЦМВ-негативні препарати крові.
Запобігти розвиток клінічних симптомів вродженої ЦМВІ неможливо. Ведуться дослідження по створенню живий противірусної вакцини.