Ю. Ф. ЗАХАРКІВ , А. Ф. НІКІТІН, Е. Е. БЕЛУГИНА , К. Р. СТРЕЛЬЦОВА
Військово-медична академія, Санкт-Петербург
Проблема сечостатевого трихомоніазу у даний час набуває все більшої актуальності, що обумовлено цілою низкою чинників. По-перше, трихомониазу належить одне з провідних місць у групі так званих негонококковых уретритів (до 54,8%), більше того, на частку хворих трихомонадными кольпітами припадає від 20 до 40% всіх звернень в гінекологічну консультацію і до 60% звернень в КВД. По-друге, у значної частини хворих спостерігаються латентні або стерті форми трихомоніазу, а часто і зовсім відсутні скарги і клінічні прояви (особливо у жінок), тобто має місце паразитоносительство, що, безумовно, говорить про важливе епідеміологічне значення даної проблеми. По-третє, внаслідок пізнього звернення за медичною допомогою, приватних випадків самолікування або неадекватного медикаментозного лікування часто зустрічаються атипові з точки зору морфології форми трихомонад, що в значній мірі ускладнює діагностику з використанням мікроскопічних методів дослідження, які в даний час є основними в паразитологічних лабораторіях і в КВД. Унаслідок нераціональної терапії противопротозойными препаратами (метронідазол, тинідазол і ін) все більше поширення отримують штами, стійкі до даних препаратів, що є причиною зниження ефективності терапії і сприяє переходу захворювання у хронічні форми, а також висхідного поширенню інвазії. Наслідком цього є хронічні простатити у чоловіків і аднексити у жінок, які в кінцевому результаті можуть стати причиною безпліддя, невиношування вагітності і т. д.
Вивчена чутливість до метронідазолу, тинидазолу, макмирору та фуразолідону штамів Т. vaginalis , виділених від хворих, що довгостроково і неодноразово лікувалися з приводу запальних захворювань урогенітального тракту.
У зв’язку з поширеністю штамів Т. vaginalis, стійких до тинидазолу і метронідазолу, виникла необхідність у дослідженні ряду штамів на чутливість до порівняно нових препаратів, що володіє протівотріхомонадной активністю — наксоджину, орнидазолу (тибералу) і макмирору. Чутливість трихомонад оцінювали за допомогою методу серійних розведень у рідкому поживному середовищі СДС-199 (з модифікаціями) при наступних концентраціях препаратів: орнідазол — 1.2, 0.6 і 0.3 мг/мл; наксоджин — 1.6, 0.8, 0.4 та макмірор — 0.32, 0.16, 0.08 мг/мл Остання із зазначених концентрацій відповідає терапевтичної. Облік результатів проводився на 3 і 5 добу після посіву. Про стійкості судили за ступенем пригнічення зростання трихомонад у присутності препарату і по їх здатності до розмноження при пересіванні на живильне середовище без антибіотиків. За ступенем стійкості вивчені штами підрозділялися на три групи: низкоустойчивые (R-I), умеренноусточивые (R-II) і високостійкі (R-III).
Склад середовища СДС-199 М:
100 мл сольового розчину (натрію хлориду 6,5 г, калію хлориду 0,14 г, кальцію хлориду 0,12 г, натрію бікарбонату 0,2 г, 0,2 % розчину метиленового синього 0,5 мл дистильованої води 1 л);
10 мл середовища 199;
450 мг солянокислого цистеїну;
30 мл сироватки крові великої рогатої худоби без консерванту;
10 мл 20% розчину мальтози;
ампіциліну (125 000 ОД на 100 мл середовища) та стрептоміцину (100 000 ОД на 100 мл середовища);
вітаміни В1 і В6 по 0,25 мл і вітамін С 0,5 мл
100 мл сольового розчину (натрію хлориду 6,5 г, калію хлориду 0,14 г, кальцію хлориду 0,12 г, натрію бікарбонату 0,2 г, 0,2 % розчину метиленового синього 0,5 мл дистильованої води 1 л);
10 мл середовища 199;
450 мг солянокислого цистеїну;
30 мл сироватки крові великої рогатої худоби без консерванту;
10 мл 20% розчину мальтози;
ампіциліну (125 000 ОД на 100 мл середовища) та стрептоміцину (100 000 ОД на 100 мл середовища);
вітаміни В1 і В6 по 0,25 мл і вітамін С 0,5 мл
В роботі вивчена чутливість 30 штамів Т. vaginalis, виділених від хворих, що довгостроково і неодноразово лікувалися з приводу запальних захворювань урогенітального тракту метронідазолом або тинидазолом. Отримані дані представлені в таблиці.
|
Препарат |
R-III |
R-II |
R-I |
Чутливі |
|
|
1. |
Орнідазол |
2 |
11 |
14 |
3 |
|
2. |
Наксоджин |
8 |
12 |
10 |
|
|
3. |
Макмірор |
4 |
10 |
12 |
4 |
|
4. |
Орнідазол+Макмірор |
— |
10 |
12 |
8 |
|
5. |
Наксоджин+Макмірор |
— |
3 |
13 |
14 |
Отримані матеріали свідчать про те, що серед хворих, неодноразово і тривало лікувалися з приводу запальних захворювань урогенітального тракту, має місце широке поширення штамів Т. vaginalis, стійких до антипротозойним препаратів. Як видно з таблиці, у порівнянні з ізольованим застосуванням, паразитоцидное дію препаратів було більш вираженим при їх використанні в комбінаціям макмірор + наксоджин і макмірор + орнідазол. У зв’язку з цим важливе значення для ефективної терапії таких захворювань набуває визначення чутливості Т. vaginalis до антипротозойним препаратів і їх комбінацій.
Чутливість трихомонад оцінювали за допомогою методу серійних розведень у рідкому поживному середовищі при наступних концентраціях препаратів: метронідазол 0.4, 0.2 і 0.1 мг/мл; тинідазол 1.6, 0.8, 0.4; фуразолідон – 0.16, 0.08, 0.04 і макмірор — 0.32, 0.16, 0.08 мг/мл Остання із зазначених концентрацій відповідає терапевтичної. Облік результатів проводився на 3 і 5 добу після посіву. Про стійкості судили за ступенем пригнічення зростання трихомонад у присутності препарату і по їх здатності до розмноження при пересіванні на живильне середовище без антибіотиків. За ступенем стійкості вивчені штами підрозділялися на три групи: низкоустойчивые (R-I), умеренноусточивые (R-II) і високостійкі (R-III).
Серед досліджених 10 штамів все мали стійкістю до метронідазолу , ступінь якої варіювала: R-III (3 штами); R-II (6 штамів) і R-I (1 штам). Стійкість до тинидазолу виявилася нижче 4 штамів: R-II і R-I (5 штамів). 6 штамів, досліджені на чутливість до фуразолідону володіли стійкістю, відповідно: R-II(5 штамів) і R-I(1 штам); з 4 штамів, досліджені на чутливість до макмирору 2 були умеренноустойчивы, 2 – низкоустойчивы.
Діаграма 1. Чутливість штамів T. vaginalis до комбінаціям антипротозойных препаратів, що застосовуються для лікування захворювань урогенітального тракту.
При використанні комбінації різних препаратів: а) фуразолідон+тинідазол, б) фуразолідон + метронідазол, в) макмірор+ тинідазолу) і г) макмірор+метронідазол паразитоцидное дію препаратів було більш вираженим у порівнянні з ізольованим застосуванням. Стійкість до фуразолідону + тинидазолу спостерігалася у 8 з 10 досліджених штамів: R-ІІ — у 3 штамів, R-I — у 5 штамів (2 штами виявилися чутливими); до фуразолідону + метронідазолу 1 штам мав стійкістю R-III, 6 штамів — R-II, 2 штами — R-I, 1 — виявився чутливим.
Діаграма 2. Чутливість штамів T. vaginalis до антипротозойним препаратів, що застосовуються для лікування захворювань урогенітального тракту.
З 4 досліджених штамів на чутливість до комбінації метронідазол+макмірор 2 володіли стійкістю R-I, 2 — R-II; до комбінації тинідазол+макмірор ступенем стійкості R-I і R-II мали відповідно по одному штаму, решта 2 виявилися чутливими до зазначеної комбінації препаратів.
