1
Ах, як часом забавно виглядає жінка, з нестямним вереском вскакивающая на предмети інтер’єру при вигляді крихітного мишеня! Або впевнений в собі на перший погляд бізнесмен, який болісно червоніє і мимрить щось нерозбірливе, опинившись перед великою аудиторією. Такі люди стають персонажами байок і анекдотів, хоча, насправді, повинні викликати тільки співчуття, тому що вони — жертви фобій.
Однак давайте ще раз уточнимо, що ж ми будемо називати фобіями.
Узагальнюючи наявні визначення, ми можемо сказати, що фобія — це страх, що носить нав’язливий характер, що має чітку спрямованість, крайню інтенсивність, носить ірраціональний характер, є необґрунтованим і нелогічним.
І хоча людина зберігає критичне ставлення до свого страху, докопатися до причини його виникнення і впоратися з ним він не може.
Невелика скарбничка страхів є у кожного. Хтось боїться темряви, великих собак, висоти або сусіда-бешкетника. І, як правило, незважаючи ні на що, ми справляємося зі своїми страхами і навіть отримуємо за це певний бонус — законну гордість сміливця, яка дозволяє і надалі цілком успішно розбиратися з таким страхом.
Людина, що страждає фобією, позбавлений задоволення полоскотати нерви, долаючи свій страх. Цей страх висить над ним дамокловим мечем, нерідко критично ускладнюючи його життя. Почуття страху носить нападоподібний характер і виникає в момент зіткнення з певною ситуацією або предметом і тому страждають фобією ретельно намагаються уникати подібних ситуацій. Наприклад, при агорафобії або боязнь відкритих просторів, людина може роками намагатися не залишати свій будинок, а при зворотній ситуації — боязнь замкнутих просторів або клаустрофобії — не користуватися метро, не їздити на автомобілі або не підніматися на ліфті, боятися закривати двері в квартирі.
І так, до пори — до часу, живучи обережно, з оглядкою, можна почувати себе більш-менш спокійно, поки не доведеться зіткнутися з предметом фобії лицем до лиця. Миші в місті теж не рідкість. І тоді весь букет симптомів: відчуття тривоги, ускладнений вегетативними порушеннями, начебто задишки, серцебиття, холодного поту і навіть непритомності. До того ж, на піку переживання критичність до свого стану різко знижується і людина практично перестає себе контролювати. Тому страждають фобіями намагаються протистояти своїм страхам і шукати способи боротьби з ними. Наприклад, які страждають на клаустрофобію сідають біля відкритого вікна, або в перший вагон метро ближче до виходу. З’являється павутина ритуалів, звичок, опутывающая все життя…
2
За даними окремих авторів, поширеність фобій серед населення досить велика — 8-9%, а страждають ними найбільш активні і працездатні люди — від 25 до 44 років. Цікаво, чого ж можна так боятися?
Так як ми вже згадували найбільш відомі фобії, пов’язані з положенням у просторі, то почнемо саме з них.
Агорафобія — це боязнь великих відкритих просторів. Наприклад, площ, полів і широких вулиць. Клаустрофобія — боязнь замкнутих приміщень, таких як ліфти, провулки, замкнені кімнати. Гипсофобия — страх висоти.
Не менш популярні» по поширеності і вкрай болісні для людини соціофобії — страхи, пов’язані з перебуванням в суспільстві інших людей. Петтофобия — страх знаходження в суспільстві.
Эрейтофобия — страх почервоніти прилюдно. Близький до неї страх через неможливість вчинити яку-небудь дію в присутності сторонніх, наприклад, прожувати і проковтнути їжу, висякатися, вийти в туалет. Страх мимовільно виникли кашлю, гикавки, блювоти в суспільстві.
Антропофобия — страх натовпу, неможливість вибратися з натовпу, бути розчавленим або розтоптаним. І, нарешті, протилежна всім перерахованим вище монофобия — страх залишатися на самоті.
Всі ми пам’ятаємо історію про прочитання медичної енциклопедії, описаних у знаменитому романі Джерома К. Джерома або анекдоти про студентів-медиків, що знаходять у себе симптоми досліджуваних захворювань — так званий «синдром четвертого курсу». Розвиток сучасної медицини не тільки дозволило діагностувати та лікувати різні захворювання, але і, завдяки великій кількості наукової та навколонаукової інформації, доступною пересічному члену суспільства, породила на світ цілу групу фобій, які були названі нозофобиями — страхом занедужати яким-небудь захворюванням. Наприклад, кардиофобия — страх за стан свого серця і инфарктофобия — страх захворіти на інфаркт міокарда. Страх захворіти на сказ, сапом та іншими інфекційними захворюваннями, що передаються тваринами, був відомий досить давно. З появою специфічних закладів виникла лиссофобия — страх зійти з розуму і опинитися в «божевільні». Поширена сіфілофобія і снідофобія (тут коментарі зайві, здається). Канцерофобія — страх захворіти раком, нерідко зустрічається, до речі, у лікарів-онкологів, чий досвід, мабуть, не йде їм на користь.
Окремо хотілося б виділити танатофобию — нав’язливий страх смерті.
3
Зовсім не секрет, що з успішністю в статевій сфері у людини пов’язано багато страхів і побоювань. Найчастіше вони переростають у справжні фобії, властиві однаковою мірою як чоловікам,
як і жінкам. Страх перед неможливістю здійснити статевий акт. Онанофобія — боязнь так званих «наслідків» онанізму.
Страх втрати ерекції і передчасної еякуляції — одні з найпоширеніших чоловічих фобій.
Страх неможливості переживання оргазму при статевому акті, страх вагітності, страх болі при статевих зносинах — це вже «по жіночій частині».
Цілу групу складають так звані обсесивно-компульсивні фобії, які можна коротко охарактеризувати словом «одержимість». Це нав’язливі страхи вчинення будь-якої дії з примусу ззовні, в стані мари. Сюди можна віднести страх самогубства — викинутися з вікна, втопитися або нанести собі поранення гострим предметом. Страх нанести каліцтва близьким, наприклад, побити дитину або нанести каліцтва рідним. Айхмофобия, оксифобия — страх гострих предметів, страх поранити ножем, сокирою або іншим гострим предметом себе або своїх близьких.
Громадська думка дозволяє з’явитися на світ так званим «контрастним» фобій — страху зробити щось, що суперечить морально-етичних установок, прийнятих у даному соціумі. Як приклад — страх вимовити нецензурний вислів в суспільстві, де це не прийнято.
Фобії, пов’язані з тваринами — найдавніші, найбільш поширені і добре розрекламовані. Сама «продається» зараз — арахнофобія — це страх перед павуками. Проте боятися можна ще пацюків, змій, собак, кажанів та інших представників земної фауни.
До досконалішою «екзотики», поширеної не настільки часто, і здається на перший погляд, повною нісенітницею можна віднести такі фобії, як пантофобия — страх будь-яких подій, дій і змін. Або, наприклад фобофобія — страх повторення нападу нав’язливого страху.
Смертельно небезпечна для людини ситофобія — страх перед прийняттям їжі.
Досить відома завдяки знаменитому російському письменнику Гоголю тафефобія — страх бути похованим заживо.
Безліч неприємностей доставляє дисморфобія — нав’язливе переконання в непропорційність власного тіла, якогось фізичного дефекту або порушенні роботи фізіологічних реакцій організму. Хворий може вкрай болісно переживати власне «потворність», його може пригнічувати форма носа, губ, уявна асиметрія обличчя або тіла, він постійно розглядає себе в дзеркалах і постійно знаходить «підтвердження» власний страхів.
4
Взагалі, спрямованість фобій значно змінювалася протягом історичного розвитку суспільства. Якщо раніше більше боялися щурів і висоти,
то зараз додаються страхи бути викраденими інопланетянами, пограбованими банкірами або інфікованими Снідом. Погіршення екологічної обстановки в районах виробництва, зберігання і знищення небезпечних хімічних речовин, а також у місцях промислових і атомних аварій призвело до виникнення у населення так званих хемофобий і радиофобий, перетворюються інший раз в справжні епідемії.
Завершити класифікацію фобій хотілося б зовсім «свіжими» надбаннями людства, такими як, страх їзди на транспорті, перельотів на літаку, а також страхом перед комп’ютерними вірусами та Інтернетом в цілому. Як кажуть, боятися можна всього…
Фобій у «колекції» може бути і кілька.
Хтось може відбутися, наприклад, однією арахнофобией. А у кого-то до боязнь павуків додається страх перед мишами, зміями, ящірками і взагалі «всім плазує», обтяжений, до того ж, на клаустрофобію.
При розвитку фобій часто спостерігається поступове поширення страхів на «родинні» об’єкти. До первинних, наприклад, страх їзди на автобусі, можуть приєднуватися і вторинні фобії, відносяться вже до тролейбусів, трамваїв, поїздів та автомобілів.
Деякі види фобій воліють співіснувати разом, наприклад кардиофобия може призводити до виникнення клаустрофобії, оскільки їй передує серцевий напад, при якому характерно ще і задуха, яка асоціативно пов’язується у хворого з «давлять стінами», особливо, якщо напад стався в маленькому задушливому приміщенні.
І все-таки, як людині вдається «дійти до такого життя»? Як з’являються фобії? Всіляких версій дослідниками висувалося чимало, однак єдиної думки наука так і не прийшла.
З «елементарними фобіями», що виникають безпосередньо після впливу травмуючої ситуації, все більш-менш зрозуміло. Причина виникнення страху очевидна, людина віддає собі звіт в тому, що конкретно викликало у нього такий болісний страх. До категорії цих фобій відноситься і страх їзди на транспорті після аварії, і страх маленької дитини, укушеного собакою, і боязнь висоти після невдалого падіння.
Є ще і так звані «криптофобии», причина яких людиною не усвідомлюється. Страх є, а чому він виник — незрозуміло. Незважаючи на гадану безпричинність страху, привід до виникнення фобії все-таки є. Але він знаходиться настільки глибоко на підсвідомому людини, що просто не усвідомлюється і не зв’язується з лякаючим об’єктом. Тому вважається, що найефективніший засіб в лікуванні фобій — це класичний психоаналіз. Іншим цілком «стандартним» прийомом при позбавленні від фобій можна назвати поступове нарощування інтенсивності контакту з предметом фобії.
Класичний приклад лікування арахнофобії: спочатку пацієнт дивиться на картинки з зображенням павуків, потім привчає себе роздивлятися муляжі або мертвих павуків, потім справа доходить до живих, яких пропонується помацати або взяти в руки.
5
Незважаючи на ефективність позбавлення від фобій з допомогою фахівця, на жаль, дозволити таке лікування можуть собі далеко не всі. Тому, в основному, використовується «народний метод» — зміна життєвого устрою таким чином, щоб сховатися від викликає страх предмета або обставини. Найчастіше це дійсно допомагає, особливо в тих випадках коли, наприклад, для позбавлення від страху перед поїздкою на ліфті знаходиться квартира на першому поверсі. Проте боротьба з фобіями нерідко виходить з конструктивного русла і приймає зовсім непристойні форми: вживання алкоголю або наркотиків для притуплення почуття страху, неконтрольований прийом антидепресантів або заспокійливих. Ні до чого, крім втрати здоров’я це не призводить, адже в «тверезому стані страх повертається назад.
Кращим і головним засобом від фобій, доступним кожному, фахівці називають самонавіювання.
При вигляді об’єкта свого страху варто до кінця зберігати здоровий глузд, намагатися іронізувати і всіляко принижувати «градус страху». До того ж, не варто забувати, що під час нападу фобії в організм викидається величезна кількість адреналіну, який вимагає витрати енергії. Не будучи розтрачений, він підсилює неприємні вегетативні симптоми, про які ми говорили вище і цілком може викликати серйозні проблеми зі здоров’ям. Тому варто слідувати приказці «очі бояться, а руки роблять». У страхітливої ситуації варто зайнятися якою-небудь справою, бажано фізичною працею. І відволікає і адреналін благополучно «розсмоктується».
Можна спробувати вибити клин клином. Завести, наприклад, домашнього павука, білих мишей або маленького щеняти. Однак цим методом зловживати не варто, оскільки, наприклад, традиційний спосіб боротьби зі страхом перед водою — накидання подалі від берега — в кращому випадку страх посилить. А в гіршому — доведе до серцевого нападу.
Варто пошукати в собі першопричину страху, подумати, проаналізувати, розглянути її з усіх сторін і зрозуміти, чому ж так страшно.
Може бути, після детального розгляду і розкладання по поличках вона здасться не такою вже й значною.
Звичайно ж, якщо фобія серйозно ускладнює життя, потрібно, незважаючи ні на що, звертатися до фахівця. Як знати, може бути витрачені на лікування тієї ж агорафобії гроші повернутися зовсім скоро у вигляді престижної роботи на іншому кінці міста…
