Блефароспазм у дитини

Блефароспазмом називають неконтрольоване скорочення очних м’язів, що супроводжується спастичним змиканням століття. Дане відхилення розвивається на тлі постійних стресів, патології рогівки, емоційного перенапруження.

Причини блефароспазму у дітей

Тривалий час блефароспазм пов’язували з психологічними розладами. Його приналежність до фізіологічним проявам була доведена в 1985 році. При цьому патологічна природа походження блефароспазму досі залишається невідомою. Більшість учених припускає, що спастичне скорочення м’язів ока викликана ушкодженням внутрішньої капсули головного мозку. До основних причин, які здатні провокувати блефароспазм, відносять:

• наявність стороннього предмета в оці;
• порушення нервової системи;
• особовий гемиспазм;
• парез лицьових м’язів;
• блефарит;
• сухий кератокон’юнктивіт;
• прийом нейролептичних препаратів;
• супрануклеарный параліч.

Іноді блефароспазм виникає з причини хвороби Паркінсона. Сприятливими факторами, які впливають на появу політиків у дитини, служать неврози, емоційні навантаження, сильне потрясіння. Частоту посмикувань при блефароспазме можуть посилювати такі несприятливі умови, як яскраве світло, перегляд телевізора, читання і втому.

Нерідко ця патологія діагностується при розсіяному склерозі, наявність пухлини в головному мозку, менінгіті, енцефаліті та вегетосудинної дистонії. Погане мозковий кровообіг теж може стати причиною блефароспазму. Мимовільне скорочення очних м’язів іноді відбувається на тлі нестачі в організмі дитини таких мікроелементів, як кальцій або магній.

Блефароспазм проявляється при хворобі Туретта. Виною тому може бути безконтрольне застосування нейролептиків, тривале перебування за комп’ютером, паразитарне поразка організму.

Існує дві форми захворювання:

• клонічний блефароспазм — раптові моргання відзначаються тільки з боку одного ока, проте з часом цього порушення піддається і другий;
• тонічний блефароспазм — в 70% випадках призводить до механічної сліпоти, коли пацієнт втрачає зір із-за нездатності розімкнути повіки.

Ще розрізняють есенційну і симптоматичну форму. Діагностують блефароспазм після вивчення клінічної картини хворого і очного огляду дитини. Для встановлення точної причини патології може знадобитися офтальмологічне обстеження очного дна, дослідження крові, мазків, КТ головного мозку.

Якщо результати не підтверджують взаємозв’язку блефароспазму з офтальмологічними порушеннями, пацієнта направляють на консультацію до психіатра, стоматолога та невропатолога.

До якого лікаря звернутися для лікування дитини

До характерних ознак блефароспазму відносять сіпання повік, інтенсивне моргання, недостатнє виділення слізної рідини, зажмурівання. Наявність хоча б одного з перерахованих симптомів повинно стати приводом для відвідування педіатра.

Рефлекторну тонічну форму блефароспазму лікує окуліст або стоматолог. При виявленні есенціальною патології дитиною займається психіатр або психотерапевт.

Лікування блефароспазму увазі під собою застосування консервативних і хірургічних методів. Оптимальне рішення приймається на підставі причини спазмів. Виходячи з цього, блефароспазм лікують наступним чином:

• при сухому кератокон’юнктивіт призначають очні краплі з зволожуючим ефектом;
• при виявленні стороннього предмета в оці спочатку його видаляють, а потім проводять протизапальний курс терапії;
• якщо не вдалося визначити причину блефароспазму, вдаються до уколів ботоксу.

Одночасно з лікуванням основної хвороби проводять масажі, підбирають збалансовану дієту, роблять новокаїнові блокади. В окремих випадках лікарі призначають препарати брому, розчин дикаїну і анальгетики.

Зняти неприємну симптоматику блефароспазму дозволяють пероральні міорелаксанти. Вони сприяють розслабленню м’язів і не виявляють пагубного впливу по відношенню до інших м’язовим тканинам організму.

З допомогою антихолінергічних засобів блокується дія ацетилхоліну — медіатора ЦНС. Таке лікування блефароспазму може супроводжуватися побічними ефектами, які проявляються у вигляді сухості у роті, запорів та затримки сечовипускання.

Зменшити больовий синдром і прибрати тривожність дозволяють бензодіазепіни. Проте їх застосування часто ініціює виникнення негативних реакцій в організмі.

Варто відзначити, що медикаментозна терапія при блефароспазме вкрай рідко демонструє позитивну динаміку. Лікування найбільш ефективним при введенні в кругові м’язи очей токсину ботулізму, який призводить до їх тимчасового паралічу. Правда через кілька місяців часто відзначається рецидив захворювання, тому пацієнту доводиться повторно проходити кілька курсів ін’єкцій.

При відсутності результату або непереносимості ботулотоксину показано хірургічне втручання (миэктомия). В ході операції лікар повністю відсікає частину очних м’язів або перетинає нерви, пов’язані з ними.

Специфічних заходів профілактики від блефароспазму не існує. До загальних рекомендацій відносять:

• періодичне виконання гімнастики очей, особливо при тривалому перебуванні за комп’ютером;
• повноцінний нічний відпочинок, становить 8-9 годин;
• вживання їжі, збагаченої магнієм;
• носіння сонцезахисних окулярів;
• створення в будинку спокійної атмосфери;
• спостереження у невролога при схильності до тиків;
• своєчасне проходження огляду і лікування виявлених розладів зору.

Батькам необхідно стежити за режимом дня дитини, не допускати перевтоми очей, обмежувати його проведення часу за комп’ютером і телевізором. Підвищена увага потрібно приділяти гігієні органів зору.

Блефароспазм не є гострим станом. Але при важкій формі хвороби дитина може осліпнути. Тому вкрай важливо своєчасно діагностувати патологію і не відтягувати лікування. В іншому випадку блефароспазм перетвориться в стійкий симптом серйозного неврологічного відхилення.