Medicus Amicus 2002, #4
Хто не відчував хоча б раз у житті перепади настрою, дратівливість, змінну «сльозливість» з образою на всіх і вся, гнів і пригнічений стан, внутрішню невлаштованість, безпричинне занепокоєння, невдоволення самим собою, «вегетативні бурі» з приводу і без, зниження працездатності, підвищену стомлюваність, швидку виснаженість, порушення сну, просто втома?
Все це — прояви стану, назва якому — астенія (або астенічний синдром). Від астенії не застрахований ніхто, навіть на рідкість здорові люди. А вже наші пацієнти …
Астенія — це клінічний синдром з поліморфною симптоматикою, в основі якого лежить втрата здатності до тривалого фізичного та/або розумового напруження. Вона супроводжує багато соматичні захворювання інфекційної і неінфекційної природи, особливо чітко виявляючись у період реконвалесценції.
Серед її найбільш частих причин — атеросклероз та інші судинні ураження головного мозку, ендо – і екзогенні інтоксикації з порушенням окислювально-відновних процесів у мозку, патологія центральної нервової системи функціонального та органічного генезу, психічні захворювання. Найбільш часто вона супутник нездорового способу життя, хронічного розумового і фізичного перенапруження.
Незважаючи на модифікуючий вплив причинних факторів, клінічні прояви астенії при всьому поліморфізм мають багато спільних ознак. Зазвичай вона розвивається поступово, дебютуючи підвищеною стомлюваністю в поєднанні з дратівливістю на тлі постійного прагнення до виконання фізичної або інтелектуальної роботи навіть в умовах сприятливої для відпочинку. Цей стан має містке і чітке визначення — «втома, не шукає спокою». У подальшому В поведінці пацієнта з’являється схильність до афективних реакцій, дратівливість, підвищена чутливість до гучної мови, сміху, запаху, яскравого світла, дотику. В цей період об’єктивно визначаються ознаки вегетативної дисфункції: гіпергідроз долонь і всього тіла,
«припливи» крові до обличчя або, навпаки, бліді холодні кінцівки, тахікардія, поліурія і т. п. Ймовірно поява транзиторних вестибулярних порушень. Емоційні сплески нетривалі, пацієнт швидко виснажується з настанням слабкості, відчуттям власного безсилля, а у важких випадках — з розвитком пасивності й апатії. Нерідко турбує головний біль, порушення сну (підвищена сонливість або безсоння). Досить чітко простежується зв’язок появи або посилення астенії під впливом кліматичних або геомагнітних факторів.
Діагностика базується на ретельному інтерв’юванні та даних об’єктивного огляду. Додаткові дослідження, в першу чергу методи нейровізуалізації (комп’ютерна, ядерно-магнітно-резонансна, позитронно-емісійна, однофотонно-емісійна комп’ютерна томографія), покликані виявити або виключити морфологічну причину (пухлини, кісти, гуми, прогресуюче дифузне ураження головного мозку) астенії, коли одними терапевтичними заходами не обійтися і коли вони носять виключно симптоматичний характер.
Лікарські втручання передбачають усунення або минимизирование етіологічних факторів, здоровий або, принаймні, щадний спосіб життя, виключення тригерних впливів, особливо в період втоми, не шукає спокою». Для профілактики і лікування астенії широко використовують ноотропні засоби. Їм притаманні такі фармакодинамічні ефекти, як стимуляція передачі збудження в центральних нейронах, полегшення інформаційного обміну між півкулями, поліпшення енергетичних процесів у нейронах, завдяки яким вони, крім усунення клінічних проявів астенії, забезпечують активацію інтелектуальних функцій, підвищення здатності до навчання і покращання пам’яті.
Кожному ноотропному препарату притаманне своє «терапевтичне вікно»,
при якому найбільш ефективними є середні дози, а малі та високі малоактивні. Середній діапазон дозувань пірацетаму складає від 1,2 до 9,6 г/добу. Деякі фахівці вважають, що для нього пріоритетною є не добова, а курсова доза (50-64г або 125-160 таблеток по 0,4 г). Ще однією групою ліків, що використовуються при астенії, є периферичні вазодилятатори, особливо пентоксифілін, алкалоїди ріжків (ницерголин, дигидроэрготоксин), нафтидрофурил. Їх лікувальний ефект обумовлений поліпшенням мозкового кровообігу та усунення гіпоксії нейронів. Якщо астенія супроводжується вестибулярними порушеннями, ситуаційно додатково можуть бути призначені бетагістин, цинаризин, флунаризин. При переважанні в клінічних проявах тривожного компонента корисні анксіолітики, переважно похідні бензодіазепіну, в мінімальних і середніх терапевтичних дозах.
Астенія не проблема, якщо тільки пам’ятати про неї, вчасно і професійно нею займатися.
