І. Я. Шахтмейстер, М. В. Шишкова, Л. М. Шнахова, Н. Н. Кахішвілі
Лабораторія з вивчення репаративних процесів у шкірі НДЦ ММА їм. І. М. Сєченова, Москва
Препарат артротек фірми «Серл Фарма», що представляє собою кишковорозчинні таблетки, що містять по 50 мг диклофенаку натрію і 200 мг синтетичного аналога простагландину Е-1-мізопростолу, зберігає простагландиновий баланс в шлунку і дванадцятипалої кишці і цим попереджає пригнічувальну дію диклофенаку на захисні бар’єрні функції слизової оболонки шлунка
Незважаючи на величезну кількість робіт, присвячених вивченню патогенезу та терапії псоріазу, ця проблема до цього часу залишається актуальною.
Пояснюється це значною поширеністю у світі даного процесу і наростанням його важких форм, у тому числі з ураженням суглобів – до 61% загальної кількості хворих [2, 3, 6].
В комплексній терапії псоріатичного артриту досить часто використовують нестероїдні протизапальні анальгезуючі засоби (НПЗП) – диклофенак натрію, бруфен, напроксен, піроксикам та ін. Однак спостерігаються при їх прийомі побічні явища з боку шлунково-кишкового тракту (болі, гастропатії, кровотечі) нерідко обмежують можливість застосування цих препаратів.
Встановлено, що основною причиною виникнення побічних ефектів є пригнічення захисних бар’єрів слизової шлунка (інгібування циклооксиназы-1 і, як наслідок, зниження синтезу ендогенного простагландину Е-1 (ПГЄ-1) в шлунку). Як відомо, ПГЄ-1 забезпечує продукцію в шлунку захисного слизу, багатою гидрокарбонатами, покращує кровотік шлунка, знижує продукцію соляної кислоти. Небезпека побічних явищ, що розвиваються внаслідок тривалого прийому НПЗП, полягає у безсимптомному розвитку уражень слизових оболонок шлунка і дванадцятипалої кишки (петехії, ерозії, виразки), що закінчуються кровотечею. Подібні прояви отримали назву НПЗП–індукованих виразок і гастропатій [1].
У зв’язку з цим нашу увагу привернув препарат артротек фірми «Серл Фарма», що представляє собою кишково-розчинні таблетки, що містять по 50 мг диклофенаку натрію і 200 мг синтетичного аналога простагландину Е-1 – мізопростолу. Останній завдяки швидкої розчинності зберігає простагландиновий баланс в шлунку і дванадцятипалої кишці і цим попереджає пригнічувальну дію диклофенаку на захисні бар’єрні функції слизової оболонки шлунка [4, 5]. Ми застосовували артротек для лікування хворих на псоріатичний артрит і порівняли його дію з раніше застосовувалися препаратом ортофеном (диклофенак натрію без мізопростолу).
Під спостереженням перебувало 60 хворих на псоріатичний артрит. У всіх випадках діагноз був підтверджений як клінічно, так і рентгенологічно.
Серед обстежених хворих було 29 чоловіків та 31 жінка віком від 16 до 66 років.
У більшості випадку явища псоріатичного артриту поєднувалися з прогресуючим перебігом псоріатичного процесу на шкірі. Тривалість захворювання суглобів коливалася від 1 до 15 і більше років.
Клінічно псоріатичний артрит характеризується скутістю (39 хворих), збільшенням обсягу суглобів (37 хворих), їх деформацією (6 хворих), вираженою хворобливістю (38 хворих), обмеженням руху в уражених суглобах (38 хворих).
При цьому тільки великі суглоби були вражені у 21 хворого, дрібні – у 14 хворих, великі і дрібні – у 25 пацієнтів. Слід зазначити, що переважно в процес були залучені міжфалангові суглоби кистей і стоп. У 34 пацієнтів спостерігалося симетричне ураження суглобів.
З боку лабораторних показників у загальному аналізі крові ми спостерігали лейкоцитоз до 10-20х109 л., збільшення ШОЕ (більше 65 мм/год). Біохімічні показники характеризувалися зниженням активності кислої фосфатази нейтрофілів у середньому 143,27±12,3, лужної фосфотази нейтрофілів (в середньому 89,15±7,8), кислої фосфатази лімфоцитів (в середньому 159,83±9,7). Поряд з цим відзначалося зниження рівня альбумінів і підвищення активності тригліцеридів.
Рентгенологічно серед найбільш частих проявів, які ми виявили, були звуження суглобових щілин, білясуглобовий остеопороз різного ступеня вираженості, остеофіти.
Артротек всім хворим призначали по одній таблетці (50 мг диклофенаку та 200 мг мізопростолу) три рази в день під час їди протягом 30 днів. Наші клінічні спостереження показали, що позитивна дія препарату відзначалося з 12 – 15-го дня після початку лікування. До 15-го дня лікування у двох хворих повністю припинилися болі в суглобах, а ще у 12 вони різко зменшилися. У чотирьох хворих зникли припухлість суглобів, ранкова скутість і різко збільшився обсяг рухів. У міру продовження лікування кількість хворих з вираженими клінічними ознаками поліпшення збільшилася.Артротек — нестероїдний протизапальний препарат — ефективний засіб в комплексній терапії прориатического артриту
Після 30-денного курсу зникла необхідність продовження лікування у 16 хворих, виражене поліпшення спостерігалося у 17 пацієнтів; у 14 пацієнтів припинилися болі в суглобах, а у 13 вони значно ослабли. При цьому припухлість суглобів, обмеження рухів, а також ранкова скутість зникли у всіх пацієнтів.
Всі хворі лікування переносили добре, без яких-небудь побічних явищ і ускладнень.
Спостерігалася у процесі лікування нормалізація клінічних та біохімічних показників крові і сечі збігалася зі зміною клінічного статусу хворих.
Таким чином, проведені дослідження дозволяють зробити висновок, що нестероїдний протизапальний препарат артротек може стати ефективним засобом у комплексній терапії псоріатичного артриту.
Література
1. Алексєєв В. Р., Яковлєв В. А., Полуніна Тобто Профілактика та лікування виразок в шлунку і дванадцятипалої кишці, обумовлених нестероїдними протизапальними препаратами // Лікар. 1996. № 10. С. 34-37.
2. Бадокин Ст. Ст. Клініка і діагностика псоріатичного артриту // Терап. архів. М., 1977. № 1. С. 14-19.
3. Бобильова С. В. Клініко-патогенетичне обґрунтування псоріатичного артриту і вдосконалення методу його терапії: Автореф. дис. М., 1989.
4. Насонова Ст. А. Артротек – досвід застосування в Росії // Медікал маркет. М. №4. С. 46-47.
5. Полуніна Тобто, Раків А. А., Борсуків С. Ф. Безпека та ефективність артротека при ревматоїдному артриті та остеопорозі // Клин. фарм. і терап. М., 1998. № 2. С. 92-94.
6. Хілал Е. А. Особливості псоріатичного артриту як прояв системності захворювання: Автореф. канд. дис., 1998.
